Завдання 3. Картосхема поширення ГМО в різних країнах світу.

Генетично модифіковані організми (трансгени, ГМО) - це організми (бактерії, рослини, тварини), в які були штучно, неможливим у природі способом, впроваджені гени інших організмів.

ГМО об'єднують три групи організмів: - генетично модифіковані мікроорганізми (ГММ), - тварини (ГМТ) - рослини (ГМР).

Коротка історія виникнення генетично модифікованих організмів:

Витоки розвитку генної інженерії рослин лежать в 1977 році, коли і сталося відкриття, що дозволило використовувати грунтовий мікроорганізм Agrobacterium tumefaciens як знаряддя введення чужих генів в інші рослини.

У 1987 році були вироблені перші польові випробування генетично модифікованих сільськогосподарських рослин. Як підсумок - помідор, стійкий до вірусних інфекцій. У 1992 р. в Китаї почали вирощувати тютюн, який «не боявся» шкідливих комах.

Але початок масового виробництва модифікованих продуктів поклали в 1994 р., коли в США з'явилися помідори сорту FlavrSavr, які не псувалися під час перевезення. Це помідори з відкладеним дозріванням, які зберігаються до півроку при температурі 14? 16 градусів. Дозрівання відбувається при приміщенні його в кімнатну температуру. 1994-й вважається офіційним роком народження ГМ-продуктів. У 1995 році американська компанія-гігант Monsanto запустила на ринок ГМ-сою RoundupReady. У ДНК рослини був впроваджений чужорідний ген для підвищення здатності культури протистояти бур'янам.

В результаті зараз існує картопля, яка містить гени земляної бактерії, що вбиває колорадського жука, стійка до засух пшениця, в яку вживили ген скорпіона, помідори з генами морської камбали, соя та полуниця з генами бактерій.

Список рослин, вирощуваних із застосуванням методів генної інженерії дуже великий.

У нього входять: яблуня, слива, виноград, капуста, баклажани, огірок, пшениця, соя, рис, жито і безліч інших сільськогосподарських рослин.

Як регулюється виробництво і продаж ГМО в світі?

На сьогодні у світі немає точних даних як про безпеку продуктів, що містять ГМО, так і про шкоду їх вживання, оскільки тривалість спостережень за наслідками вживання генетично модифікованих продуктів людин ою мізерна - масове виробництво ГМО почалося зовсім недавно - у 1994 році. Тим не менш, все більше вчених говорять про істотні ризики вживання ГМ-продуктів. Тому відповідальність за наслідки рішень, що стосуються регулювання виробництва і збуту, генетично змінених продуктів, лежить виключно на урядах конкретних країн. До цього питання у світі підходять по-різному. Але, незалежно від географії, спостерігається цікава закономірність: чим менше в країні виробників ГМ-продукції, тим краще захищені права споживачів у даному питанні. Дві третини всіх ГМ культур у світі вирощуються в США, тому не дивно, що в цій країні самі ліберальні закони щодо ГМО. Трансгени в США визнані безпечними, прирівняні до звичайних продуктам, а маркування продуктів, що містять ГМО - необов'язкова. Подібна ситуація і в Канаді - третьою за обсягами виробництва ГМ-продуктів у світі.

У Японії продукти, що містять ГМО, підлягають обов'язковому маркуванню. У Китаї ГМО-продукти виробляються нелегально, і здійснюється їх збут в інші країни. А ось країни Африки останні 5 років не допускають на свою територію ввезення продуктів із ГМ компонентами. Хоча більша частина населення країн Африки страждає від нестачі продуктів харчування і велика кількість людей гине від голоду. Я вважаю, що це злочинна політика уряду, по тому, як шкоду ГМО не доведений, а шкоду про брак продуктів харчування видно відразу.

У країнах Євросоюзу, до якого ми так прагнемо, заборонено виробництво та ввезення на територію дитячого харчування, що містить ГМО, і продаж продуктів з генами, стійкими до антибіотиків. У 2004 році був знятий мораторій на вирощування ГМ культур, але в той же час дозвіл на вирощування було видано тільки на один сорт трансгенних рослин.

При цьому у кожної країни ЄС сьогодні залишилося право вводити заборону на той чи інший вид трансгени. У деяких країнах ЄС діє мораторій на ввезення генетично модифікованої продукції. Будь-який продукт, що містить ГМО, перш ніж потрапити на ринок Євросоюзу, повинен пройти єдиний для всього ЄС порядок допуску. Він складається, по суті, з двох ступенів: наукова оцінка безпеки Європейським відомством з безпеки продуктів харчування (EFSA) і його незалежними експертними органами. Якщо продукт містить ГМ ДНК або білок, про це громадян ЄС має інформувати спеціальне позначення на етикетці. Написи «цей продукт містить ГМО» або «ГМ-продукт такий-то» повинні бути як на етикетці продукції, що продається в упаковці, так і для упакованій продукції в безпосередній близькості до неї на вітрині магазину. Правила наказують вказувати відомості про наявніст ь трансгенів навіть в ресторанних меню. Продукт не маркується тільки в тому випадку, якщо вміст у ньому ГМО не більше 0,9% і відповідний виробник може пояснити, що мова йде про випадкових, технічно неминучих домішках ГМО.

У Росії вирощувати ГМ-рослини в промислових масштабах заборонено, але деякі імпортні ГМО пройшли державну реєстрацію в РФ і офіційно дозволені для вживання - це кілька ліній сої, кукурудзи, картоплі, лінія рису і лінія цукрового буряка. Всі інші ГМО, існуючі у світі (близько 100 ліній), у Росії заборонені.

Дозволені в Росії ГМО можуть застосовуватися в будь-якому продукті (в тому числі і в дитячому харчуванні) без обмежень. Але якщо виробник додає в продукт ГМО-компоненти, він повинен вказати це на упаковці. ГМО в Україні. В одній з програм «Знак якості» телеканалу «Інтер» провели дослідження дитячої молочної суміші Nutrilon Соя, призначеної для немовлят, що не засвоюють молочний білок. За результатами аналізу в дитячому харчуванні виявили генетично модифіковану сою, про наявність якої виробник вказати «забув». Не дивлячись на безпрецедентність, ніякого розголосу цей факт не отримав, ніяких наслідків не викликав.

січня 2011 працівники «Укрметртестстандарту» зробили контрольну закупівлю продуктів у супермаркетах Києва і досліджували їх на наявність генетично-модифікованих організмів. Результати аналізів шокують: з 42 досліджених зразка варених і копчених ковбас, сосисок, шинки, пельменів у 18 продуктах вміст ГМО набагато перевищувало максимально допустиму в Європі норму 0,9%. І не на пару відсотків, показники набагато зашкалювали за 5% - цілком імовірно, що вони могли б дійти і до 40-50%, але на такі цифри просто не були розраховані закуплені тести. Цікавий нюанс - рівно на половині зразків, в яких були виявлені ГМО, у маркуванні взагалі була відсутня інформація про вміст у продукті соєвого білка, який і був генетично модифікований. Природно, що ніякого маркування про наявність у продуктах генетично модифікованих компонентів не було й близько. Хоча маркувати продукти, що містять ГМО, зобов'язує, здавалося б, головний для виробників закон – В «Закон України про захист прав споживачів», в якому ця норма чітко прописана. Більш того, за законом в Україні взагалі не повинно бути продуктів, що містять ГМО - згідно з В«Тимчасовим порядком ввезення, державного дослідження, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні» від 17 серпня 1998 року, всі ГМО, використовувані в нашій країні, повинні обов'язково реєструватися, але на сьогодні жодного ГМО в Україні зареєстровано не було. Тобто використання генетично модифікованих компонентів у виробництві продуктів харчування взагалі незаконно. Поряд з цим кілька країн повністю відмовилися від ГМО: Швейцарія, Австрія, Греція, Польща, Венесуела, зараз до них приєдналася Франція.

(42 ) Складіть порівняльну таблицю органічних компонентів клітини.

Протест радикальних зелених проти вбивства хутрових тварин виразився в розпиленні фарби на хутряні вироби на показі мод. Яке ставлення до даної ситуації прихильників екоетики і Ваша особиста думка?

Защита животных — вид деятельности, направленной на улучшение содержания и обращения с животными, предотвращение жестокого обращения с животными.
Среди современных концепций защиты животных различают — благополучие животных (Animal welfare), подразумевающая контроль за психологическим и физическим благополучием животных и права животных. Некоторые сторонники, которой считают недопустимым отдельные разновидности традиционного использование животных человеком в своей хозяйственной деятельности. Они предлагают не рассматривать животных в качестве своей собственности, выступая главным образом против эксплуатации и умерщвления животных.
Лично мое мнение такое, что надо поменьше убивать животных на меха - целые магазины стоят с шубами, которые не распроданны. Значит - потребность есть, но не такая, чтобы так много животных убивать. И не то чтобы совсем против, я не против меха, я против убийства животных варварским образом. А пушных зверьков у нас убивают именно так, чтобы не повредить мех. В Европе, кажется, по-другому, гуманно. Второй аспект – необходимость, главная функция меха - тепло. Красота - да, но убийство ради красоты - очень спорно. Любое убийство должно быть оправдано, как например убийство животных ради мяса. Без него никак, так что вопросов тут нет.
Норковая шуба и шуба из дорогого хорошего меха предполагает, по-моему, особый стиль жизни и уж конечно не езду в общественном транспорте. Наши женщины раньше носили вообще на голове целые башни на голове из норки или каракуля (бывали и соболя). Не изменилось это и до сих пор.
Все это имело свой статус. Свой статус это имеет в странах СНГ и сейчас. Многие из наших женщин по-прежнему не хотят отказаться от желания иметь шубу, т.к. наличие такой одежды, по их мнению, показывает ихнее социальное положение в обществе. Правда, у нас такой "показ" такого рода далеко небезопасен, а на Западе, если не ездишь в собственном автомобиле, могут подпортить мех радикально настроенные зеленые.