Злочини проти встановленого порядку водіння транспорту.

Порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту залізничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276 КК)

Об’єктом злочину є безпека руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту.

Додатковим безпосереднім об’єктом даного злочину може виступати життя і здоров’я особи, власність.

Об’єктивна сторона цього злочину включає три обов’язкові ознаки:

1) порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного або повітряного транспорту чи недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку;

2) наслідки у вигляді небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків (ч. 1), заподіяння середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або великої матеріальної шкоди (ч. 2), загибель людей (ч. 3);

3) причинового зв’язку між порушенням зазначених правил та наслідками, які настали чи загрозою їх настання.

Порушення повинні бути вчинені на одному з видів транспорту, вказаному в ст. 276 КК – залізничному, водному або повітряному транспорті.

Залізничний транспорт – це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо (ст. 1 Закону України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 р.). До залізничного транспорту відноситься механічний рейковий транспорт, який включає залізничні шляхи сполучення, рухомий склад та їх комунікації. Це також мережа під’їзних шляхів, рухомого складу підприємств і організацій, метрополітен. Не належать до залізничного транспорту: міський рейковий транспорт (трамваї, фунікулери), канатні підйомники, ескалатори тощо.

Водний транспорт – це морський, річковий та озерний транспорт (пасажирські, вантажні, риболовецькі та інші судна (теплоходи, сейнери, буксири тощо), водні шляхи та комунікації). Не відносяться до водного транспорту в розумінні ст. 276 КК маломірні судна (човни, байдарки, яхти тощо), незалежно від форм власності на них, а також військові кораблі.

Повітряний транспорт включає повітряні судна – це апарати, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні(1). До повітряних суден належать літаки, вертольоти, планери, тощо (ст. 2 наказу Мінтрансу № 486 “Про затвердження Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні” від 7 грудня 1998 р.)(2).

Диспозиція злочину, передбаченого ст. 276 КК є бланкетною, а тому при кваліфікації необхідно керуватися законодавчими або іншими нормативними актами щодо безпеки на залізничному, водному і повітряному транспорті (Правила технічної експлуатації залізниць України, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20 грудня 1996 р., Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р., Правила розслідування авіаційних подій з цивільними повітряними судами в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 870 від 12 грудня 2001 р. тощо).

Порушення правил безпеки руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту вчиняється шляхом дії або бездіяльності. Необхідними складовими елементами об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 276, є порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту або недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку.

Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту – це вчинення дій, які заборонені нормативними актами або їх невиконання (неналежне виконання). Такі дії можуть полягати, наприклад, у перевищенні швидкості руху, порушення правил маневрування, проїзд локомотива на заборонний сигнал семафора, недотримання правил розходження із зустрічними судами, недотримання коридору польоту, ігнорування диспетчерської або радіолокаційної інформації, дозвіл на експлуатацію несправного рухомого складу або суден тощо.

Недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку – це ремонт з відступом від визначених стандартів, від певної технології, неусунення окремих несправностей тощо, коли транспортні засоби та інші предмети після ремонту в установленому порядку передані до експлуатації.

Створення небезпеки для життя людей – це створення внаслідок порушення правил або недоброякісного ремонту такої обстановки, за якої була б реальна можливість загибелі одного або декількох потерпілих, але не сталося внаслідок втручання інших осіб або обставин.

Створення небезпеки для настання інших тяжких наслідків – це реальна можливість спричинення середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, заподіяння великої матеріальної шкоди (заподіяння майнових збитків на суму від двохсот п’ятдесяти і більше разів неоподаткованих мінімумів доходів громадян на момент вчинення злочину.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути осудна особа, що досягла 16 – річного віку, і є працівником залізничного, водного або повітряного транспорту (черговий по станції, машиніст, помічник машиніста, складач потягів, оглядач вагонів, оператор, капітан, помічник капітана, штурман, командир повітряного судна, пілот, радист, механік, диспетчер та інші особи, діяльність яких безпосередньо пов’язана з експлуатацією та ремонтом цих видів транспорту.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини (злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю) щодо наслідків. До самої дії чи бездіяльності, що входить в об’єктивну сторону злочину, винний може відноситися як необережно, так і умисно.

До кваліфікуючих ознак злочину відносяться дії, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду (ч. 2 ст. 276 КК); спричинили загибель людей, тобто смерть однієї або декількох осіб (ч. 3 ст. 276 КК).

Зокрема, це підтверджує такий приклад. Вироком Теплицького районного суду Вінницької області від 16 липня 2009 року було засуджено А. за ч.2 ст. 276 КК України.

Так, А.,являючись працівником залізничного транспорту, Христинівського локомотивного депо - машиніст тепловозу, потягу сполученням «Христинівка - Гайворон», проявивши злочину самовпевненість порушивши вимоги Правил технічної експлуатації залізниць України, створив небезпеку для життя людей при здійсненні посадки та висадки пасажирів керованого ним потягу, під час здійснення посадки та висадки пасажирів 21 листопада 2008 року о 21 год. 40 хв. на станції Дукля Одеської залізниці, що в с. Соболівка, Теплицького району, Вінницької області, всупереч вимогам п. 1.4, п.1.6, Правил технічної експлуатації залізниць України, А не забезпечив безпеку пасажирів, безпечний рух потягу та не стежив за сигналами, що подаються з колії і поїзда. Порушуючи вимоги п.3.8.2 та п.3.11.1 Посадової інструкції локомотивній бригаді затвердженої наказом Укрзалізниці № 35/Ц від 09 лютого 1996 року, допустив порушення плавності ведення, умови посадки та висадки пасажирів та не забезпечив безпеку руху на основі ретельного виконання вимог ПТЕ, діючих інструкцій, наказів і інструкцій. Порушуючи вимоги п.2 та «додаткових вимог» додатку № 1 до Регламенту основних переговорів машиніста та його помічника при ведені поїзда та виконанні маневрової роботи № ЦТ -0107, затвердженої наказом № 877-ЦЗ від 22 листопада 2004 року, А. привів у рух потяг не отримавши біло-прозорого сигналу провідника потягу про закінчення висадки та посадки пасажирів, так як згідно п.6.1 Інструкції провіднику пасажирського вагона №ЦЛ0038 провідник після закінчення висадки та посадки пасажирів показує машиністу ліхтар біло - прозорого кольору розпочав рух потягу, внаслідок чого пасажир вагону №2 потягу №967 сполученням «Христинівка-Гайворон» Д, яка слідувала в вагоні №2 зі ст. Зятківці до ст. Дукля Одеської залізниці під час висадки впала в простір між платформою та потягом, що створило небезпеку для її життя, при цьому остання отримала травму ноги, ушкоджену у вигляді рваної - скальпованої рани від рухомого складу та згідно з висновком додаткової судово - медичної експертизи № 37 від 06 березня 2009 року являються тілесними ушкодженнями середнього ступеня тяжкості(3).

Стаття 276¹. Здійснення професійної діяльності членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) у стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є безпека руху та експлуатації повітряного транспорту.

Об’єктивна сторона злочину полягає у здійсненні професійної діяльності членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) у стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин.

Обслуговування повітряного руху – це забезпечення польотно-інформаційного обслуговування, аварійного чи диспетчерського обслуговування повітряного руху (районного диспетчерського обслуговування, диспетчерського обслуговування підходу або аеродромного диспетчерського обслуговування) (ст. 1 Повітряного кодексу України від 19 травня 2011 р.).

Повітряний рух – це політ повітряних суден або їх рух у зоні маневрування аеродрому (ст. 1 Повітряного кодексу України від 19 травня 2011 р.).

Про поняття «стан алкогольного сп'яніння або вплив наркотичних чи психотропних речовин» див. коментар до ст. 21 КК.

Злочин вважаєтьсязакінченим з моменту вчинення дій, вказаних в ч.1 даної норми.Отже, склад цього злочину є формальним.

Суб’єкт злочину – спеціальний. Ним є фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку і є членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху).

Член екіпажу повітряного судна – це особа авіаційного персоналу, якій в установленому порядку доручено виконання певних обов'язків на борту повітряного судна протягом виконання політного завдання (п. 2.1.40. Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 486 від 7 грудня 1998 р.)

Диспетчер управління повітряним рухом (диспетчер повітряного руху / диспетчер служби руху) – це особа, яка здійснює диспетчерське обслуговування повітряного руху та має свідоцтво диспетчера служби руху з чинними рейтингами відповідно до наданих прав (п. 2.1.44. Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 486 від 7 грудня 1998 р.)

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК).

Основним безпосереднім об’єктом злочину є контрольоване використання залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна.

Додатковим безпосереднім об’єктом даного злочину може виступати життя і здоров’я особи, власність.

Предметом злочинного посягання є залізничний рухомий склад, повітряні, морські та річкові судна.

До залізничного рухомого складу відносяться локомотиви, вагони та спеціальний рухомий склад. Локомотив – це тягова самохідна машина, призначена для пересування будь-якого залізничного рухомого складу. Вагон – це несамохідна одиниця рухомого складу, якою перевозять вантажі та пасажирів. Спеціальний рухомий склад – сукупність незнімних рухомих одиниць на залізничному ходу, призначених для будівельних, ремонтних і обслуговуючих робіт (снігоочисники, снігоприбиральні та щебенеочисні машини, баластери, колієукладачі, вантажопідйомні крани, дрезини тощо)(4).

Повітряне судно – це апарат, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні (ст. 1 Повітряного кодексу України від 19 травня 2011 р.)(5). До повітряних суден належать літаки, вертольоти, планери, тощо (ст. 2 наказу Мінтрансу № 486 “Про затвердження Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні” від 7 грудня 1998 р.)(6).

Морське або річкове судно – це самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі; для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо); для наукових, навчальних і культурних цілей; для спорту; для інших цілей (ст. 15 КТМ України)(7).

Об’єктивна сторона характеризується діями по угону або захопленню залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна.

Угон – це протиправне, самовільне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою.

Захоплення – це протиправне, самовільне заволодіння транспортним засобом, незалежно від місця знаходження з метою подальшого контролю в особистих чи інших інтересах або угону.

Угон вважається закінченим з моменту початку руху транспортного засобу (незалежно від його тривалості). Захоплення вважається закінченим з моменту отримання можливості керування транспортним засобом.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Щодо наслідків, зазначених у ч. 3 ст. 278 КК, вина може бути лише необережною.

До кваліфікуючих ознак злочину відносяться дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, поєднані із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого (ч. 2 ст. 278 КК); вчинені організованою групою, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, тяжких тілесних ушкоджень або смерті хоча б одній особі, а також заподіяння великої матеріальної шкоди) (ч. 3 ст. 278 КК).

Порушення правил повітряних польотів (ст. 281 КК).

Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека руху на повітряному транспорті.

Додатковим безпосереднім об’єктом даного злочину може виступати життя і здоров’я особи, власність.

Об’єктивна сторона цього злочину включає три обов’язкові ознаки:

1) порушення правил безпеки польотів суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту;

2) наслідки у вигляді небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків (ч. 1), заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень або великої матеріальної шкоди (ч. 2), загибель людей (ч. 3);

3) причиновий зв’язок між порушенням правил безпеки польотів і зазначеними наслідками.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути осудна особа, що досягла 16 – річного віку, яка не є працівником повітряного транспорту.

Суб’єктивна сторона характеризується умисним або необережним ставленням винного до порушення правил повітряних польотів, відношення до наслідків злочину характеризується лише необережною формою вини.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, завдання великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст.281 КК); загибель людей (ч. 3 ст. 281 КК).

Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК).

Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека руху і експлуатації автомобільного транспорту.

Додатковим обов’язковим об’єктом даного злочину може виступати життя і здоров’я особи.

Злочин може бути вчинений тільки при керуванні транспортними засобами, вказаними в примітці до ст. 286 КК.

Механічний транспортний засіб – це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт (п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306).

До транспортних засобів, зокрема, належать: усі види автобусів; усі види автомобілів, у тому числі спеціальних і спеціалізованих (наприклад, санітарні, пожежні, спортивні й поливальні, автокрани, навантажувачі); трактори – самохідні машини (колісні або на гусеничному ходу), призначені для перевезення вантажів чи виконання сільськогосподарських, будівельних, лісових та інших робіт; самохідні машини, призначені для виконання сільськогосподарських, дорожніх, будівельних, меліоративних і лісових робіт, – комбайни, грейдери, бульдозери, екскаватори, крани та ін.; міський електротранспорт – трамваї і тролейбуси, в тому числі пасажирські, вантажні, ремонтні, спеціального обслуговування, колієукладачі; мотоцикли, зокрема дорожні, спортивні, спеціального призначення, з боковим причепом або без нього; моторолери, мотоколяски й інші механічні транспорті засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг; інші механічні транспортні засоби – всюдиходи, аеросани, амфібії тощо; а також причепи.

Не є транспортними засобами рухомий склад метрополітену, фунікулера та інших видів залізниць (пасажирські й вантажні потяги, локомотиви, дрезини тощо).(8).

Об’єктивна сторона включає три обов’язкові ознаки:

1) порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту;

Порушення правил безпеки дорожнього руху – це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов’язана з порушенням однієї або кількох вимог правил безпеки дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху (наприклад, перевищення швидкості руху, проїзд на забороняючий сигнал світлофора тощо).

Порушення правил експлуатації транспорту – це дія чи бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, тобто невиконання тих нормативно-правових актів, які регламентують безпечне використання транспортного засобу під час його руху (наприклад порушення правил перевезення людей або вантажу, експлуатація транспортного засобу з несправною гальмовою системою або рульовим керуванням тощо);

2) наслідки у вигляді заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ч. 1), тяжких тілесних ушкоджень або смерть потерпілого (ч. 2), спричинення загибелі кількох осіб (ч. 3);

3) причиновий зв’язок між порушенням правилам безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і настанням наслідків, зазначених у диспозиції статті.

При встановленні причинного зв’язку необхідно враховувати дії (бездіяльність) не тільки особи, що керує транспортним засобом, але і неналежне поводження інших учасників руху, що може виключати кримінальну відповідальність водія чи її пом’якшити.

Диспозиція злочину, передбаченого ст. 286 КК є бланкетною, а тому при кваліфікації необхідно керуватися законодавчими або іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (Закон України “Про дорожній рух” від 3 листопада 1993 р., Правила дорожнього руху, затвердже­ні постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306).

У процесуальних документах потрібно обов’язково вказувати, в порушенні яких правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту визнається винною особа, у чому конкретно проявилися ці порушення і чи перебувають у причинному зв’язку наслідки, що настали, з цими порушеннями.

Зокрема, це підтверджує такий приклад. Вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 березня 2009 р. була засуджена К. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Так,3 червня 2008 р., близько 13 год. 10 хв., водій К., керуючи автомобілем «Рено Кліо», рухаючись з боку автотраси Сімферополь-Євпаторія в бік житлового сектора по вул. Мальченко в м. Сімферополь, була неуважною і не стежила за дорожньою обстановкою, належним чином не відреагувавши на її зміну і не прийнявши мір по зниженню швидкості руху транспортного засобу для безпечного об’їзду пішохода, у результаті чого, навпроти будинку № 11 по вул. Мальченко в м. Сімферополь вчинила наїзд на пішохода В., що переходив проїзну частину дороги справа на ліво в напрямку руху автомобіля. Причиною дорожньо-транспортного події та наслідків, що наступили, є дії водія К., що виразилися в порушенні вимог п.п. 1.5, 2.3 б, 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: п. 1.5 – дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.2.3 б – для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.3 – у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди. У результаті дорожньо-транспортного випадку пішоходові В. були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закритий перелом проксимального матепіфізу малоберцовоі кісти лівої гомілки, забите місце м’яких тканин голови, садно правої кисті, правого передпліччя, правої гомілки, синець лівої стопи, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров’я (9).

Відповідальність особи за ст. 286 КК настає незалежно від місця, де були допущені порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі, тощо). Це стосується і випадків, коли зазначені правила було порушено під час виконання з допомогою транспортних засобів різних робіт (дорожніх, сільськогосподарських, будівельних та ін.).

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. За певних умов до відповідальності за цими статтями може бути притягнута особа, яка навчає водінню іншу особу і перебуває під час навчальної їзди поруч із учнем (майстер виробничого навчання, інструктор тощо).

Суб’єктивна сторона характеризується необережною формою вини. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті (ч. 2 ст. 286 КК); спричинення загибелі кількох осіб (ч. 3 ст. 286 КК).

Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК).

Основним безпосереднім об’єктом злочину є контрольоване використання автомобільного транспорту.

Додатковим безпосереднім об’єктом даного злочину може виступати здоров’я особи, власність.

Предметом злочинного посягання можуть всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, які вказані у примітці до ст. 286 КК.

Об’єктивна сторона характеризується діями по незаконному заволодінню транспортним засобом.

Незаконне заволодінню транспортним засобом – це умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз).

Злочин визнається закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, – з моменту встановлення контролю над ним.

Зокрема, це підтверджує такий приклад. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.03.2009 р. було засуджено С. за ч. 2 ст. 289 КК України; М. за ч. 2 ст. 289 КК України. Так, С. за попередньою змовою з М. 11 листопада 2008 р., з метою покататися проникли крізь незачинене вікно дверей водія в автомобілі марки «Ауді 100», належному потерпілому Р. та незаконно ним заволоділи. С, знаючи про те, що замок запалювання в даному автомобілі вмикається будь-яким ключем запропонував М. покататися на ньому і надав останньому ключа від замка вхідних дверей свого будинку, яким той запустив двигун автомобіля. Після поїздки цим автомобілем по м. Луцьку вони залишили його на вул. Московській м. Луцька неподалік будинку, у якому проживає потерпілий Р (10).

Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину.

Не є незаконним заволодіння транспортним засобом у стані крайньої необхідності, наприклад, для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборкати стихійне лихо, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям, інтересам суспільства чи держави.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку (ч. 1 ст. 289 КК), а за частинами 2 і 3 ст. 289 КК – 14-річного віку.

Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 289 КК не можна визнавати осіб, які є співвласниками або законними користувачами транспортного засобу; працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, котрі без належного дозволу здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі; а також службових осіб, наділених повноваженнями щодо використання чи експлуатації транспортних засобів.

Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини. Мотив і мета цього злочину можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають (користь, помста тощо).

Кваліфікуючими ознаками злочину є дії, вчинені:

1) повторно (тобто вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений ст.ст. 185, 186, 187, 189-191, 162, 410 КК);

2) за попередньою змовою осіб (має місце у випадках, коли дві особи і більше заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об’єктивну сторону злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом);

3) поєднані із насильством, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства (заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров’я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння);

4) з проникненням у приміщення чи інше сховище (таємне чи відкрите (із застосуванням погрози чи насильства) вторгнення у приміщення чи інше сховище, у які особа не має доступу із умислом вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом будь-яким способом.

5) якщо вони завдали значної матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 289 КК);

6) організованою групою (поняття організованої групи визначається із врахуванням ст. 28 КК);

7) поєднані із насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства (заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння. До останніх, зокрема, слід відносити насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо);

8) якщо вони завдали великої матеріальної шкоди (ч. 3 ст. 289 КК).

Відповідно до частин 2, 3 ст. 289 КК та п. 3 примітки до цієї статті матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою – на суму понад 250 таких мінімумів.

У ч. 4 ст. 289 КК передбачений спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом, яке здійснюється за наявності сукупності таких умов:

1) особа вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства);

2) особа добровільно заявила про це правоохоронним органам;

3) особа повернула транспортний засіб власнику;

4) особа повністю відшкодувала завдані збитки.