Сутність та класифікація управлінських рішень

УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

План.

1. Сутність та класифікація управлінських рішень

2. Вимоги до управлінських рішень

3. Фактори та умови прийняття управлінських рішень

4. Моделі прийняття управлінських рішень

5. Різновиди технологій прийняття рішень

 

Сутність та класифікація управлінських рішень

 

Від того моменту коли людина прокидається і до моменту, коли наша голова знову падає на подушку (а іноді і під час сну), наш мозок зайнятий безкінечним потоком рішень пов'язаних з нашим приватним та професійним життям. Жодна людина не може не пiзнати на практицi процес прийняття рiшень. Кожен iз нас протягом дня приймає їх десятки, а протягом життя – i тисячi. Вони стосуються і тих дрібниць, що зустрічаються протягом кожного дня – який галстук чи сорочку одягти на роботу, поїхати машиною чи трамваєм – і тих, що вимагають серйозних розмірковувань – чи погоджуватись на нову, запропоновану нам посаду, чи залишати все як є; чи повністю перевчитись задля нової кар'єри.

У зв’язку із зовнішніми та внутрішніми обставинами виникає потреба у прийнятті рішення. Рішення – це відповідна реакція на внутрішні та зовнішні впливи, які спрямовані на розв’язання проблем і максимальне наближення до заданої мети.

Для менеджера прийняття рiшення – це постiйна, досить вiдповiдальна робота. Необхiднiсть прийняття рiшення пронизує все, що робить керiвник будь-якого рiвня, формулюючи мету i добиваючись її досягнення.

Реалізація цілей будь-якої організації забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень. Своєчасно прийняте науково обґрунтоване рішення стимулює виробництво. Рішення, яке прийняте своєчасно або із запізненням, знижує результативність праці колективу чи окремих виконавців.

Управлiнськi рiшення – це сукупний результат творчого процесу (суб`єкта) та дiй колективу (об`єкта управлiння) для вирiшення конкретної ситуацiї, що виникла у зв`язку з функцiонуванням системи.

Управлінське рішення є комплексний акт, що включає правовий, соціальний, психологічний та інші аспекти.

■ У правовому відношенні управлінське рішення є владним актом суб'єкта управління, в якому він висловлює свою волю, реалізує надані йому права розпоряджатися працею підлеглих працівників, матеріальними та грошовими коштами в інтересах виробництва. Одночасно рішення є акт прийняття суб'єктом на себе відповідальності за його можливі несприятливі наслідки і актом покладання відповідальності на виконавців за його повне і своєчасне виконання. Керівник відповідає також за своєчасність прийняття рішення і за ухилення від прийняття назрілого рішення.

■ Управлінське рішення є актом соціальним, тому що приймається людьми і зачіпає інтереси людей. Соціальний характер управлінських рішень не змінюється і в тому випадку, коли для їх обгрунтування використовуються ЕОМ, які є лише знаряддями розумової праці.

■ Управлінське рішення є психологічним актом, тому що являє собою результат розумової діяльності людини. Тому якість рішення значною мірою залежить від глибини мислення, яке в свою чергу безпосередньо пов'язано із знаннями та досвідом, накопиченими людиною і використовуються ним у процес прийняття рішення. Важливе місце в цьому процесі займає вольове дію. Воля проявляється в здатності людини робити цілеспрямовані дії і вчинки, що вимагають подолання труднощів. Вольова дія включає попереднє усвідомлення мети, уявне обговорення мотивів, прийняття рішення. Ступінь вольового зусилля залежить від розміру труднощів і суперечностей, які доводиться долати керівникові, щоб прийняти правильне рішення.

■ З інформаційної точки зору рішення є результат обробки інформації, в ході якої здійснюється вибір серед можливих варіантів такого, який найбільш близький до оптимального, тобто є найкращим.

Працівники апарату управління виробляють величезну кількість рішень, які в сукупності формують управлінський процес. Для аналізу ефективності системи, а також структури і процесу управління необхідна чітка характеристика кількості і складу прийнятих і реалізованих управлінських рішень кожним працівником і всім апаратом управління. Для цього проводять наукову класифікацію управлінських рішень.

В літературі зустрічаються різні класифікації видів рішень. Управлінські рішення можуть бути згруповані за різними ознаками, що підкреслюють одну із сторін рішення.

За масштабами впливу усі прийняті в процесі управління підприємством рішення можуть бути віднесені або до загальних, або до окремих.

Загальні рішення зачіпають всю систему в цілому. Вони приймаються стосовно всього підприємства (наприклад, рішення про перспективи розвитку підприємства, зміну форми власності). Загальні рішення визначають якісні зміни на підприємстві. Прийняття їх потребує системного підходу і спеціальної підготовчої роботи.

Окремі рішення стосуються поточних, локальних питань діяльності підприємства. Ситуації, що вимагають такого роду рішень, виникають на підприємствах постійно. Окремі рішення приймаються на всіх рівнях системи управління. До них належать, наприклад, рішення про порушення виробничої чи технологічної дисципліни в цехах, про зміну порядку роботи, про усунення окремих недоліків.

За характером мети: стратегічні та тактичні рішення.

Стратегічні рішення звичайно стосуються корінних, генеральних проблем підприємства. Вони розраховані на тривалий термін, звичайно на кілька років, і приймаються для вирішення перспективних завдань.

Тактичні рішення пов'язані зі здійсненням поточних завдань на будь-якому рівні управління.

За прогнозованими властивостями рішення, що приймаються характеризуються можливістю прогнозування їх результатів або наслідків, що, у свою чергу, вимагає чи не вимагає попереднього аналізу, досліджень, розрахунків та експериментів. За цією ознакою розрізняють рішення з певним результатом, характерні для ситуацій, які не дають підстав сумніватися в правильності прийнятого керівником рішення. При прийнятті рішень з ймовірносним результатом доводиться мати справу з безліччю незалежних змінних. Наслідки цих рішень носять неоднозначний характер і можуть бути оцінені з достатнім ступенем надійності за допомогою методів прогнозування, з використанням теорії ймовірності та на основі досвіду та інтуїції.

За методами переробки інформації рішення можуть бути алгоритмічними та евристичними. В основі перших лежить використання аналогії з ситуаціями, що мали місце в минулому. Такі рішення приймаються за заздалегідь розробленим процедурам. Евристичні рішення приймаються на основі використання логічних методів при виникненні складних нетипових проблем. У процесі прийняття таких рішень доводиться мати справу з безліччю незалежних змінних, тому заздалегідь неможливо передбачити і оцінити наслідки кожного варіанту рішення без спеціальних попередніх досліджень.

За кількістю критеріїв оцінки ефективності управлінські рішення можуть бути однокрітеріальним і багатокритеріальним.

За напрямком впливу рішення поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішніми називають рішення, спрямовані на інші підприємства, зовнішнє середовище (наприклад, рішення материнської фірми, що має контрольний пакет акцій, спрямовані на дочірнє підприємство). Внутрішніми називають рішення, які належать лише до внутрішньою системою підприємства. Вони, в свою чергу, поділяються на рішення для керованої системи (наприклад, розпорядження про впорядкування ходу виробництва, його обслуговування) і рішення для керуючої системи (наприклад, про зміну структури і впорядкування дій окремих підрозділів керуючої системи)

За глибиною впливу рішення можуть бути однорівневими і багаторівневими. Рішення низового керівника поширюються на один рівень, а рішення керівника великого підприємства - на всю ієрархію керуючої системи, тобто на кілька рівнів управління виробництвом.

За способом прийняття рішення поділяються на індивідуальні, прийняті окремим керівником в межах встановлених повноважень, і колективні, які готуються групою фахівців (рішення технічної ради, конференції і т. п.)

За способом фіксації рішення можуть бути письмовими та усними.

За функціональною ознакою (змістом) рішення бувають економічні, соціальні, технічні, організаційні.

Економічні рішення пов’язані з підвищенням ефективності виробництва, вдосконаленням діяльності підприємства. Соціальні рішення направлені на поліпшення умов праці та відпочинку членів колективу підприємства та інше. Технічні рішення приймаються для вдосконалення технічної політики і технології виробництва, скорочення застосування ручної праці тощо. Організаційні рішення направлені на поліпшення організації праці, вдосконалення нормативів, норм.

За періодами дії - довготривалі (перспективні) та оперативні. Перспективні рішення визначаються в загальних рисах, вони лише задають напрям для реалізації певної мети. Оперативні рішення передбачають заходи по реалізації прогнозів розвитку подій (конкретні види робіт, терміни їх виконання та виконавців).

В залежності від творчого внеску менеджерів у розробку управлінських рішень є чотири рівні рішень: рутинні, селективні, адаптаційні і інноваційні.

Перший рівень - рутинні рішення. Вони приймаються згідно з відпрацьованим механізмом і програмою дій. Важливо вивчити особливості ситуації, проаналізувати фактори, що її спричиняють, взяти на себе відповідальність за конкретні дії. У вияві творчого підходу немає необхідності, оскільки всі процедури рішення відомі.

Другий рівень - селективні рішення. Ініціатива та свобода дій на даному рівні виявляється в обмежених межах. Наприклад, при оцінці різних відомих альтернатив і виборі з них оптимальних.

Третій рівень - адаптаційні рішення. Вони розраховуються на додаткові, непередбачені труднощі. Як правило, при їх розробці поєднується використання творчого нестандартного підходу на основі нових ідей з відпрацьованими раніше можливостями. Має значення ініціатива керівника для пошуку нового розв’язання відомої проблеми.

Четвертий рівень - інноваційний. Рішення цього рівня пов’язані зі складністю та непередбачуваністю подій. Це викликає необхідність прийняття неординарних рішень, що містять нововведення.