Сутність та специфіка інтелектуального капіталу

Вартість компанії "Іпtel" або "Місrosoft" задається не ціною цег­ли і цементного розчину і навіть не цінністю її товарно-матеріальних запасів, а категоріями іншого нематеріального активу, який но­сить назву інтелектуального капі­талу.

 

Становлення економіки знань у розвинених країнах Заходу у 90-ті роки XX ст. привернуло увагу дослідників до категорії інтелектуального капіталу як однієї із систе­моутворюючих категорій, породжених новим постіндустріальним суспільством. Загальновизнано, що інтелектуаль­на, науково озброєна праця, яка базується на знаннях, творчі здібності працівників, їх професійна кваліфікація, права на дизайн, торговельні знаки, патенти, структура управління та інформаційні технології стають першоосно­вою та рушійною силою виробництва, стратегічними фак­торами економічного розвитку національних економік в інформаційну епоху.

Впровадження у науковий ужиток поняття "інтелек­туальний капітал" стало відображенням принципово но­вого підходу до аналізу ринкових відносин, конкурентних переваг та лідерства підприємств, заснованих на ефектив­ному використанні унікальних за своєю природою немате­ріальних чинників, здатних привести в дію механізм інно­ваційного розвитку.

Інтелектуальний капітал скоро стане головним критерієм оцінки наших компаній і закладів, тому що лише він здатен відобразити динаміку організаційної стійкості і процесу ство­рення цінностей. Тільки він придатний для оцінки сучасного виробництва, яке змінюється так швидко, що робити висновки про його вартість можна лише з урахуванням таланту його робітників, їх відданості справі та якості знарядь праці, які вони використовують.

На думку провідних західних дослідників, важливим показником, який відображає перетворення інтелекту­ального капіталу в провідний ресурс постіндустріальної економіки є "знаннєінтенсивність" яка вимірюється відсотковою часткою кваліфікованих робітників у струк­турі зайнятого населення. Перехід від капіталj- та працемістких галузей до науко- та інтелектомістких виробництв характеризується зростанням частки витрат на інформацію та знання у собівартості більшості видів продукції. Ство­рення, ідентифікація та капіталізація знань перетворюються на рушійну силу та визначальні чинники розвитку інте­лектуальної економіки.

Дослідники проблем постіндустріальної економіки звер­тають увагу на зростання частки НДДКР у загальних ви­тратах державних і приватних фірм та швидке зростання капіталізації високотехнологічних підприємств, яке не можна пояснити лише спекулятивними сплесками на рин­ку цінних паперів. На початку 80-х років XX ст. індекс Доу-Джонса засвідчив зростаючий відрив ринкової капіталі­зації провідних фірм від вартості їхніх матеріальних ак­тивів (споруд, запасів, обладнання). Так, коефіцієнт Тобіна (відношення ринкової вартості акцій підприємства до вартості його основних фондів) для фірми "Місsoft" пе­ревищив 5.

За цих умов визначення сутності та структури інтелек­туального капіталу набуває особливої актуальності як з теоретико-аналітичного, так і з практичного погляду, оскіль­ки "потрібне не просто визначення інтелектуального капі­талу, але і такий його опис, за допомогою якого керівники можуть планувати інвестиції в інтелектуальні фонди та управляти ними".

Вважається, що термін "інтелектуальний капітал" впер­ше використав у 1969 р. відомий американський дослідник Дж.К. Гелбрейт.

На думку багатьох дослідників, інтелектуальний ка­пітал- це інтелектуальний потенціал, що активно використовується суб'єктами господарювання у процесі економічного розвитку з метою отримання доходу.

Визначення сутності інтелектуального капіталу в сучасній літературі:

- інтелектуальний капітал – сукупність знань усіх працівників компанії, що забезпечують її конкурентоспроможність;

- інтелектуальний капітал – формалізований і зафіксований інтелектуальний матеріал, що використовується для виробництва більш цінного майна;

- інтелектуальний капітал – сукупні знання, якими володіє організація в особі своїх співробітників, а також у вигляді методологій, патентів, архітектур і взаємозв’язків;

- інтелектуальний капітал – сукупність законних прав суб’єкта на результати його творчої діяльності, його природних і набутих інтелектуальних здібностей, навичок, нагромаджених ним знань і корисних відносин з іншими суб’єктами;

- інтелектуальний капітал – термін для позначення нематеріальних активів, без яких компанія не може існувати.

Інтелектуальний потенціал трактується при цьому як можливості, створені інтелектуальними ресурсами різних рівнів, щодо реалізації певної мети.

Інтелектуальний капітал - реалізований інтелектуальний потенціал має таку структуру:

1. Власне інтелектуальний капітал, як реалізований інтелектуальний потенціал;

2. Інтелектуальний потенціал – можливості створені інтелектуальними ресурсами;

3. Інтелектуальні ресурси, що складаються з трьох складових:

- людський капітал (природна розумова діяльність людини, здатність мислити, сукупність розумових функцій, які перетворюють інформацію у знання);

- штучний інтелект (машинне відтворення деяких інтелектуальних дій людини пов’язаних зі сприйняттям інформації та деякими елементами міркування);

- інтелектуальні продукти (представлена на матеріальних носіях інформація, що містить нове знання, яке є результатом інтелектуальної праці).

Оскільки більшість інтелектуальних ресурсів не входять до складу активів фірми, які є об'єктом фінансового обліку, американський економіст Дж. Тобін запропонував оригі­нальну формулу інтелектуального капіталу, за­сновану на ідеї визначення цінності останнього, як різниці між ринковою вартістю компанії та її ринковою оцінкою.

Інтелектуальний капітал = Нефінансові активи = Приховані активи = Невідчутні активи = Засоби для досягнення мети.

Інтелектуальний капітал = Ринкова вартість – Балансова вартість.

Як провідний чинник та основа інтелектуальної еконо­міки інтелектуальний капітал має такі специфічні ознаки :

- не є матеріальним у традиційному розумінні, хоча форми, яких набувають інтелектуальні активи, можуть бути матеріальними;

- перебуває одночасно у формах запасу і продукту, його споживання є водночас його примноженням;

- зберігається та нагромаджується у специфічних, нетрадиційних формах;

- є основним компонентом визначення ринкової вар­тості сучасних підприємств.

Отже, інтелектуальний капітал - це накопичена у процесі інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, творчості, здібностей, взаємовідно­син, що мають економічну цінність і використовуються у процесі виробництва та обміну з метою отримання доходу.

В сучасній економічній літературі інтелектуальний капітал аналізується у чотирьох взаємопов'язаних аспек­тах.

Інтелектуальний капітал:

- система (сукупність взаємопов’язаних елементів);

- результат (приріст у процесі споживання, наслідок процесу кругообігу);

- процес (наявність відтворювальних характеристик, пов’язаних з кругообігом);

- цінність (актив, здатний приносити дохід).

При цьому дослідники розрізняють:

- сукупний інтелектуальний капітал (інтелектуаль­ний капітал суспільства) - сукупність знань, досвіду, зв'язків, інформації, що накопичені і використовуються на рівні суспільства в цілому;

- інтелектуальний капітал фірми - сукупність ак­тивів окремої фірми, заснованих на інтелектуальних здібностях її співробітників, що реалізуються в процесі інноваційної діяльності;

- інтелектуальний капітал індивіда - сукупність знань, досвіду, професійних навичок та інтелектуальних