Психологічний контакт з групою.

Учителю необхідно в ході уроку слідкувати за рухом думок і почуттями кожного учня. В випадку недорозуміння чи сумніву, учитель повинен зуміти пояснити матеріал по-іншому, підсилити експресію або підкреслити строгу логічність, навести додатковий аргумент, якщо потрібно, повернутись назад, повторити хід роздумів і т.д. Це допоможе учням не тільки краще зрозуміти навчальний матеріал, але й встановити нормальні відносини з учителем. Міжособисті відносини між учителем і учнями можуть приймати характер або психологічної несумісності, або попереджувальності, або високої контактності. Дисгармонія взаємовідносин може приймати різні відтінки настороженості учнів, недовіри до вчителя або негативного відношення до його вимог. В свою чергу і учитель може іноді відчувати попередження відносно окремих учнів або всієї групи в цілому, бути байдужим, недружелюбним, заформалізованим і т.д. Навіть такі відхилення стають серйозною передсторогою до взаєморозуміння і роблять безсильними всі спроби учителя впливати на учнів. Відомо, що деякі учителі порівняно легко встановлюють контакт з класом, досягають не тільки поваги, але і любові дітей. Психологічні дослідження взаємовідносин учителя і учнів показують, що учні люблять вчителів творчих, але і творчість не повинна бути епізодичною: є настрій - учитель загорається ідеями, будує плани цікавих справ, а коли творчий настрій пройшов - добрий план залишився на папері. Обов’язковою умовою високої контактності між вчителем і учнями являється педагогічний такт. Психологи виділяють психологічні особливості особистості вчителя, відрізняючи педагогічний такт від нетактовності - це безпосередність і простота звертання без фамільярності, довіра, серйозність тону, іронія і гумор без насмішок, вимогливість без галасування, діловий тон без роздратування, виховні впливи без поспішності. Педагогічний такт включає в себе не тільки питання, пов’язані з психологічними особливостями особистості вчителя і його знанням психології дітей, але і орієнтацію вчителя в прийомах і засобах педагогічного впливу, а також моральної установки і принципи, яким учитель слідує. В числі факторів, які впливають на формування високої контактності між учителем і групою, слід виділити турботу вчителя про розвиток дружніх відносин між учнями в групі. Йдеться про створення такої атмосфери в групі, при якій кожний учень почував би себе рівним серед рівних. Неправильні, несправедливі дії учителя приводять до того, що в одних закріплюється самозадоволення, самовпевненість, в інших - почуття неповноцінності, породжується заздрість, гостре відчуття несправедливості. Лінія поведінки вчителя, прагнучого виховувати правильні відносини в колективі така - одночасно не підкреслювати успіхи одних і неуспіхи інших; не протиставляти сильних слабким; не сварити дитину при всіх учнях; помічати навіть маленькі успіхи слабких; виховувати розуміння, що здатність до доброго учіння лише одна із багатьох якостей особистості; частіше розмовляти з “нецікавими” учнями, щоб зацікавити ними інших; все, що виникає в групі, сприймати серйозно і незалежно.

Роль установки на уроці.

Перш, ніж діяти у відповідності з поставленим завданням, учень повинен прийти в стан внутрішньої готовності. В організмі проходить перебудова всіх психічних процесів на виконання певних дій. Це і є установка. Реалізація потрібної установки на уроці може здійснюватись і через впевненість і через навіювання. В одному випадку більш ефективними можуть виявитись переконливі впливи, в іншому - різні форми навіювання. Для виникнення установки важливо не тільки те, що говорить вчитель, але і те як він це говорить. Не випадково кажуть: “Слова, що йдуть не від серця, в серце не попадуть”. Від загальної установки, мета якої організувати робочий настрій учнів на самому початку уроку, слід відрізнити часткові, окремі установки, які використовує вчитель для мобілізації сприйняття, пам’яті, мислення, уваги і уяви учнів в ході навчального заняття. Ці установки необхідно як для того, щоб підтримувати і підвищувати робочий тонус учнів на протязі всього уроку, так і для того, щоб формувати у них певні погляди у відповідності з психологічною метою уроку. Якщо психологічна мета уроку досягнута, то в учнів створюється установка, що виходить далеко за межі даного заняття. В свідомості учнів закріплюється оцінка яких-небудь життєвих фактів або ж визначається відношення до тієї чи іншої сторони діяльності.