Загальні відомості про Microsoft Excel

Програма Microsoft Excel призначена для роботи з таблицями даних, переважно числових. При формуванні таблиці виконують введення, редагування і форматування текстових і числових даних, а також формул. Наявність засобів автоматизації полегшує ці операції. Створена таблиця може бути виведена на друк.

Документ Excel називається робочою книгою. Вона є набором робочих аркушів, кожен з яких має табличну структуру і може містити одну або декілька таблиць. У вікні документа в програмі Excel відображується тільки поточний робочий аркуш, з яким і ведеться робота. Кожен робочий аркуш має назву, яка відображується на ярличку аркуша в його нижній частині. Головним елементом інтерфейсу Microsoft Excel 2010 є стрічка, яка проходить уздовж верхньої частини вікна кожного застосування (як у Microsoft Word). За умовчанням у вікні відображується сім постійних вкладок: “Главная”, “Вставка”, “Разметка страницы”, “Формулы”, “Данные”, “Рецензирование”, ‘Вид’. (рис. 4.8).

За допомогою ярличків можна перемикатися до інших робочих аркушів що входить в ту ж саму робочу книгу. Щоб перейменувати робочий аркуш, потрібно двічі натиснути на його ярлик.

Рис. 4.8. Вікно Microsoft Excel

Робочий аркуш складається з рядків і стовпців. Стовпці озаглавлені прописними латинськими буквами і далі двобуквеними комбінаціями. Рядки послідовно нумеруються цифрами, від 1 до 65536 (максимально допустимий номер рядка).

На перетині стовпців і рядків утворюються елементи таблиці. Вони є мінімальними елементами для зберігання даних. Позначення окремої комірки поєднує в собі номери стовпця і рядка (у цьому порядку), на перетині яких вона розташована. Позначення комірки (її номер) виконує функції її адреси. Адреси комірок використовуються при записі формул, що визначають взаємозв’язок між значеннями, розташованими в різних комірках. Одна з комірок завжди є активною і виділяється рамкою. Ця рамка відіграє роль курсора. Операції введення і редагування завжди здійснюються в активній комірці (рис. 4.9).

На дані, розташовані в сусідніх комірках, можна посилатися у формулах, як на єдине ціле. Таку групу комірок називають діапазоном.

Окрема комірка може містити дані, що відносяться до одного з трьох типів: текст, число або формула. Введення формули завжди починається з символу “=” (знака рівняння).

Рис. 4.9. Визначення комірки

Обчислення в таблицях здійснюються за допомогою формул, які можуть містити числові константи, посилання на комірки і функції Excel, сполучені знаками математичних операцій. Дужки дозволяють змінювати стандартний порядок виконання дій. Якщо комірка містить формулу, то в робочому листі відображується поточний результат обчислення цієї формули. Якщо зробити комірку поточною, то сама формула відображується в рядку формул (рис. 4.10).

Формула може містити посилання, тобто адреси комірок, вміст яких використовується в обчисленнях. Це означає, що результат обчислення формули залежить від числа, що знаходиться в іншій комірці. За умовчанням посилання на комірки у формулах розглядаються як відносні. Це означає, що при копіюванні формули адреси в посиланнях автоматично змінюються відповідно до відносного розташування початкової комірки і створюваної копії. При абсолютній адресації адреси посилань при копіюванні не змінюються, так що комірка, на яку вказує посилання, розглядається як нетаблична.

Рис. 4.10. Обчислення в Microsoft Excel