Міжнародні санкції у сфері ЗЕД

Лекція 7. Захист прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД

1. Правові засоби захисту прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД.

2. Міжнародні санкції у сфері ЗЕД.

3. Заходи у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань (реторсії у ЗЕД) відповідно до законодавства України.

4. СОТ та захист суб’єктів ЗЕД (Угода про антидемпінг та угода про субсидії та компенсаційні заходи, Угода про захисні заходи).

5. Міжнародний комерційний арбітраж та інші засоби захисту суб’єктів ЗЕД.

Визнання та виконання іноземних судових рішень.

 

Правові засоби захисту прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД

Розрізняють неюрисдикційні форми захисту, які можуть реалізовувати самі учасники зовнішньоекономічних відносин (самозахист) або держава в їх інтересах. Інші форми передбачають звернення в певні юрисдикційні органи з додержанням обумовлених процесуальних правил, зокрема підсудності, строків, надання доказів. У Розділі VII «Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності» Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначаються основні засади щодо врегулювання суперечок у ЗЕД. Зокрема, ст. 38 передбачає, що спори, що виникають між суб'єктами ЗЕД, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Міждержавні спори, які можуть виникнути в результаті дій України при застосуванні цього Закону, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права.

Україна зобов’язана здійснювати захист прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД за кордоном згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за зверненням зазначених суб'єктів ЗЕД через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України (ст. 389 ГК, ст. 28 Закону).

Відповідно до Указу Президента України «Про деякі питання представництва економічних інтересів України за кордоном» від 08.04.2010 р. № 522/2010, при Міністерстві закордонних справ України утворено у складі дипломатичних представництв України за кордоном відділи з економічних питань у межах визначеної в установленому порядку граничної чисельності працівників закордонних дипломатичних установ. Відділи зовнішніх економічних питань забезпечують моніторинг основних тенденцій на світовому фінансово-економічному, енергетичному, аграрному, валютному ринках, заходів, які вживаються урядами інших держав щодо імпорту товарів на ринки відповідних країн, походженням у тому числі й з України, міжнародного досвіду регулювання різних сфер господарської діяльності, взаємодії державного та приватного секторів у найважливіших галузях, реагування урядів інших країн на глобальні виклики світової економічної, фінансової та торговельної систем.

 

Міжнародні санкції у сфері ЗЕД

Санкції, які здійснюються державами або міжнародними організаціями на підставі Резолюцій Ради Безпеки, прийнятих відповідно до Розділу VII Статуту ООН: комерційні або торговельні: а) повне (загальне) ембарго; б) часткове (вибіркове) ембарго; в) припинення технічного обслуговування; фінансові: а) блокування іноземних активів уряду; в) обмеження доступу на фінансові ринки; г) припиненні надання фінансової допомоги; санкції відносно пересування: а) заборона на переміщення за кордон своєї держави певних осіб або груп осіб; б) заборона на переміщення будь-яких засобів повідомлення (у більшості випадків повітряного сполучення);

дипломатичні: а) повне або часткове відкликання співробітників дипломатичних представництв із країни-об'єкта санкцій; б) анулювання дипломатичних віз; спортивні й культурні: а) заборона брати участь у спортивних змаганнях осіб або груп осіб, що представляють країну-об'єкт санкцій; б) припинення наукового, технічного й культурного співробітництва шляхом обміну й поїздок за участю осіб або групи осіб, що представляють країну-об'єкт санкцій;

процесуальні санкції: а) припинення або позбавлення права голосу; б) позбавлення права на представництво у виборних органах; в) неприйняття або виключення із членства в міжнародній організації.

Ембарго - повна заборона на торгівлю з визначеною державою, на увіз визначеного товару. Наприклад, після вторгнення Іраку в Кувейт країни-члени ООН проголосували за введення ембарго на іранську нафту.

Реторсії - це заходи впливу однієї держави на іншу, що мають на меті спонукати останню припинити недружелюбні, несправедливі, дискримінаційні, але, проте, правомірні дії. Тому і заходи реторсії не можуть виходити за рамки міжнародного права. Реторсія є контрзаходом при порушенні політичних і моральних норм, правил ввічливості. Але нерідко такі заходи застосовують і у відповідь на порушення норм міжнародного права. Вони спрямовані на обмеження прав, які не охороняються міжнародним правом: обмеження імпорту, підвищення мита, вилучення внесків з банків держави, відкликання свого посла, відповідне обмеження прав громадян держав, на території яких громадяни держави, що застосовує заходи, обмежені у правах.

Реторсії (від лат. retorsio – зворотня дія) обмежувальні заходи однієї держави у відповідь на недружні заходи іншої держави, які наносять економічну або моральну шкоду. Наприклад, обмеження прав іноземців, введення квот, підвищення мита тощо. Реторсії вводяться відповідно до законодавства держави і не є порушенням норм міжнародного публічного права.

Приклад. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) 23.01.2012 р. прийняла рішення про скасування здійснених Україною заходів у відповідь на дискримінаційні дії Республіки Узбекистан щодо законних прав і інтересів суб'єктів ЗЕД України при реалізації легкових автомобілів українського походження на ринку Узбекистану.

Відмова від обмежувальних заходів пов'язана з врегулюванням в Узбекистані питань реалізації українських автомобілів. 30.06.2011 р. МКМТ на черговому засіданні встановила, що Узбекистан ввів різні ставки акцизного збору для автомобілів походженням з Республіки Узбекистан, Російської Федерації і з третіх країн (зокрема України). При середній вартості легкового автомобіля на рівні 6,696 тис. дол. розмір акцизного збору для України склав 69,9 % митної вартості, для Росії – 5 % митної вартості, для Республіки Узбекистан – 29 %. КМУ з 15.11.2011 р. терміном на три роки ввів режим ліцензування і встановив квоти на імпорт легкових автомобілів походженням з Республіки Узбекистан у розмірі трьох автомобілів на рік. Квотування автомобілів вводилося до 14.11 2014 р. включно.

Міжнародна практика включає багато форм реторсій, застосовуваних до держави-порушниці:

- підвищення мит на товари з цієї держави;

- уведення систем квот і ліцензій на торгівлю з певною державою;

- встановлення обмежень на імпорт товарів із цієї держави;

- підвищення податкових платежів;

- націоналізація власності держави-порушника, її підприємств і громадян;

- так звані політичні реторсії: всілякі обмеження, установлювані для дипломатів і громадян цієї держави (обмеження пересування територією держави перебування, обмеження в правах громадян держави-порушника), а також заходи, що свідчать про незадовільний стан міждержавних відносин (відкликання дипломатичного представника з держави-порушника; оголошення співробітників дипломатичного представництва цієї держави persona non grata; скасування запланованих державних візитів керівників тощо).

До загальних для всіх країн форм регулювання ЗЕД відносяться нетарифні заходи. Відповідно до прийнятої в ООН класифікації до них відносяться заходи, спрямовані на непряме й адміністративне обмеження імпорту з метою захисту визначених галузей національного виробництва. Сюди відносяться: ліцензування і квотування імпорту, антидемпінгові і компенсаційні мита, імпортні депозити, так названі «добровільні експортні обмеження», компенсаційні збори. У взаємних відносинах справа іноді доходила і до введення ембарго.

В останні роки між різними країнами укладено понад сто угод про «добровільне» обмеженні експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін. «Добровільне» експортне обмеження - це обмеження, коли іноземні фірми «добровільно» обмежують обсяг свого експорту у визначені країни. Вони дають цю згоду проти своєї волі, у розрахунку на запобігання більш суворих торгових бар'єрів. Так, у Японії автомобілебудівництво під погрозою введення в США більш високих тарифів погодилися на введення «добровільних» експортних обмежень на свій експорт у США. Специфіка «добровільних» експортних обмежень, як утім, і встановлення мінімальних імпортних цін полягає в тому, що торговий бар'єр, що захищає країну - імпортера, уводиться на кордоні що експортується, а не імпортується країною. Тут, наприклад, у випадку, зниження експортної ціни нижче мінімального рівня, країна, що імпортує вводить антидемпінгове мито, застосування якого може унеможливити подальший експорт товарів на ринок даної країни.

«Добровільне» обмеження експорту - це форма контингентів на експорт, які вводяться самим експортером під загрозою застосування імпортером санкцій такого характеру, економічні чи політичні наслідки яких будуть неприйнятими для експортера. Контингентуючий порядок - це обмеження ввезення іноземних (вивезення національних) товарів певною кількістю, обсягом або сумою на встановлений період часу.

«Добровільне» обмеження експорту, по-перше, не є добровільним; по-друге, фактично є обмеженням імпорту товарів, перенесеним з кордонів імпортуючої країни на кордони країни-експортера; по-третє, є однією з поширених форм обмежувальної ділової практики.

«Добровільне» обмеження експорту з’явилось у 50-60-ті роки як інструмент регулювання торговельно-економічних відносин індустріально розвинутих країн у формі контингентів на експорт у США деяких товарів з Японії та Західної Європи, насамперед текстильних виробів і прокату чорних металів. Згодом угоди про «добровільне» самообмеження Японією експорту автомобілів у США зумовили перебазування на територію Америки виробництва компаній «Honda», «Nissan» і «Toyota».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 р., з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Підставами для застосування санкцій є (ст. 3 Закону):

1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб’єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;

2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН;

3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;

4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту ООН.

Видами санкцій, згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону, є:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;

9) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування;

10) заборона здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також державних закупівель у інших суб’єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

13) заборона видачі дозволів, ліцензій НБУ на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

15) заборона здійснення НБУ реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;

16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

19) заборона передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності;

20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;

21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в’їзду на територію України;

22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;

24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Згідно зі ст. 5 Закону, пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, КМУ, НБУ, СБУ.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених п. 1-5, 13-15, 17-19, 25 ч. 1 ст. 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов’язковим до виконання.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених п. 1-21, 23-25 ч. 1 ст. 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов’язковим до виконання.

Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.

Рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.

Так, у зв’язку з агресією Російської Федерації проти України у військовій, економічній, енергетичній та інформаційній сфері, окупацією частини території України, сприянням терористичній діяльності на території України, порушенням прав і свобод громадян України, інтересів суспільства та держави, що створюють реальні та потенційні загрози національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, відповідно до частини першої ст. 5 Закону України «Про санкції», розпорядженням КМУ від 11.09.2014 р. № 829-р «Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів» було схвалено та винесено на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо застосування таких персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (далі - санкції):

1) заборонити в’їзд на територію України особам за переліком згідно з додатками 1-3 (для службового користування);

2) застосувати такі санкції до осіб (з числа осіб за переліком згідно з додатком 4 (для службового користування), та осіб, які прямо чи опосередковано контролюються ними або діють в їх інтересах), які мають такий правовий статус або провадять такі види діяльності:

- заборонити виведення капіталу за межі України - юридичним особам - резидентам Російської Федерації державної форми власності та юридичним особам, частка статутного капіталу яких перебуває у власності Російської Федерації;

- припинити видачу дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з Російської Федерації грошових знаків національної валюти України - особам, які ввозять в Україну з Російської Федерації грошові знаки національної валюти України;

- заборонити здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів Російської Федерації державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких перебуває у власності Російської Федерації, а також у інших суб’єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт і послуг походженням з Російської Федерації, крім випадків, коли заміщення таких предметів закупівлі іншими неможливе, що підтверджено Міністерством економічного розвитку і торгівлі;

- заборонити участь у приватизації, в укладенні нових договорів оренди державного майна України - резидентам Російської Федерації та особам, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами Російської Федерації або діють в їх інтересах;

- заборонити транзит територією України озброєння та військової техніки російського виробництва - особам, що провадять такі види діяльності;

- заборонити експорт до Російської Федерації товарів військового призначення та подвійного використання, призначених для виробництва і ремонту озброєння та військової техніки, в інтересах збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації - особам, що провадять такі види діяльності;

- запровадити додаткові заходи у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю щодо харчових продуктів, товарів легкої промисловості, косметичних виробів та товарів побутової хімії походженням з Російської Федерації - особам, що здійснюють імпорт таких товарів;

- заборонити передачу технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності резидентам Російської Федерації та особам, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами Російської Федерації або діють в їх інтересах;

3) застосувати до осіб за переліком згідно з додатком 5 (для службового користування) блокування активів.