Тема 18. Міжнародні економічні відносини.

1. Міжнародний поділ праці. Світове господарство.
2. Форми міжнародних економічних відносин. Світові інтеграційні процеси.
3. Особливості входження України у сучасне світове господарство.

 

Проведення лекції

До цього ви ознайомилися із закономірностями функціонування окремої національної економіки.

Ця тема присвячена питанням зовнішньоекономічних відносин. Кажуть, що світ цікавий тому, що він різноманітний. Не менш цікавим є і те, як такі несхожі між собою за рівнем розвитку, традиціями, наявними ресурсами, державним устроєм країни спілкуються в економічній сфері.

1. Міжнародний поділ праці. Світове господарство.

Міжнародний поділ праці (МПП) – спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.

Форми міжнародного поділу праці
Загальний поділ праці ґрунтується на галузевій спеціалізації окремих країн (сільськогосподарське виробництво, переробні галузі тощо)	Частковий поділ праці ґрунтується на спеціалізації у виробництві готових виробів (мед апаратура, взуття, меблі, трактори тощо)	Одиничний поділ праці ґрунтується на по детальній спеціалізації (виробництві шарико-підшипників, шин, двигунів тощо)

Показник участі країни у МПП:

Експортна = Обсяг експорту • 100%

квота Обсяг валового

внутрішнього продукту

Сучасний етап розвитку МПП характеризується:

• розвитком спеціалізації та кооперування виробництва наукомісткої продукції, прогресивних технологій, що зумовлює деіндустріалізацію промислово розвинених країн (скорочення у їх структурах виробництва базових галузей);
• поглиблення спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації;
• інтернаціоналізацією сфери послуг, тісним переплетінням продажу послуг з виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, обміном інформацією;
• загостренням конкуренції на міжнародних ринках, глобалізацією її змісту, зростанням значення інтернаціональних конкурентних переваг.

Світове господарство – внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками.

Етапи розвитку світового господарства:

І – кінець ХІХ – початок 20-х років ХХ ст.;

ІІ – друга третина 20-х років – кінець 80-х років ХХ ст.;

ІІІ – кінець 80-х – початок 90-х років ХХ ст. і продовжується нині.

Світове господарство характеризується:

· Зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

· Створення багатогранної системи міжнародних економічних відносин;

· Формування міжнаціональних механізмів регулювання економічних відносин між країнами.

Економічні засади функціонування світового господарства	Міжнародний поділ праці	Розвиток економічної інтеграції, посилення економічної єдності світу
Інтернаціоналізація економіки
Міжнародна конкуренція

Суб’єкти світового господарства

Суб’єкти світового господарства

Міжнародні організації та інститути

Регіональні об’єднання і союзи держав

Міжнаціональні і транснаціональні корпорації, транснаціональні банки

Національні держави (національні господарства)

 

 

Класифікація країн світового господарства:

1) За специфікою господарських систем: країни з розвиненою ринковою економікою; країни з ринковою економікою, що розвивається; країни з перехідними до ринкової економіками; країни з неринковою економікою.

2) За ступенем економічного розвитку: високорозвинені; з низьким рівнем розвитку.

3) Крім того, нині виділяють: нові індустріальні країни Південно-Західної Азії та Латинської Америки; високодохідні нафтоекспортуючі країни; найменш розвинені країни.

1. Форми міжнародних економічних відносин. Світові інтеграційні процеси.

Форми міжнародних економічних відносин:

• світова торгівля;
• міжнародний рух капіталів;
• міжнародні валютно-фінансові відносини;
• міграція робочої сили;
• міжнародне підприємництво та науково-технічне співробітництво.

Світова торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому МПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих видів товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами.

Міжнародний рух капіталів – переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.

Міжнародні валютно-фінансові відносини – це форма організації міжнародних валютних(грошових) відносин, закріплена міждержавною домовленістю.

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.

Міжнародне підприємництво набуває таких форм: спільні підприємства і вільні економічні зони.

Міжнародне науково-технічне співробітництво набуває таких форм: створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх оригінальних ідей у гаузі науки, техніки, маркетингу тощо; спільні дослідження світового досвіду в галузях організації виробництва і праці; консультації та координація дій у галузі науково-технічної політики; організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників.

Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується трансформаційними зрушеннями в системі міжнародних економічних відносин. Фактори, що зумовлюють трансформації у системі МЕВ: поширення кризи в енергетичній, сировинній та фінансовій сферах; швидка зміна пріоритетів, зумовлена розвитком інформаційного суспільства; зміни суспільно-економічних та політичних устроїв, зокрема постсоціалістичних держав; економічні, науково-технічні зрушення, які зумовлюють зміну форм і напрямків міжнародної спеціалізації; зміна місця окремих країн, регіонів та фірм у системі міжнародного поділу праці та в структурі світового господарства.

Концепції трансформації МЕВ:

1) концепція нового міжнародного економічного порядку (1974 р.), висунута країнами, що розвиваються, і спрямована на протидію пануванню ТНК у системі МЕВ (встановлення економічно обґрунтованих цін на сировину та готові продовольчі товари, встановлення прийнятних для країн, що розвиваються, валютних фінансових відносин, усунення дискримінаційних обмежень, створення пільгових умов для зовнішньоекономічної діяльності країн, що розвиваються);

2) концепція міжнародної економічної безпеки (середина 80-х років ХХ ст.): ліквідація дискримінації у практиці зовнішньоекономічних відносин, встановлення нового міжнародного економічного порядку, який зумовив би економічну безпеку всіх національних держав, концентрація спільних зусиль у вирішенні проблем заборгованості, вирівнювання рівнів економічного розвитку країн, що розвиваються, та країн з трансформаційною економікою, вирішення екологічних проблем, освоєння космосу, боротьби з наркобізнесом, тероризмом тощо.

Інтернаціоналізація економіки – це формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Форми інтернаціоналізації економіки
Інтеграційна – об’єднання ринків, а згодом і виробництва окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва	Транснаціональна – взаємо переплетіння економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму.

Форми МЕІ:

• торговельна інтеграція (створення зон вільної торгівлі) країн-учасниць;
• валютно-фінансова інтеграція (зняття обмежень на переміщення капіталів всередині угрупувань, єдина валютна політика тощо);
• створення єдиного економічного простору (усунення нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі.