Філософія Френсіса Бекона.

Варіант 21

Френсіс Бекон (1561 - 1626) - англійський філософ, засновник матеріалізму і експериментує науки Нового часу. Учився в Кембріджському університеті, працював дипломатом і юристом. При дво -¹ ре Якова І Стюарта зробив кар'єру, став лордом-канцлером, отримав титул віконта. Був звинувачений у хабарництві. Король скасував суворе рішення суду.Основні роботи Ф. Бекона: 1. «Досліди або повчання моральні і політичні» (1597 р.);2. «Новий Органон наук» (1620 р.);3. «Про гідність та примноження наук» (1623 р.);4. «Нова Атлантида» (опублікована посмертно - 1627 р.).Ф. Бекон всі знання, всі науки підрозділяє на теологію та філософію, з яких перша має небесне, а друга - земне походження. Він розмежовував області наукового знання і релігійної віри.Перед філософією висувається нове завдання - відкриття раніше невідомих істин, причому таких, які стали б підставою практичної філософії, посилювали б владу людини над природою, сприяючи утвердженню справжнього царства людини. Ф. Бекон ставить питання про метод пізнання об'єктивних істин. Цьому присвячено його твір «Новий Органон».Основні положення вчення Ф. Бекона про метод «істинного наведення»: 1. Ф. Бекон вважає завданням філософії створення нового методу на учного пізнання.2. Метод «істинного наведення» - індукція. Ін - дукція, як форма умовиводу, забезпечує перехід від одиничних фактів до загальних положень. Ф. Бекон виділив такі види індукції: повна і неповна.З. При істинної індукції (як методі пізнання) необхідно шукати не тільки факти, що підтверджують певний висновок, але і факти, які спростовують його. Природознавство, за Беконом, повинно користу - ватися двома засобами: перерахуванням і, головне, винятком.4. По Бекону, пізнання супроводжують «примари», «ідоли», заблуждення. Бекон вводить чотири основних типи ідолів:а) ідоли роду - схильність розуму, помилки, властиві человеческому роду;б) ідоли ринку - виникають через недосконалість мови, через неоднозначності використовуваних слів, понять, через різної Інтерпромтації понять;в) ідоли театру - обумовлені некритичним засвоєнням чужих думок, впливом різних авторитетів у науці.г) ідоли печери - недоліки, властивого окремим індивідам.5. Бекон виділив три шляхи пізнання:а) шлях павука;б) шлях мурашки;в) шлях бджоли «Шлях павука» являє собою спробу виведення істин з чистого свідомості. Він заснований на зневазі до фактів. «Шлях мурахи» - це вузький емпіризм. Емпірики, як трудівники-мурахи, збирають розрізнені факти, але не вміють їх обіцяти і створювати справжню теорію. «Шлях бджоли» - єдино істинний шлях наукового пізнання. Він поєднує в собі переваги перших двох шляхів, але вільний від недоліків кожного з них.6. Ф. Бекон стверджував, що наука не самоціль, вона повинна служити життю і практиці. Загальне завдання всіх наук - збільшення влади над природою, наука - засіб. Висунув гасло «Знання - сила».Обмеженість індуктивного методу Ф. Бекона полягає:а) в недооцінці ролі раціонального початку в пізнанні, і, насамперед, математики;б) розвиток нового природознавства в XVII столітті пішов не зовсім по тому шляху, який вказав Ф. Бекон.Соціально-політичні погляди Ф. Бекона, його відношення до релігії знайшли відображення в «Новій Атлантиді» і «Дослідах або наставленіях моральних і політичних». Бекон був прихильником абсолютістской монархії, військової і політичної могутності національної держави та її торгово-промислового розвитку. Його ідеальна держава - «Нова Атлантида» - на острові Бенсалем осно вано на раціональних принципах науки і техніки, але із збереженням пануючих і підлеглих класів. Значну роль на острові грає релі-гія.Релігію він розглядав як одну з сполучних сил суспільства. Бекон стоїть на позиціях деїзму. Бог, створивши світ, не втручається в його справи. Релігія не повинна втручатися у справи науки. Наука, за Беконом, осягає лише «вторинні причини», за якими ховається всемогутній Бог. Ф. Бекон говорив, що легкі глотки філософії штовхають часом до атеїзму, більше ж глибокі повертають до релігії. Головну установу «Нової Атлантиди» - «будинок Соломона». Це своєрідний науково-технічний центр, співтовариство вчених йме ет вирішальне слово в справах керівництва й організації населення. Таким чином, в цій утопії стверджується погляд Бекона на науку як найважливішу форму людської діяльності.Значення філософії Ф. Бекона полягає насамперед у критиці спе-кулятівного споглядального підходу до світу, характерного для середньо- вікової схоластики. В цілому Ф. Бекона можна розглядати як ідеолога і піонера сучасної індустріальної ери і культу науки.

1. Періоди розвитку античної філософії,

I. Рання нат урфілософія (філософія природи). УІ - У вв. до н е. Ранніх грецьких філософів цього часу називають в історії філософі! також досократиками, тобто тими, хто не торкнувся впливом Сократа і заснованій ним традиції. Основними проблемами в цей період виступають проблеми природи (фюсиса) і космосу, речової, матеріальної основи природи (чотири стихії - вода, повітря, вогонь, земля), проблеми виникнення космосу (космогонія) і наступного розвитку, але також тут уперше розглядаються проблеми знання і його засобів, абстрактного пізшшня (передусім - математичного). Основними школами цього періоду були іонійська, милетская школа (у Малій Азії, представники - Фалес, Анаксимандр, Анаксимен) і італійські, піфагорійська і элейская, школи (у Італії, представники - Піфагор, Парменид, Зенон).

II. Гуманістичний період (середина V -1 -а половина IV ст. до а э): головна увага приділяється етичної, моральної проблематики (проблема "справедливості і доброчесного способу життя), даються визначення суті людського бута; школи: Сократ і сократики, софісти;

Философия Платона, кратко о которой говорить нельзя, внесла большой вклад в развитие данной науки. Этот человек был не только прекрасным мыслителем, но и учителем, который способен зарождать в-учениках тягу к знанию. В отличие от своего учителя он оставил после себя много письменных трудов. Самые важные из них:

•Апология Сократа;

•Законы;

•Государство;

•Горгий;

•Пармелид;

•Феодон.

Многие его произведения написаны в форме диалогов. Философия Платона

Как уже говорилось выше, он является основателем идеализма. В его идеалистическом учении можно выделить следующие идеи:

•окружающий мир все время меняется. Он не существует как самостоятельная субстанция;

•реально могут существовать только бестелесные (чистых) идеи;

•мир - это не что иное, как отражение чистых идей;

•чистые идеи постоянны, бесконечны, истинны;

•все существующие вокруг нас вещи являются отображением изначальных идей - то есть чистых.

Платон выдвинул идею учения о триаде. Согласно ей в основе всего сущего лежат три субстанции: единое, ум, душа.

Единое в данном случае является основой любого бытия, не может быть связано ни с какими общими признаками. По сути дела философия Платона уверяет в том, что именно единое является основой всех чистых идей. Единое есть ничто.

От единого происходит ум. Он не только отделен от единого, но и является и его противоположностью. Является чем-то вроде сущности всех вещей, обобщением всего живущего.

Душа, в данном случае, представляется подвижной субстанцией, связывающей такие понятия, как «единое - ничто», а также «ум - живое». Также она связывает абсолютно все предметы и явления нашего мира. Душа есть у мира и у отдельного человека. Ее также имеют вещи. Души вещей и живых существ - это частички мировой души. Они являются бессмертными, а земная смерть - это только повод для принятия новой оболочки. Смена телесных оболочек определяется естественными законами космоса.

Философия Платона часто задевает учение о познании - то есть гносеологию. Платон утверждал, что чистые идеи должны стать предметом познания по той причине, что весь материальный мир является ни чем иным, как их отражением.

Философия Платона очень часто задевает проблемы государства. Отметим, что подобных вопросов его предшественники практически не касались. По Платону существует семь типов государства:

•монархия. Она основана на справедливой власти кого-то одного;

• тирания. То же самое, что монархия, но с несправедливой властью;

•аристократия. Она связана со справедливым правлением группы людей;

•олигархия. Здесь власть принадлежит группе людей, которые правят несправедливо;

• демократия. Здесь власть принадлежит большинству, которая правит справедливо;

• тимократия. Несправедливая власть большинства.

Философия Платона выдвигает своеобразный план устройства государства. В этом государстве все люди делятся на три большие категории: работники, философы, а также воины. Каждый должен заниматься определенным делом. При рассмотрении данного вопроса Платон часто задумывался о частной собственности.

Платон и Аристотель

Философия Платона и Аристотеля имеют много общего. Это и неудивительно, так как второй является учителем первого. Аристотель критиковал Платона за его чистые идеи, так как считал, что мир постоянно меняется - рассматривать что-либо можно только с учетом произошедших вокруг изменений. По Аристотелю существуют только конкретно определенные и единичные вещи, а чистые идеи на самом деле невозможны и нелогичны.

Варіант 22