УРСР у перші повоєнні роки.

До мирного життя український народ повертався у надзвичайно тяжких умовах. В роки війни Україна понесла величезні втрати (дивись: наслідки 2-ої світової війни для України). Великих втрат зазнало народне господарство: 42% всих зруйнованих промислових об'єктів в СРСР припадало на Україну.

Влада надавала відбудові господарства України великої ваги. За четвертим п'ятирічним планом для УРСР було виділено 20,7% загальносоюзних капіталовкладень. Ціною величезного напруження сил промисловість України до 1950 р. була відбудована. Обсяг валової продукції промисловості республіки в 1950 р. (за офіційними даними) перевищив рівень 1940 р. на 15%. Були відбудовані шахти Донбасу, Дніпрогес, заводи "Запоріжсталь", "Азовсталь", Харківський тракторний та ін. Закінчено будівництво газопроводу "Варшава-Київ". Але, як і раніше, головна увага приділялася відбудові важкої промисловості. Зростання промисловості не привело до підвищення життєвого рівня населення. В 1950 р. л/п ледве досягла 80% довоєнного рівня. Не вистачало самого необхідного мила, голок, взуття та ін.

В важкому стані продовжувало перебувати укр. село. І хоч валова продукція с/г за офіційними даними становила 91% від довоєнного, сільське населення жило в страшенних злигоднях. Держава продовжувала не купувати, а відбирати хліб, оплата праці в колгоспах була мізерною, підсобні господарства обкладалися податком. За цей час були знищені квітучі укр. сади, так як кожна деревина підлягала оподаткуванню.

У 1946 р. Україну спіткала посуха в південних та центральних областях і як наслідок цього та антигуманної політики центру виник голод, уже третій за радянських часів. І хоч голод охопив 13 областей, держава план заготівлі зерна не змінила. Укр. хліб був потрібен для підтримки соц. режимів в Польщі, Угорщині, Болгарії (і навіть на допомогу Франції), куди він відправлявся безкоштовно. М.Хрущов, який перебував тоді на посту першого секретаря КП(б)У, звернувся до Сталіна з проханням надання продовольчої допомоги Україні. І хоч мінімальна допомога була надана голод забрав життя у біля 1млн.чол. Відповідальність за це лежить цілком на сталінському режимові.

В повоєнні роки почалася знову "радянізація" західноукраїнських земель. Проводилася індустріалізація краю та насильницьке впровадження колгоспного ладу на селі. Боротьбу проти встановлення тоталітарного режиму в краї вели загони УПА на чолі з Р.Шухевичем. І хоч проти цих загонів були кинуті війська НКВС і регулярної армії вони продовжували чинити опір аж до сер. 50-х років.

В суспільно-політичному житті України, як і всього СРСР, покращення не відбулося. Культ особи Сталіна сягнув апогею. Почався новий виток репресій і насилля. Фабрикуються ленінградська справа, справа кремлівських лікарів, кампанії проти націоналістів, гоніння на діячів науки та культури.

Відновлення ідеологічної роботи у суспільстві було доручено Сталіним своєму помічникові А.Жданову. " Жданівщина " особливо лютувала на Україні. Це пояснювалося тим, що республіка довше всих перебувалася під німецькою окупацією, саме українців вивозили на примусові роботи і т.п. Тому тут почалися пошуки ідеологічних ворогів.

На вістрі партійної критики в Україні були "український буржуазний націоналізм" та "буржуазний космополітизм" - теорія про всесвітній характер людського громадянства. Спеціальною

постановою ЦК КП(б)У від 15-17 серпня 1946 року було нагадано про небезпеку українського націоналізму. Було засуджено "Нарис історії української літератури" С.Малова та Є.Кирилюка, розкритиковано і змінено склад журналів "Вітчизна" та "Перець". Неприйнятною було названо творчість Юрія Яновського, Андрія Малишка, Олександра Довженка, Юрія Смолича, Леоніда Смілянського, Леоніда Первомайського та ін. Жорстока критика спіткала геніальний твір Володимира Сосюри "Любіть Україну". Осуд зустріла й опера Б.Данькевича "Богдан Хмельницький" Прилучився до цькування своїх товаришів і тодішній голова Спілки письменників України Олександр Корнійчук. Особливо посилювався тиск влади на культуру в ті періоди, коли Першими Секретарями ЦК КП(б)У були Л.Каганович та Л.Мельников.

Широка шовіністична політика "ждановщини" була спрямована на ліквідацію національно-культурних здобутків і традицій укр. народу. Ця політика призвела до того, що вся науково-культурна діяльність в Україні завмерла.

М.Хрущов і спроба реформ.

5 березня 1953 р. помирає Сталін. Після піврічної боротьби за владу, першим секретарем ЦК КПРС стає М.С.Хрущов, діяльність якого була тісно пов'язана з Україною. Уже в червні 1953 р. російський шовініст Л.Мельников був звільнений з посади першого секретаря ЦК КПУ і на його місце вперше було обрано українця - О.Кириченко. Українці зайняли і ін. високі урядові посади. На честь ознаменування 300-річчя роз’єднання України з Росією в склад України був переданий Кримський полуострів.

Хрущовим був розпочатий процес десталінізації суспільства, який в першу чергу виявився в припиненні репресій, ліквідації інструментів терору і реабілітації незаконно репресованих. Мільйони жертв сталінських репресій починають повертатися з концтаборів, багатьом повертаються добрі імена, знімаються ярлики ворогів народу. Багатьом, але не всім. Реабілітації не підлягали жертви політ, репресій до 1934 р., всі репресовані за "укр. буржуазний націоналізм", бійці УПА, депортовані селяни за часів суцільної колективізації, а також німці, кримські татари та ін. народи виселені Сталіним в 1944 р.

Подальшим кроком у десталінізації став XX з'їзд КПРС(лютий 1956р.), на засіданні якого Хрущов виступив з критикою культу особи Сталіна. І хоч критика викликала шокову реакцію в залі, вона не була ні повною, ні глибокою, бо не торкалася головних причин цього явища. Доповідь була таємною (опублікована тільки в 1989 р.), а населенню була запропонована постанова ЦК від 30.07.1956 р." Про подолання культу особи і його наслідків". Та хоч ці кроки мали половинчастий характер, вони відкрили можливості для оновлення і лібералізації суспільства, і насамперед, духовного життя. Ці часи дістали назву "хрущовська відлига".

Вона справила позитивний вплив на національне-духовне пробудження та культурний розвиток України. "Відлига" виявилася передусім у виступах представників різних верств населення з критикою русифікації та ідеологічного контролю Москви. Зросла зацікавленість до правдивого відтворення історії українського народу та його самобутності.

У 1957 укр. історики дістали дозвіл заснувати власний часопис - "Український історичний журнал". Почалася публікація Української Радянської Енциклопедії, підготовка багатотомної історії України і дуже детальної "Історія міст і сіл України".

Укр. література збагатилася новими високохудожніми творами М.Рильського, В.Сосюри, А.Малишка, О.Гончара, М.Стельмаха та ін.

Демонстрацією зростання нац. свідомості українців стало святкування у серпні 1956 р. 100-річчя з дня народження І.Франка.

Укр. творча інтелігенція добилася реабілітації багатьох незаконно репресованих письменників, вчених.

Ці процеси викликали появу нового покоління талановитих укр. митців, що одержали назву "шестидесятники". Серед них: Л.Костенко, В.Симоненко, Д.Павличко, В.Стус, І.Драч, Б.Олійник та ін. Вони зверталися до історії свого народу, на повний голос говорили про реальні проблеми життя, відстоювали загальнолюдські ідеали, заперечували аморальність. Та дуже скоро, молоді укр. письменники були піддані критиці, зазнали переслідувань. У 1962-1963 рр. демократичні процеси

припиняються. Період "відлиги" закінчився, що негативно позначилося на розвиткові суспільного та духовного житія.

Суперечливий, незавершений характер хрущовських реформ. Реформи М.Хрущова охоплювали основні сфери суспільного розвитку - політичну, соціально-економічну, духовно-культурну, а також зовнішньополітичний курс СРСР. Однак ці реформи не мали комплексного характеру, були половинчастими, непослідовними і суперечливими.

В політичній сфері заміна режиму одноосібної влади на так зване колективне керівництво не ослабила монополії Комуністичної партії на політичну владу. Рішення щодо підвищення ролі Рад, профспілок і комсомолу були заблоковані вказівкою та необхідність посилення партійного керівництва їх діяльністю.

Найрадикальніший характер мали реформи в промисловості. Було здійснено перехід від галузевої до територіальної системи управління промисловістю. Більшість союзних міністерств було ліквідовано, а їх місце зайняла система раднаргоспів, які здійснювали територіальне планування й управління промисловістю. Це значно розширило права республік та регіонів. Хоч ці заходи і принесли певні позитивні зрушення, але недоторканість командно-адміністративних методів, відсутність ринкових механізмів, госпрозрахунку зумовили їх незавершеність.

Реформи в сільському господарстві. Серед заходів, що принесли певні позитивні зрушення в розвиток села слід назвати:

- збільшення державних асигнувань на його потреби;

- підвищення матеріальної зацікавленості колгоспників;

- покращення технічного і кадрового забезпечення господарств;

- істотне підвищення заготівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

- списання заборгованості перед державою за минулі роки.

Всі ці кроки сприяли тому, що сільське господарство України в середині 50-х років розвивалося досить успішно. Але посилення адміністративного тиску в кінці 50-х років необдуманість багатьох рішень, численні реорганізації, обмеження особистих підсобних господарств, насильне введення в сівообіг кукурудзи призвели до падіння виробництва сільськогосподарської продукції. А надпрограми (освоєння цілини, каскаду гідроелектростанцій) поглинали значну частину матеріальних і людських ресурсів і фактично консервували екстенсивний характер розвитку сільського господарства.

В соціальній сфері. Істотна риса хрущовської доби поступова переорієнтація економіки на соціальні потреби, інтереси людей. У 1953-1958 рр. прибутки середнього працівника збільшилися на 230%. При одночасовому скороченні робочого дня було запроваджено 5-денний робочий тиждень. Збільшено розміри пенсій робітникам і службовцям. Замість натуральної оплати праці селян раз на рік було введено поквартальне натуральне та грошове авансування. Скасоване прикріплення селянства до місць проживання. Почалася паспортизація села. Найбільш відчутні зміни відбулися в житловому будівництві. Була знята гострота житлової проблеми, за рахунок широкого будівництва "хрущівок". В побут людей входили холодильники, телевізори, швейні та пральні машини.

Але грошова реформа 1961 р. - це прихована девальвація, яка призвела до значного зростання цін на продовольство. Це загострило становище в країні, призвело до масових виступів робітників. У Новочеркаську проти демонстрантів були кинуті війська. Численні прорахунки були допущені М.Хрущовим в зовнішньополітичній діяльності. Не дивлячись на те, що країна стала більш відкритою, почався туристичний обмін з ін. країнами. В 1961 р. через ввезення радянських ракет на Кубу світ був поставлений на грань ядерної війни (карибська криза). В 1964 р. в Політбюро ЦК КПРС виникла змова з метою усунення М.Хрущова від влади. В жовтні пленум ЦК звільнив Хрущова від обов'язків першого секретаря ЦК КПРС та Голови Ради Міністрів в зв'язку виходом на пенсію". Першим секретарем ЦК КПРС став Л.Брежнєв (жовтень 1964 р.).