Різновиди договору дарування

Договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому:

– має консенсуальний характер;

– укладається в письмовій формі;

– зміст договору має містити умову про конкретну особу – обдаровуваного, а також умову про конкретний предмет дарування.

Договір пожертви:

– здійснюється для досягнення сторонами певної, наперед обумовленої мети;

– є укладеним із моменту прийняття пожертви, тобто має характер реального договору;

– пожертва використовується відповідно до мети, встановленої договором про пожертву; якщо це неможливо, то використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи – за рішенням суду.

Якщо пожертву використовують не за призначенням, то пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву.

3. Договір поставки – це договір, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Специфіка договору (порівняно з договором купівлі-продажу)

1. У договорі поставки момент виконання договору, як правило, не збігається з моментом його укладення.

2. Договір поставки призначений для оформлення передання товару з метою його використання в підприємницьких або інших цілях, не пов’язаних з особистим використанням, для забезпечення довгострокових постачань сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо.

Сторони договору: постачальник та покупець, як правило, суб’єкти підприємницької діяльності, які спеціалізуються на виробництві або купівлі-продажу певних товарів.

Істотні умови: строки поставки, кількість, асортимент, якість, комплектність, ціна тощо.

Строки (періоди) поставки (квартальні, місячні, декадні) встановлюються з урахуванням необхідності безперебійного постачання покупців і забезпечення ритмічності виробництва. Договір може бути укладений на 1 рік, на строк більше 1 року (довгостроковий договір) або на інший строк, передбачений угодою сторін. У договорі можуть бути передбачені періоди поставки – у разі якщо сторонами передбачена поставка товарів протягом строку дії договору окремими партіями, але строки поставки окремих партій (періоди поставки) у ньому не визначені, то товари поставляються рівномірними партіями помісячне, якщо інше не випливає із договору або закону.

Дострокова поставка допускається, коли її дозволено законом та за згодою покупця. Достроково поставлене і прийняте зараховується в рахунок продукції, що підлягає поставці в наступному періоді. Покупець має право, повідомивши постачальника, відмовитись від прийняття продукції, поставку якої прострочено, якщо в договорі не передбачено інше. Продукцію, відвантажену до одержання повідомлення покупця, той зобов’язаний прийняти і оплатити.

Кількість товару, що є предметом договору, встановлюється у договорі у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Асортимент (номенклатура) товару – співвідношення окремих видів (груп) продукції. Може бути груповим (розбивка продукції одного найменування за видами), і розгорнутим (розбивка за більш дрібними ознаками). Якщо за договором переданню піддягає товар у певному співвідношенні, продавець зобов’язаний передати товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо асортимент не встановлений, але з суті зобов’язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, постачальник має право передати товар в асортименті, виходячи з потреб покупця, які були відомі на момент укладення договору, або відмовитися від нього (ст. 671 ЦК).

Поставка продукції одних видів, що входять до асортименту, в більшій кількості не зараховується у покриття недопоставки продукції інших видів, крім випадків, коли вона здійснена за згодою покупця. За недопоставку продукції окремих видів, що входять до асортименту, постачальник сплачує неустойку, навіть якщо поставку в загальній вартості продукції виконано.

Якість товару з азвичай визначається шляхом вказівки видів, сортів, марок із посиланням на стандарти, технічні умови, зразки (еталони), затверджені у встановленому порядку. Повинна відповідати умовам договору, в разі відсутності таких умов постачальник зобов’язаний передати товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо постачальник був повідомлений про конкретну мету придбання товару, він має передати товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом постачальник повинен передати товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, товар має їм відповідати. Сторони можуть домовитися про передання товару підвищеної якості. Договором або законом може бути встановлений гарантійний строк. Гарантія зазвичай поширюється на комплектуючі.

Під комплектністю розуміється така єдність складових товару, що забезпечує можливість використання його за прямим призначенням, а в спеціально передбачених випадках – можливість догляду за ним, збереження і ремонту. У комплект можуть входити запасні частини і приналежності. Комплектність визначається стандартами, технічними умовами, прейскурантами, договором. Постачальник зобов’язаний передати товар, що відповідає умові комплектності. Якщо договором не встановлено умов щодо комплектності, постачальник зобов’язаний передати товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обігу або звичайними вимогами (ст. 682 ЦК).

1. Якщо передано меншу кількість товару, ніж встановлено договором, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, – вимагати повернення сплаченої суми.

2. Якщо передано більшу кількість товару, ніж встановлено договором, покупець зобов’язаний повідомити постачальника. Якщо в розумний строк постачальник не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

3. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж встановлено договором, він зобов’язаний оплатити додатковий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого за договором, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

4. Якщо товар передано в асортименті, що не відповідає умовам договору, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо товар вже оплачений, – вимагати повернення сплаченої суми.

5. Якщо передано частину товару належного асортименту, і частину – з порушенням, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

6. Якщо покупець не відмовився від товару неналежного асортименту, він зобов’язаний оплатити його за ціною, погодженою з постачальником. Якщо постачальник не вжив заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору застосовувалася щодо аналогічного товару.

7. За прострочку поставки або недопоставку постачальник сплачує покупцеві щодо продукції виробничо-технічного призначення неустойку в розмірі 8% вартості не поставленої в строк продукції, щодо товарів народного споживання – 5%.

8. Якщо продукція не відповідає вимогам щодо якості, покупець може відмовитися від її прийняття та оплати, стягнути з постачальника штраф у розмірі 20% вартості забракованої продукції, а якщо вона оплачена, – вимагати також повернення сплачених сум. Постачальник зобов’язаний протягом 10 днів з моменту визнання вимоги покупця замінити забраковану продукцію і розпорядитися нею. Якщо цього не відбудеться, покупець вправі її реалізувати на місці або повернути постачальнику. Продукція, що швидко псується, підлягає реалізації на місці.

9. При виявленні у поставленій продукції виробничих дефектів, що можуть бути усунуті на місці, покупець, якщо він не згоден прийняти їх, вправі усунути недоліки своїми засобами, але за рахунок постачальника або вимагати усунення їх останнім у місці знаходження продукції, затримавши її оплату, а якщо вона вже оплачена, – вимагати повернення сплачених сум. Крім того, постачальник сплачує покупцеві штраф – 5% щодо продукції виробничо-технічного призначення, і 2% – щодо товарів народного споживання. Якщо у встановлений строк недоліки постачальником не усунуті, з нього стягується штраф – 20 % вартості продукції, а покупець вправі відмовитись від її прийняття і вимагати заміни.

10. Якщо поставлена продукція, якість якої нижче, ніж зазначено у сертифікаті, товарних ярликах, рахунку-фактурі тощо, на розсуд покупця вона може бути прийнята з переведенням у більш низьку категорію якості та уцінкою або повернута. В обох випадках постачальник сплачує штраф – 200% суми уцінки продукції, але не більш ніж 20 % її вартості до уцінки.

11. За поставку некомплектної продукції з постачальника стягується штраф – 20% вартості некомплектної продукції, включаючи вартість відсутніх частин. Некомплектне поставлена продукція до укомплектування її або заміни не зараховується у виконання зобов’язання і не підлягає оплаті. Постачальник зобов’язаний доукомплектувати продукцію протягом 15 днів з моменту одержання вимоги, якщо інше не встановлено угодою сторін. До укомплектування оплата некомплектної продукції не проводиться. Якщо вона вже зроблена, покупець вправі вимагати повернення сплачених сум. При неукомплектуванні продукції у встановлений строк покупець вправі повернути її постачальникові, вимагаючи заміни комплектною продукцією.

Крім відповідальності за недопоставку і порушень умов про асортимент, якість, комплектність, нормативні акти регламентують штрафну відповідальність за відхилення від укладення договору, поставку немаркованої продукції, недотримання порядку розрахунків тощо. Сплачувана неустойка носить заліковий характер, якщо інше не встановлено законом. Збитки, що виникають у зв’язку з неналежним виконанням договору, стягуються понад неустойку лише у випадках поставки продукції неналежної якості або некомплектної.

У разі невиконання або неналежного виконання державного контракту на поставку продукції для державних потреб з винної сторони стягується неустойка (штраф, пеня), та відшкодовуються збитки. При невиконанні державним замовником зобов’язань за державним контрактом або у разі прийняття КМУ рішення про припинення дії контракту державний замовник відшкодовує виконавцю збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток. У разі відмови державного замовника від закупівлі продукції, виготовленої за державним контрактом, і за умови відповідності продукції вимогам якості виконавець замовлення реалізує її на свій розсуд і має право на відшкодування додаткових витрат, пов’язаних з реалізацією, а у разі неможливості реалізації продукції – на відшкодування збитків, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.

4. Договір контрактації (різновид договору купівлі-продажу) регулює відносини, пов’язані з державною закупівлею сільськогосподарської продукції, вирощуваної чи виробленої сільськогосподарськими виробниками, на основі держзамовлень (§4 гл. 54 ЦК).

Відносини, пов’язані з реалізацією продукції, виробленої у сфері сільськогосподарського виробництва, відрізняються значною специфікою, що, зокрема, пов’язано зі значним впливом природних факторів і сезонним характером виробництва.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції – це договір, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту)або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Характеристики договору – двосторонній, консенсуальний, сплатний.

Сплатний характер договору виражається в оплаті продукції, що закуповується.

Обидві сторони беруть на себе обов’язки та у кожної виникає право вимоги до іншої сторони.

Договір має плановий характер. Він укладається на основі та на виконання державних замовлень, які визначають правовідносини сторін щодо закупівлі, структуру договірних зв’язків, основні умови договору.

Відносини, пов’язані з державним замовленням, регулюються Законом «Про поставки продукції для державних потреб» та Порядком формування та розміщення державних замовлень на поставки продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженим постановою КМУ від 29 лютого 1996 р.

Державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають із виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, що випливають із державного замовлення або передбачені чинним законодавством.

Сторони договору: виробник сільськогосподарської продукції (колективні, державні, акціонерні сільськогосподарські підприємства, фермерські та інші господарства) і заготівельник (контрактант) ( організації, на які у встановленому порядку покладені функції державної закупівлі сільськогосподарської продукції (міністерства, відомства, а також підприємства й організації, яким надані такі повноваження).

Зміст договору: це сукупність встановлених нормативними актами, плановими завданнями і сторонами умов про предмет, строки і порядок доставки продукції, що закуповується, місця її здачі, ціна, характер допомоги виробнику і відповідальності сторін.

Істотні умови: кількість за видами продукції (встановлюється сторонами виходячи з плану держзакупівель), якість (визначається стандартами, технічними умовами, правилами ветеринарного і санітарного нагляду), строки, порядок, умови доставки, місця здачі.

Здача продукції здійснюється в передбачені договором строки відповідно до строків, встановлених в планах закупівель, а також з урахуванням біологічних термінів дозрівання культур, вирощування худоби, умов виробництва і зберігання продукції. Порядок приймання-здавання продукції за кількістю та якістю визначається спеціальними інструкціями (правилами), технічними умовами.

Заготівельник (контрактант) зобов’язаний:

– вчасно прийняти продукцію у місцях її виробництва і вивезти своїми засобами, якщо інше не передбачено договором;

– оплатити продукцію за встановленими цінами;

– видати грошові аванси виробникам;

– надати допомогу виробникам в організації виробництва сільськогосподарської продукції і транспортуванні її на приймальні пункти і підприємства;

– забезпечити сільськогосподарського товаровиробника основними матеріально-технічними ресурсами в рахунок авансів під закупівлю продукції (паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, засоби захисту рослин тощо).

У договорі також передбачається взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними обов’язків.

Відповідальність за договором: можлива у формі стягнення неустойки (пені, штрафу) і відшкодування заподіяних збитків. Сплата неустойки не звільняє сторону від виконання договору. Виробник звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язань за договором, якщо вони не виконані через стихійні лиха або інші несприятливі умови, або з вини заготівельника (контрактанта).

Договором можуть бути передбачені обов’язки заготівельника, який здійснює переробку сільськогосподарської продукції, повертати виробникові на його вимогу продукти переробки або відходи від переробки продукції з оплатою за цінами, визначеними договором

Контрактант має право контролювати виробництво і зберігання сільськогосподарської продукції відповідно до технологічних, санітарних та інших правил, спрямованих на захист здоров’я населення та охорону довкілля.

5. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (ст. 714 ЦК) одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (§ 5 гл. 54 ЦК, Закони «Про енергозбереження», «Про електроенергетику»).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальнийтавідплатний.

Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу належить до публічних договорівта договорів приєднання.

Сторони договору: постачальник та споживач (абонент).

Істотні умовами договору: умови про предмет, кількість ресурсів, їх якість, режим використання, обов’язок забезпечити безпечну експлуатацію обладнання, а також про оплату та про відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання.

Предметом договору є енергетичні та інші ресурси. Е нергія – це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу, а інші природні ресурси – газ, нафта, нафтопродукти, вода тощо. Специфіку предмету зумовлено особливостями обігу: безперервність процесів виробництва, транспортування і споживання ресурсів, обмежена можливість зберігання, вплив діяльності споживачів на якість товару; наявність єдиних систем постачання в країні.

Постачання здійснюється через приєднану мережу. Мережа (електрична чи теплова) – це сукупність установок для передачі та розподілу електричної енергії, гарячої води та пари.

Умова про кількість – істотна умова договору, якщо споживачем є юридична особа або підприємець. В договорі обумовлюється межа кількості ресурсів (ліміт), яку споживач має право одержувати. Фактична кількість ресурсів менша за ліміт і визначається за лічильником. У разі споживання більшої кількості ресурсів абонент зобов’язаний відшкодувати додаткові витрати.

Фізична особа, яка використовує ресурси для задоволення побутових потреб, має право отримувати їх у будь-якій кількості. Для цього договору умова про кількість неістотна.

Якість ресурсів повинна відповідати вимогам нормативних документів та договору.

Умова про оплату та про відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання є обов’язковою умовою.

Строк договору визначається домовленістю між сторонами. За договором постачальник зобов’язаний забезпечити безперервність постачання. У зв’язку з цим, якщо немає заяви про припинення договору, він вважається продовженим на той самий строк.

Форма та порядок укладення договору залежить від особи споживача і мети використання товару. Договір, укладений із юридичною особою або підприємцем, потребує письмової форми. Якщо споживачем є фізична особа, що використовує ресурси для побутових потреб, договір вважається укладеним із моменту підключення до мережі. Однак договір не є реальним (підключення до мережі не свідчить про фактичну передачу товару), обов’язковою є письмова форма договору.

Зміст договору становлять права та обов’язки сторін, найголовніші з яких визначаються у договорах, що укладаються відповідно до типових. Основним обов’язком постачальника є надання енергетичних та інших ресурсів споживачеві (абоненту) за допомогою технічних засобів передачі: в обумовленій кількості; із дотриманням погодженого режиму постачання; встановленої якості.

Обов’язки споживача: оплатити вартість прийнятих ресурсів; дотримуватися режиму їх використання; забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

6. Договір довічного утримання (догляду) – це договір, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність жилий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК).

На відміну від ЦК 1963 р., де договір був розміщений серед договорів про надання послуг (для того, щоб підкреслити надання набувачем послуг у вигляді довічного матеріального забезпечення в натурі), в ЦК 2003 р. цей договір розміщений після договорів купівлі-продажу, дарування та ренти. Це підкреслює ту обставину, що договір довічного утримання (догляду) опосередковує перехід права власності від відчужувача до набувача.

Характеристики договору:

1) односторонній – зобов’язаним за договором стає лише набувач майна, відчужувач не має ніяких обов’язків;

2) реальний – момент укладення договору пов’язується з передачею майна;

3) сплатний – набувач майна зобов’язаний забезпечувати утримання та (або) догляд відчужувача замість отриманого майна.

Відмінність від договору купівлі-продажу:

1. Перехід майна у власність покупця є безумовним.

2. Покупець вправі повернути майно продавцю у разі продажу майна неналежної якості у встановлені строки. Повернення ж майна колишньому власнику при розірванні договору довічного утримання можливе лише на зазначених у законі підставах незалежно від якості предмета договору і строків.

3. Метою договору довічного утримання є забезпечення утримання та (або) догляду відчужувача, тому відносини сторін мають тривалий характер.

4. За договором купівлі-продажу еквівалент виражений у грошовій сумі, а за договором довічного утримання – у матеріальному забезпеченні в натурі.

Форма договору: укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а якщо передається нерухоме майно – державній реєстрації (ст. 745 ЦК).

Сторони:

Відчужувач – фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я.

Набувач – повнолітня дієздатна фізична або юридична особа (якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна на праві спільної сумісної власності; їх обов’язок перед відчужувачем є солідарним).

Договір може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Зміст договору:

Істотною умовою договору є надання набувачем систематичного матеріального забезпечення відчужувачеві в натурі у вигляді житла, харчування, догляду та необхідної допомоги. Сторони вправі передбачити й інші елементи матеріального забезпечення в натурі. Можливе включення в обов’язок набувача щомісячної виплати відчужувачу певної грошової суми.

Згідно зі ст. 754 ЦК набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором, укладати щодо нього договір застави. На майно не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача. Втрата (знищення), пошкодження майна не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.

Договір – терміновий правочин. Строк договору є невизначеним, оскільки набувач зобов’язаний доглядати відчужувача до його смерті.

Договір не є умовним правочином, оскільки умова може настати або не наставати, а смерть обов’язково настає.

Право виникає на стороні відчужувача, а обов’язок – на стороні набувача.

1. Відчужувач має право вимагати, а набувач зобов’язаний виконати вимогу, що полягає в здійсненні дій з матеріального забезпечення відчужувана.

2. Набувач зобов’язаний поховати відчужувача, навіть якщо це не було передбачено договором. Якщо частина майна відчужувача перейшла до спадкоємців, витрати на поховання мають бути розподілені (ст. 749 ЦК).

3. Набувач може бути зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), переданим за договором (ст. 750 ЦК).

4. У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором з підстав, що мають істотне значення, обов’язки можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі. Відмова відчужувача у наданні згоди оскаржується до суду.

Згідно зі ст. 755 ЦК договір може бути розірваний за рішенням суду:

– на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини;

– на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Наслідки розірвання договору. У разі розірвання договору у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. Витрати, зроблені набувачем, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки.

Правові наслідки смерті (припинення юридичної особи) набувача(ст.ст. 757, 758 ЦК):

– обов’язки набувача переходять до спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, передане відчужувачем;

– якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, переданого відчужувачем, право власності на майно може перейти до спадкоємця за законом;

– якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на нього. У цьому разі договір припиняється;

– у разі припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов’язки за договором;

– у разі ліквідації юридичної особи-набувача право власності на майно, передане за договором, переходить до відчужувача;

– якщо в результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором, перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов’язки набувача за договором.