Філософська думка в Україні

Антеїзм - світоглядно-ментальна риса української філософії. Термін походить від давньогрецького міфічного персонажа Антея, що черпав свою життєву силу в постійному зв'язку з матір'ю-землею.

«Інтегральний націоналізм» -поширена у першій половині ХХ ст. в українській діаспорі концепція, яка декларувала беззастережну відданість людини нації, ідеї розбудови власної державності, використання будь-яких засобів, у тому числі аморальних і насильницьких, завдяки чому Україна мала повернути втрачену незалежність. Найвідоміший речник «інтегрального націоналізму» - Д.Донцов.

Кардіоцентризм – найвизначніша риса української філософії, яка полягає в осягненні людиною оточуючого світу й себе не стільки мисленням («головою»), скільки «серцем» - емоціями, чуттями, здоровим глуздом.

Менталітет (з англ. mentaliti – здатність мислення) – сформована система елементів духовного життя та світосприйняття, яке визначає певні стереотипи поведінки, діяльності, способу життя різноманітних соціальних спільностей (груп), індивідів, а також включає сукупність ціннісних, символічних, свідомих чи підсвідомих відчуттів, уявлень, настроїв, поглядів, світоглядів.

Ментальність – полісемантичне поняття для визначення глибинного рівня людського мислення, яке не обмежується сферою усвідомленого, а проникає у підсвідоме.

Мудрість - позатеоретична форма світоглядного філософського осмислення дійсності і розв'язання практичних питань на основі життєвого досвіду і розуму.

Нація — духовно-соціальний різновид стійкої людської спільності, що склалась історично на певній території і характеризується глибоким внутрішнім відчуттям, самоусвідомленням власної належності до певної етнічної групи та спільністю мови, культури, побуту й звичаїв, історичних переживань, психічного складу, антропологічних особливостей, економічних інтересів у творенні матеріальних цінностей, території («життєвого простору»).

Ноосфера – новий еволюційний стан біосфери, за яким вирішальним фактором розвитку постає розуміння діяльності людини. Найповніше концепція ноосфери була розроблена В.Вернадським.

Нативізм (з лат. nativus — природжений) — концепція, за якою здатність людини до сприймання простору і часу є природженою і існує апріорно, не розвиваючись у процесі досвіду.

Українська історіософія – усі форми оглядів на самостійність і самобутність історії українського народу, його державу, культуру і церкву в контексті всесвітньої історії. Складає особливий різновид історико-пізнавальної діяльності, відмінний як від західноєвропейської філософії історії, так і від усіх форм історичної міфології.

«Дві натури та три світи» -натурфілософське, онтологічне вчення у філософській системі Г.Сковороди. Усе існуюче поділяється ним на дві натури – видиму й невидиму, матеріальну й духовну. Воно складається також із трьох світів – макрокосму, світу природи і мікрокосму – людини, символічного світу Біблії, що призначена слугувати людині (мікрокосму) дороговказом у природному світі (макрокосмі).

«Нерівна рівність» -принцип філософської системи Г.Сковороди, згідно з яким усі люди рівні між собою тим, що кожна людина має нахил до певної діяльності, а нерівні у тому, що призначення усіх людей відрізняються силою, ступенем соціального престижу і можливостями матеріального забезпечення.

«Споріднена праця» -у філософській системі Г.Сковороди праця «до душі», виконання якої вдається, приносить радість й задоволення. Надається Богом, але відштовхується людиною. Заняття «Гродною працею» - шлях до людського щастя.

Націоналізм – специфічний стан свідомості етносу та соціально-психологічні орієнтації людей, а також поєднана з ними ідеологія, теорія і соціальна практика. Сутність націоналізму складає пропаганда власної національної особливості, недовіра до чужих (конкретно визначеним) етнічним спільнотам та відмова їм у праві на існування.

Спіритуалізм — філософське вчення, що визнає суттю світу духовну першооснову і розглядає матеріальне як творіння духу (Бога) і протилежне за своїм змістом матеріалізму. Окремі філософи ототожнюють спіритуалізм з ідеалізмом.

Панпсихізм — ідеалістичне вчення, за яким усе існуюче має душу.

РОЗДІЛ ІІ