Сучасний ринок продукції (послуг) та конкуренція.

Продукцією прийнято називати кінцевий результат здійснення виробничого процесу на підприємстві, який має матеріалізовану форму, конкретні властивості, усталені характери тики і здатний задовольняти потреби споживачів. Враховуючи що підприємство за своїм призначенням трансформує в процес здійснення виробництва вхідні ресурси, логічною є класифікація продукції за ступенем обробки.

За цією ознакою виділяють три різновиди продукції: сировина, напівфабрикати і незавершене виробництво, готова продукція.

Сировина, або природний матеріал, — це продукт праці, взяти у природи. До нього докладено зусиль лише щодо його видобування в добувній промисловості, вирощування і збирання — в сільському, лісовому, рибному господарствах. Сировина може бути мінеральною чи натуральною. До мінеральної відносять паливно-енергетичну (нафту,

природний газ, вугілля, уран), гірничо-хімічну (руди, сірка) сировину. Сюди також належить сировина для виробництва будівельних матеріалів.

Натуральною сировиною вважають природні декоративні матеріали, сільськогосподарські продукти, лікарські рослини, сировинні продукти скотарства, бджільництва, а також сировину лісової і рибної промисловості тощо. Згідно з традиційною класифікацією результати переробки сировини називають матеріалами. Основними називаються матеріали, які в натуральній формі входять до складу готового продукту, формуючи його матеріальну

основу; допоміжні матеріали в склад готової продукції не входять, а тільки сприяють її трансформації.

Напівфабрикати і незавершене виробництво — це частково оброблені сировинні матеріали. При цьому незавершеним виробництвом є предмети праці, які перебувають у цей момент у процесі обробки, напівфабрикати — частково оброблені предмети праці, які знаходяться поза процесом обробки й очікують наступної стадії обробки. Напівфабрикати — це вироби (напівпродукти), технологічна обробка яких закінчена в одному з основних цехів підприємства, але які потребують додаткової доробки або переробки в іншому цеху того ж підприємства. Напівфабрикати призначені, як правило, для реалізації в порядку кооперованих поставок і використовуються віри комплектації виробів, які виготовляються іншими підприємствами. Водночас напівфабрикати підприємства для його споживачів Готова продукція (готові вироби) — це вироби, призначені до реалізації на сторону або відпуску непромисловим господарствам і організаціям цього самого підприємства, які повністю відповідають стандартам або технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і передані на склад готової продукції. Розрізняють також кінцеву і проміжну продукцію або комплектуючі вироби. Кінцева продукція — це готова продукція, яка надходить безпосередньо споживання як предмети споживання або засоби виробництва. Проміжна продукція — це продукція, закінчена виготовленням у буї яких галузях або на підприємствах, але яка підпадає під використання в інших галузях чи підприємствах для виготовлення складні продукції.

Послугою вважають будь-яку діяльність або дію, яку про цент може запропонувати споживачам і результатом якої є задоволення потреби через одержання певної вигоди останніми відсутності володіння будь-чим матеріальним. Послуги суттєво відрізняються від матеріалізованої продукції внаслідок наявно таких специфічних рис, як невідчутність, невіддільність від джерела і об'єкта послуги, мінливість якості і нездатність до зберігання

Вимірювання продукції здійснюється натуральними, умовно-натуральними

і вартісними показниками. Натуральні показники — це одиниці ваги, об'єму, площі, кількості —тонни, кубічні метри, погонні метри, квадратні метр квадратні дециметри, штуки. Умовно-натуральні одиниці виміру використовують, коли підприємство виготовляє кілька сортів або видів продукції. Тоді її обсяг виражається в умовно-натуральних показниках (руда з певним вмістом металу, умовні банки, умовні листи шиферу.

Вартісні показники вимірювання — це товарна, валова, реалізована, чиста продукція.

Товарна продукція характеризує обсяг виробництва підприємства з повністю закінчених і призначених до реалізації виробів і промислових робіт за той період, в якому продукція була повністю завершена виробництвом, незалежно під того, коли воно було розпочате. До складу товарної продукції підприємства включаються: вартість планованих до випуску готових виробів;вартість напівфабрикатів власного виробництва і продукції допоміжних цехів, призначених для реалізації стороннім споживачам, своєму капітальному будівництву і непромисловим господарствам свого підприємства; вартість обладнання, а також інструментів, пристроїв загального призначення власного виготовлення, що відносяться до основних засобів підприємства, вартість робіт промислового характеру, що виконуються за замовленням зі сторони абонепромислових господарств і організацій свого підприємства, включаючи вартість капітального ремонту, модернізації обладнання і транспортних засобів.

Товарна продукція визначається за формулою:

ТП = ГВ + НФ + Пп,

де ГВ — сума обсягів готових виробів, призначених для реалізації своїм замовникам;

НФ — напівфабрикати власного виготовлення та продукція допоміжних і підсобних господарств, призначені для відпуску на сторону;

Пп — роботи (послуги) промислового характеру, виконані на замовлення зовнішніх споживачів.

Валова продукція характеризує обсяг виробництва як по закінчених, так і по незакінчених виробах і промислових роботах, тобто в ній враховується незавершене виробництво. Валова продукція включає вартість готових виробів і напівфабрикатів (як зі своєї сировини і матеріалів, так і з сировини й матеріалів замовника), за вирахуванням вартості продукції власного виробництва, витраченої на промислово-виробничі потреби самого підприємства, а також вартість виконаних робіт промислового характер замовленням зі сторони або непромислових господарств і організацій свого підприємства. До робіт промислового характеру в носяться: капітальний, середній ремонт, модернізація обладнання і транспортних засобів; окремі операції з часткової обробки матеріалів і деталей; доведення виробів, виготовлених іншими підприємствами, до повної готовності; послуги допоміжних цехів сторону тощо. Валова продукція розраховується так:

ВП = ТП + ДНВ + ВС,

де ДНВ — зміна залишків незавершеного виробництва протяг розрахункового періоду;

ВС — вартість сировини і матері" замовника.

Валовий оборот промислового підприємства являє собою вартість продукції, виробленої всіма цехами підприємства, незалежно від її подальшого призначення і використання. Оскільки в вий оборот обчислюється як сума продукції всіх щ підприємства, а продукція одного цеху може передаватися в ший цех, то у валовий оборот повторно включається вартість окремих частин продукції. Цей повторний рахунок має н внутрішньозаводського обороту.

Валову продукцію також можна обчислити, виключивши з валового обороту внутрішньозаводський оборот.

Реалізована продукція — це вартість готових виробів, на фабрикатів власного виробництва, робіт промислового характеру, які призначені для поставки споживачам і підлягають оплаті останніми. При розрахунках реалізованої продукції враховують залишки готової продукції на складі:

РП = ТП - ДНРп,

де ДНРп — зміна залишків нереалізованої продукції на кін розрахункового періоду.

Чиста продукція — це додана вартість на підприємстві, від вартості товарної продукції віднімають матеріальні і прирівняні них витрати, тобто чисту продукцію розраховують за формулою:

ЧП = ТП - (М + А),

де ЧП — чиста продукція; М — матеріальні витрати; А — амортизація.

До характеристик продукції, яка випускається підприємств належать асортимент та номенклатура. Асортимент — це упорядкована за визначеними ознаками продукція, яка випускається підприємством, або ряд різноманітних товарів, згрупованих за будь-якою ознакою, наприклад, за функціональним призначенням. Номенклатура — застосовуваний

статистикою систематизований перелік найменувань виробів із кодами позицій, встановленими для відповідної галузевої продукції в Державному класифікаторі продукції та послуг.

Література

1. Величко В.В. Економіка підприємства: навчальний посібник / В.В. Величко – Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2010. – 169 с.

2. Гетьман О.О. Економіка підприємства: навчальний посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – 2-ге вид.. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 488 с.

3. Горбонос Ф.В. Економіка підприємств: підручник / Ф.В. Горбонос, Г.В Черевко, Н.Ф. Павленчик. – К.: Знання, 2010. - 463с.

4. Гринчуцький В.І. Економіка підприємства: навчальний посібник / В.І.Гринчуцький, Е.Т.Карапетян, Б.В.Погріщук – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: ЦУЛ, 2012. – 304 с.

5.Захарченко В. І. Економіка підприємства. Теорія: навчальний посібник. / В. І. Захарченко, М. М. Меркулов, О. В. Балахонова – Львів: «Магнолія 2006», 2011. – 324 с.

6.Іванілов О. С. Економіка підприємства. Підручник. 2-ге вид. –– К.: Центр учбової літератури, 2011. –– 728 с.

7.Економіка підприємства: підручник / За заг. ред. Г. О. Швиданенко.– К.: КНЕУ, 2009.– 816 с.

Питання для самоконтролю

1. За якою ознакою класифікується продукція підприємства?

2. Які риси характеризують особливості послуг?

3. Які вимірники використовують підприємства для визначення обсягів продукції?

4. Які переваги має вартісне вимірювання обсягів продукції?

 

ТЕМА 1.9. ОЦІНКА ПОПИТУ ТА МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

1. Оцінка попиту.

2. Методи прогнозування попиту та особливості їх застосування.

3. Поняття, функції і принципи маркетингової діяльності.

Оцінка попиту

Попит — це потреба, забезпечена грошима і пред'явлена ринку.Розрізняють макропопит, або попит на всі товари чи всю їх сукупність, і мікропопит — попит на конкретний товар або його різновид. Попит, як і пропозиція, виявляється на оптовому і споживчому ринках і відповідно диференціюється, хоча має внутрішню єдність і підпорядковується загальним для всього ринку економічним законам. Диференціація попиту дає змогу

гнучкіше; оцінити стан ринку і прогнозувати попит на конкретний товар.

Попит диференціюється за намірами покупців так:

• твердосформульований (жорсткий попит) -— покупець вимагає конкретний товар і не погоджується на заміну;

• альтернативний (м'який, компромісний) попит — покупець модний замінити один вид товару іншим, не має чіткого уявлення, який конкретний товар йому потрібний;

• спонтанний (імпульсивний) попит — виявляється зненацька навіть для покупця, частіше у разі виявлення на прилавку або у вітрині магазина надзвичайно привабливого товару;

• панічний (ажіотажний) попит — об'єктом може бути будь-який товар незалежно від реальної потреби.

Детермінантами попиту є цінові чинники, інфляційні очікування споживачів, цінові переваги. На нього також суттєво впливає чинник доходу, товарна насиченість ринку, асортимент запропонованих товарів, їх властивості і характеристики. Формування попиту відбувається під дією практично всіх чинників макро- і мікросередовища. Між пропозицією і попитом у визначених ситуаціях має місце зв'язок:попит породжує пропозицію, але і пропозиція у певний спосіб впливає на попит.

Невід'ємною складовою вивчення і прогнозування кон'юнктури ринку є дослідження попиту. Для виробника важливо визначні обсяги попиту на вироблюваний товар, оскільки від кількісних параметрів і структури попиту залежить низка виробничих і організаційних рішень. Є певні відмінності визначення обсягу попиту, залежать від категорії товару. Так,

розрізняють попит ц споживчі товари (короткострокового користування і тривалого користування), товари промислового призначення, послуги.

Попит на споживчі товари короткострокового користування не пов'язані із застосуванням товарів тривалого користування визначають шляхом множення таких показників:

• кількість потенційних споживачів;

• частка реальних споживачів серед потенційних;

• рівень одиничного споживання на одного реального споживача.

Поточний рівень попиту оцінюється за даними спостереже за стійкими звичками споживачів під час купівлі. Необхідну формацію одержують від фахових асоціацій або із джерел офіційної статистики. Первинні дані надходять також від контр них груп («панелей») споживачів.

Попит на товари короткострокового користування, споживання яких пов'язано із товарами тривалого користування, визначається, виходячи з такихпоказників:

• кількість потенційних споживачів;

• частка реальних споживачів серед потенційних;

• частота виникнення потреби в купівлі товару тривалого

використовування;

• рівень одиничного споживання на одного реального споживача на

одиничне придбання товару тривалого користування.

Попит на товари промислового призначення структурується залежно від характеристик промислового товару. Так, при визначенні попиту на сировину і матеріали враховують:

• кількість потенційних споживачів (організацій або підприємств);

• частку реальних користувачів серед потенційних споживачів;

• рівень одиничного споживання на одного реального користувача.

Оцінюючи попит на напівфабрикати, враховують його залежність від обсягів виробництва основної продукції і розраховують, Виходячи із таких даних:

• кількість потенційних споживачів-підприємств;

• частка реальних користувачів серед потенційних споживачів;

• обсяг виробництва основного продукту одного користувача;

• рівень одиничного споживання на одну одиницю основного продукту.

Визначаючи попит на промислове устаткування, розраховують суму двох складових — первинного попиту і попиту на заміну (за аналогією визначення попиту на споживчі товари тривалого користування). При цьому первинний попит на промислове устаткування обчислюється за такими даними:

• кількість нових потенційних користувачів (кількість новостворюваних підприємств);

• величина виробничої потужності нового підприємства;

• кількість підприємств, де передбачається збільшення виробничих потужностей;

• величина зростання виробничих потужностей на функціонуючих підприємствах.

Попит на споживчі послуги визначається з урахуванням як загальноекономічних чинників, так і специфічних, формуючих попит на послуги, зокрема таких як формування та тенденції розвитку соціальної інфраструктури суспільства, структура пріоритети споживання товарів, зміна споживчих пріоритетів, менталітет українських споживачів тощо.