Вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємств.

Існуюча на сьогодні компромісна концепція побудови середовища господарювання підприємства всебічно поєднує економічні, технологічні, соціальні та політичні впливи на його діяльніст особливості взаємодії суб'єкта господарювання з його партнерами, конкурентами, споживачами тощо. Згідно з цією концепцією є три рівні середовища функціонування підприємства:

зовнішнє (макро-) середовище — це сукупність факторів, формують довгострокову результативність діяльності підприємст і на які воно не може впливати взагалі або має незначний вплив;

проміжне (мезо-) середовище — це сукупність факторів, щ формують довгострокову результативність діяльності підприєм тва, і на які воно може впливати через встановлення ефективнг комунікацій;

внутрішнє (мікро-) середовище — це сукупність факторі що формують довгострокову результативність підприємства і перебувають під безпосереднім контролем його власників, керівн ків і працівників.

М. Мескон, М. Альберт та Ф. Хедоурі виділяють такі характеристики зовнішнього середовища:

взаємозалежність факторів — сила, з якою зміни одного фактора впливають на інші фактори;

складність — кількість та різноманіття факторів, що здійснюють значний вплив на підприємство;

невизначеність — відносна кількість інформації в середовищі і невпевненість в її точності.

Цікаві характеристики, або, як він їх називає, розмірності, і дає зовнішньому середовищу Г. Олдріч:

1. Місткість зовнішнього середовища, яка передбачає «багатство» або «нестачу» за рівнем наявних ресурсів для підприємств;

2. Однорідність—неоднорідність. Багато організацій намагаються зробити середовище одноріднішим, обмежуючи типи продуктів, клієнтів, що обслуговуються, своїх ринків тощо, оскілки однорідне середовище простіше для підприємства, тому що можна розробити відповідні стандартні засоби.

3. Стабільність—нестабільність середовища. Стабільність створює можливості для стандартизації. Нестабільність веде до не передбачуваності. Зовнішнє середовище може бути протягом тривалого часу стабільним, а потім радикально перетворюватись

4. Концентрація—розсіювання зовнішнього середовища. Мається на увазі розподіл його елементів у межах одного регіону або на великій території.

5. Ступінь впливу на сферу діяльності. Це міра, якою претензії підприємства на ту чи іншу діяльність або ринок визнають чи заперечуються іншими сторонами, наприклад, державою.

6. Турбулентність. Це означає, що між елементами зовнішнього середовища є велика кількість причинних економічних взаємозв'язків, зміна яких завжди має політичні та технологічні наслідки.

Кожне підприємство має своє зовнішнє середовище, що включає велику кількість різних факторів, які можуть так або інакші впливати на функціонування підприємства як у теперішньому періоді, так і в перспективі.

Так, Ф.Котлер вважає, що зовнішнє середовище складається з шести основних факторів: демографічних економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного середовища.

Найчастіше фактори середовища поділяють на такі групи:

♦ економічні (пов'язані з обігом грошей, товарів, інформації їй енергії);

♦ політичні (впливають на політичні погляди, в результаті чого формуються

окремі політичні групи людей);

♦ соціально-демографічні (визначають рівень і тривалість життя людей,

формують їх цінності);

♦ технологічні (пов'язані з розвитком техніки, інноваціями, удосконаленням,

інструментів, процесів обробки та виготовлення виробів);

♦ конкурентні (пов'язані з майбутніми та нинішніми діями Конкурентів,

змінами в сегментах ринків тощо);

♦ географічні (пов'язані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і

натуральними ресурсами).