Організаційно-правові форми підприємства.

Організаційно-правова форма підприємства — це система норм, які визначають:

^ по-перше, відносини цього підприємства з державою, іншими фізичними та юридичними особами;

^ по-друге, відносини між партнерами (власниками) цього підприємства.

Найбільш значущими ознаками, що визначають характерні риси окремих організаційно-правових форм підприємств, є:

• цілі, які ставить перед собою підприємець (група підприємців), і шляхи їх досягнення в певному соціально-економічному середовищі;

• кількість учасників створюваного суб'єкта господарювання

• спосіб формування стартового капіталу;

• джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

• межі майнової (матеріальної -) відповідальності;

• методи здійснення виробничо-господарської діяльності;

• організаційна структура та методи управління підприємо' твом;

• спосіб розподілу прибутків та збитків;

• законодавча і нормативно-технічна база, що регламенту створення,

функціонування і ліквідацію суб'єкта господарю вання.

Прийняття рішення про вибір організаційно-правової форм підприємства залежить від багатьох чинників. До визначальни чинників слід віднести:

♦ відповідальність (необмежена, обмежена, необмежена од 7; них та обмежена

решти засновників);

♦ оподаткування (податки фізичних, юридичних осіб, подвійне оподаткування);

♦ потреби у фінансових коштах (власних, позикових);

♦ можливості зростання (передбачувана тривалість існування; фірми);

♦ управлінські здібності підприємця (команди менеджерів фірми);

♦ можливість зміни власника (залучення до бізнесу третіх осіб);

♦ оперативність управління (швидкість реагування на зміни зовнішнього

середовища компанії);

♦ труднощі при ліквідації (складність адміністративних процедур у разі

припинення бізнесу).

Світовий досвід дозволяє виділити три класичні форми організації та функціонування

бізнесу: одноосібне володіння, товариство (партнерство) і корпорація.

Одноосібне володіння — це така організаційна форма, за якої власником бізнесу є фізична особа або сім'я. Одноосібне володіння пов'язане з індивідуальною підприємницькою діяльністю, яка здійснюється від свого імені, на власний ризик і спрямована на отримання певного прибутку. Тобто у разі вибору цієї організаційної форми підприємець несе повну, необмежену відповідальність за результати діяльності та водночас є розпорядником всього прибутку від бізнесу.

До переваг одноосібного володіння належать:

простота заснування та припинення (ліквідації -) бізнесу;

^ невеликі витрати на заснування та реєстрацію;

^ спрощена схема оподаткування;

^ повна самостійність, незалежність та оперативність підприємницьких дій;

^ високий рівень мотивації до ефективного ведення бізнесу;

^ конфіденційність діяльності.

До недоліків одноосібного володіння відносять:

^ складність отримання великих за обсягами кредитів;

повну відповідальність за зобов'язаннями, що виникають у процесі

підприємницької діяльності;

^ низький рівень спеціальних знань у різних питаннях управління та

господарської діяльності;

^ невизначеність строків функціонування;

^ значні фізичні та психологічні навантаження на особу, яка є власником бізнесу.

Товариство — це підприємство, створене на засадах угоди про об'єднання майна та фінансових ресурсів двох або більше окремих фізичних чи юридичних осіб за умови розподілу ризику, прибутків і збитків на основі рівності, спільного контролю ре-їулі.татів діяльності та безпосередньої участі у її здійсненні. За стуиенем участі партнерів у діяльності товариства поділяють на: повні, командитні, товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.

До переваг товариств (партнерств) належать:

фінансова незалежність і збільшення фінансових можливостей за рахунок об'єднання капіталу кількох партнерів;

можливість отримання значних за обсягами кредитів у банках;

свобода та оперативність господарської діяльності;

зростання ефективності функціонування бізнесу за рахунок спеціалізації партнерів на окремих аспектах управління та госпс дарської діяльності.

До недоліків товариств відносять:

необхідність спільної відповідальності за збитки товариств в разі неефективних дій одного із партнерів;

можливість особистих конфліктів і неузгодженості в дія партнерів;

складність у процесі розподілу прибутку;

складність адміністративних процедур у випадку припи нення чи ліквідації бізнесу.

Корпорація — це форма організації бізнесу, коли власниками компанії є акціонери, які відповідають за її зобов'язаннями лиші в межах капіталу, інвестованого в акції корпорації. Тобто корпо рація є юридичною особою, яка самостійно, окремо від власни ків, здійснює певний вид бізнесу. Фінансова заінтересованісті акціонерів від інвестування в корпорацію полягає в отриманн дивідендів з її прибутків. Особливістю корпорації є поділ функцій власності, контролю та управління між акціонерами та най маними менеджерами.

До переваг корпорації відносять:

широкі можливості залучення капіталу для здійснення діяльності;

можливість мобілізації фінансових ресурсів як за рахунок банківських кредитів, так і через інструменти фондового ринк) (цінні папери);

можливість постійного розвитку господарської діяльності;

невисокий ризик збитків акціонерів, що може компенсуватись за рахунок вкладення капіталу в акції інших корпорацій;

чітка орієнтація на довгострокове функціонування бізнесу;

можливість швидкої зміни існуючих і залучення нових власників на основі простої процедури купівлі-продажу акцій.

До недоліків корпорацій належать:

складність розподілу окремих функцій контролю та управління між акціонерами та менеджерами корпорації;

високий рівень та застосування процедури подвійного оподаткування прибутку корпорації та дивідендів акціонерів;

значні засновницькі витрати;

конфліктність інтересів між окремими групами акціонерів. 3. Головні види та напрями діяльності підприємств.