Показники якості природних вод

1. Завислі речовини — це тверді речовини, що складаються із частинок глини, піску, мулу, суспензних органічних та неорганічних речовин, планктону та різних мікроорганізмів. Вміст завислих речовин вимірюється у мг/дм³. Завислі тверді домішки мають умовний діаметр >1·10^-4мм.

2. Мутність та прозорість.

Мутність води викликана наявністю тонкодисперсних домішок, обумовлених нерозчинними чи колоїдними неорганічними і органічними речовинами. Мутність визначається візуально, її описують. Найчастіше вимірюють мутність за допомогою нефелометра — нефелометричні методи (НЕФ). Визначають по каоліну, якщо сильні мутні води — по фармозину.

Прозорість, міра прозорості — це висота стовпа води, при якій можна спостерігати білу пластину, що опускається у воду, що має певні розміри — диск Секки або вирізають на певній бумазі шрифт певного розміру — шрифт Снелека.

3. Запах — визначається органоліптично — за допомогою почуттів людини. По характеру запах поділяють на дві групи:

· Природного походження;

· Штучного походження.

Інтенсивність запаху визначається по шестибальній шкалі (0 – запаху немає). Запахи штучного походження називають по речовині, що міститься у воді — наприклад, бензольної.

4. Смак та присмак. Інтенсивність визначається по ГОСТу і оцінюється по шестибальній шкалі. Розрізняють чотири види смаку:

· Солоний;

· Гіркий;

· Солодкий;

· Кислий.

Найбільш поширений солоний смак, обумовлений наявністю NaCI, що розчиняється у воді; Гіркий — MgSO₄; кислий — надлишком вільного CO₂.

Поріг сприйняття сольоного розчину (відчуття солі):

Речовина	Розмірність, мг/дм3
NaCI
CaCI2
FeCI2	0.35
MgSO4
FeSO4	1.6
NaHCO3

 

По силі дії на органи смаку йони металів будують наступні ряди:

5. Кольоровість — характеризує інтенсивність забарвлення води. Виражається у градусах платиново-кобальтової шкали. Кольоровість природних вод обумовлена головним чином наявністю гумосових речовин і з’єднань Fe(III).

При цвітінні водойм в залежності від видів організмів, вода може мати різний колір:

· Світло-зелений — розвиток водоростей із групи протокових;

· Зеленувато-бурий — діатомові водорості;

· Темно-бурий — перидінові водорості;

· Ізумрудно-зелений — синьо-зелені водорості.

6. Мінералізація — ссумарний вміст всіх знайдених при хімічному аналізі води мінеральних речовин.

Питома електропровідність природних вод варіює від 30-1500 мкСм/см (Сіменси/см). (

Межа прісних вод — 1 г/дм³ встановлюється у зв’язку з тим, що при мінералізації більше цього значення смак води неприємний.

Межа між сольонуватими і солоними волами прийнято на тій основі, що при мінералізації близько 25 г/кг температура замерзання води і температура найбільшої густини морської води співпадають.

Межа 50 г/кг між солоними водами і розсолами обумовлена тим, що солоність більше цього значення не бувають у морях.

7. Електропровідність — числове вираження здатності водного розчину проводити електричний струм.

8. Жорсткість води — обумовлена наявністю у воді йонів Ca²⁺, Mg²⁺, Ba²⁺, Fe³⁺, Mn²⁺. Загальний вміст Ca²⁺ і Mg²⁺ більший, ніж інших йонів, тому враховуються лише їх йони.

Жорсткість буває:

Ø Карбонатна — тимчасова (усувається кип’ятінням);

Ø Не карбонатна — постійна.

Карбонатна — наявність гідрокарбонатів, постійна — наявність сульфатів та хлоридів. Жорсткість виражається у ммоль/дм³. Міжнародні норми якості не нормують жорсткість, а загальний вміст Ca²⁺ і Mg²⁺.

9. Лужність — сумарна концентрація аніонів слабких кислот і гідроксильних йонів, що містяться у воді. Лужність виражається у ммоль/дм³.

В залежності від наявних аніонів слабких кислот розрізняють лужність:

Ø Бікарбонатна;

Ø Карбонатні;

Ø Гідратна;

Ø Фосфатна;

Ø Силікатна;

Ø Гуматна.

В природних водах майже завжди лужність визначається бікарбонатами, то для таких вод загальну лужність приймають рівною карбонатній жорсткості.