Екологічний стан водойм України

До водного фонду України належать:

- Поверхневі води (природні водойми – озера, річки, струмки; штучні водойми – ставки, водосховища, канали);

- Підземні води та джерела;

- Внутрішні морські і територіальні води.

Річковий стік України становить близько84 млрд. куб.м, у маловодні роки він знижується до 50 млрд.куб.м. По території України стік розподілений нерівномірно. 70% стоку припадає на південно-західний регіон, який становить 45% всієї території і в якому проживає 40% населення. На Донецько – Придніпровський і Південний регіони (55% території і 60% населення), де зосереджені найбільш водомісткі народного господарства, припадає всього 30% стоку. За запасами місцевих ресурсів річкового стоку на душу населення Україна посідає одне з останніх місць у Європі (на одного жителя припадає 1,0 тис.куб.м, у Європі – 4,6 тис.куб.м).

В Україні 3039 річок, близько 22000 малих річок, на яких розміщено майже 90% населених пунктів. Майже всі річки несуть свої води до Чорного і Азовського морів і тільки 4% - до Балтійського..

Найбільшими прісноводними водоймами України є ріки Дніпро та Дністер, в басейнах яких проживає близько 80% населення. Ці ріки впродовж тривалого часу мали високу біологічну продуктивність, а їх природні ресурси споживали мільйони людей.

Дніпро – третя за довжиною і площею басейну річка Європи (після Волги і Дунаю). Її басейн займає 65% площі України, загальна довжина – 2201 км (в Україні – 1205). З Дніпра п’ють воду майже 30 млн жителів України. Вода, що досягає південних територій України, потрапляє на поля зрошення значно забрудненою важкими металами, радіонуклідами, нітратами, фосфатами та ін.. Для потреб промисловості і сільського господарства з Дніпра щороку відбирають до 15 млрд.куб.м води і скидають в нього близько 10 млрд.куб.м неочищених стічних вод. Значної шкоди Придніпров’ю завдало будівництво ГЕС та водосховищ, в результаті чого режим Дніпра наблизився до застійного. Різко зменшився водообмін і створилися застійні зони. Ріка втратила здатність самоочищатися. З дощовими і талими водами в Дніпро потрапляє близько 500тис.т сполук нітрогену, 1 тис. – заліза, 40 тис.т фосфорних і 20 тис.т калійних добрив, 40т нікелю, 2т міді, 0,5т хрому.

Більшість приток Дніпра забруднені переважно амонійним і нітратним азотом, фенолами, нафтопродуктами та сполуками важких металів. Найвищий рівень забруднення встановлено у воді річок Тур’я, Мокра Московка, особливо сполуками міді і цинку, максимальні концентрації яких перевищують ГДК у 20 – 30 разів. Високий вміст міді і мангану спостерігається у воді Десни, Горині,Тетерева.

У басейні ріки Дунай маємо високе забруднення води нітратним азотом, сполуками цинку, мангану, нафтопродуктами.

Води ріки Дністер дуже забруднені нітратним азотом (до 20 ГДК), сполуками міді (до 80 ГДК), мангану (до 60ГДК). Особливо забруднені притоки Дністра.

Аналіз ситуації з забрудненням річок України показав, що малі річки забруднені більше. ніж великі.. Це пояснюється не тільки їхньою малою водністю, а й недостатньою охороною їх. Найбільш забруднені Південний Буг, річки Донецької і Луганської областей, Чорноморського узбережжя півдня України. Малі річки України мають невисоку стійкість і низький потенціал самоочищення.

З невеликим обсягом водних ресурсів на душу населення в Україні пов’язано створення ставків і водойм, що спричинило зникнення малих річок, затоплення значних територій родючих земель. Створення на Дніпрі каскаду електростанцій і водосховищ зумовило спрямлення його русла, зменшення у 8 – 10 разів швидкості течії та інтенсивності процесів самоочищення, підняття рівня грунтових вод, зникнення цінних порід риб, що віддавали перевагу швидкій течії, забруднення води гниючими органічними рештками стоячих вод.

Для забезпечення населення та народного господарства водою в Україні збудовано близько 1100 водосховищ загальним об’ємом 55 млрд.куб.м, 7 великих каналів, які подають воду у маловодні регіони України (Донбас, Крим). В басейні Дніпра побудовано: ГЕС та водосховищ, які затопили майже 700 тис. га землі. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих речовин. Надзвичайно небезпечним є радіаційне забруднення донних відкладів, особливо Київського водосховища. У намулах Дніпродзержинського та Дніпровського водосховищ накопичуються значні кількості заліза, важких металів, фенолу та нафтопродуктів. Київське, Канівське й Дніпродзержинське водосховища забруднені нітратним та амонійним азотом (до 16ГДК). Максимальні концентрації міді спостерігаються в Дніпродзержинському водосховищі (до 110 ГДК), у Канівському водосховищі – цинку (до 140ГДК).

У надзвичайно незадовільному стані перебуває Азовське море, Погіршення екологічної ситуаціі зумовлене будівництвом гребель і водосховищ на річках Дон і Кубань, впровадженням зрошувального землеробства та рисосіяння в прибережних районах, облаштуванням великих водозаборів у басейнах Дону і Кубані. За цих причин Азовське море щорічно недоотримує 10 – 15 куб.км прісної води. Зростання забруднення навколишнього середовища викидами хімічної та металургійної промисловості (Ростов, Таганрог, Маріуполь, Донецьк), змив пестицидів з полів та будівництво численних баз відпочинку також сприяли погіршенню екологічного стану.

У Чорному морі поступово піднімається до поверхні межа насичених гідроген сульфідом глибинних вод. Значно погіршилася якість води в Дніпровському і Дністровському лиманах. Шельфові води Чорного моря забруднюються незадовільно очищеними стічними водами міст, розташованих на узбережжі.

У Чорному і Азовському морях відкриті нові родовища нафти, природного газу, поклади залізних, титанових і цирконієвих руд.. З початком видобутку цих корисних копалин ще більше зросте ймовірність виникнення кризових екологічних ситуацій.

У 1983- 1985 та 1995 – 1997 роках Центральною СЕС МОЗ України проведено вивчення стану водних об’єктів України. Оцінка якості води проводилася за органолептичними, токсикологічними, загальносанітарними та бактеріологічними показниками. Для водомірних постівУкраїни переважають помірно забруднені води, тобто умовно чисті. Екологічно чиста вода виявлена в Закарпатській, південній частині Вінницької, на південному сході Харківської та заході Одеської областей, а також у південно-західній частині Криму. Підвищена забрудненість води відмічена у Львівській, Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях. Дуже висока забрудненість вод на значній території Херсонської області

В Миколаївській області на водомірних постах р.Південний Буг і р.Інгул, де об лаштовані водозабори для централізованого господарсько-питного водопостачання населених пунктів вода відповідає вимогам до якості води водойм першої категорії. В межах міста Миколаєва, де ці річки відносяться до водойм другої категорії. Відбувається сильне забруднення води неочищеними стічними водами міської каналізації, про що свідчить сильне бактеріальне забруднення води і навіть присутність у воді збудників інфекційних захворювань.

Ще однією проблемою України є забруднення підземних вод, куди забрудники потрапляють зі звалищ промислових та побутових відходів, у разі протікання нафтопродуктів, при бурінні свердловин, будівництві метро. У південних регіонах країни розташовано 800 накопичувачів промислових стоків, які забруднюють водоносні горизонти. Значною мірою впливає на якість підземних вод забруднення поверхневих вод. Вільний якісний стан підземних вод на півдні України: в Одеській, Миколаївській, Херсонській і Запорізькій областях та в Криму. Понаднормове забруднення пестицидами спостерігається у Вінницькій, Житомирській, Луганській та Миколаївській областях. Нітратне забруднення відмічається практично на всій території України, за винятком її західних областей.