Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник Конотопського виправного центру УДПСУ в Сумській області (№ 130)

полковник вн. служби І.В.Нестеренко

 

“_____”_______________ 2016

 

П Л А Н - К О Н С П Е К Т

№ _____

Проведення заняття зі службової підготовки

На 2016-2017 навчальний рік

 

Навчальна дисципліна:

ГУМАНІТАРНА ПІДГОТОВКА

 

Тема:

1. Основні положення Конституції України.

2. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України.

 

 

План проведення заняття:

 

№	Хід заняття	Тривалість
	Вступна частина (перевірка наявності персоналу)	2 хв.
	Перевірка засвоєння вивчення попередньої теми	10 хв.
	Доведення питань теми	35 хв.
	Відпрацювання нормативу для підготовки персоналу ДКВС	8 хв.
	Підведення підсумку заняття	5 хв.

 

 

Дата проведення: „___”____ 2016

Час проведення: 10.00 -11.00

Місце проведення: клас по службовій підготовці з особовим складом

Метод проведення: лекція

 

Література:

 

---------------------------------------------------------------------------------------------------------

Конспект склав:

Начальник сектору РП КВЦ - 130 майор вн. служби О.В.Дорош

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року

Питання 1. Основний Закон України. Громадянство України.

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

 

Питання 2. Система прав і свобод людини і грамодянина, обовязки.

Розділ II ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права

Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений.

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають.

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування,

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу.

Стаття 37. Утворення і діяльність політичних партій та.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист

Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну.

Стаття 51. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від.

Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної,

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають.

Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках.

Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної

Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі,

Стаття 67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори

Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися

Питання 3. Територіальний устрій. Система органів державної влади.

Стаття 132. Територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

 

 

Розділ І. Поняття правоохоронного органу

Серед багатьох державних органів правоохоронні органи мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності. Тому в Законі України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" подано перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать:

· органи прокуратури;

· органи внутрішніх справ;

· органи служби безпеки;

· митні органи;

· органи охорони державного кордону;

· органи й установи виконання покарань;

· органи державної фіскальної служби;

· органи державної контрольно-ревізійної служби;

· органи рибної охорони;

· органи державної лісової охорони;

· інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції(ст.2)_.

Суд теж є правоохоронним органом, але водночас він є однією з гілок влади, тому він розглядається окремо.

Підтримання правопорядку та припинення правопорушень покладається на компетентні державні органи (прокуратура, органи внутрішніх справ, податкова міліція), для яких діяльність з підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням є обов'язковою і полягає у невідкладному й адекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимог правових норм з боку юридичних або фізичних осіб. У процесі діяльності з припинення правопорушень здійснюється, як правило, правомірний вплив (реагування на умови та причини правопорушень, роз'яснення процесуальних прав та обов'язків, формування правопорушника та його мікросередовища про наслідки правопорушення тощо). При цьому неприпустимими є протиправні дії щодо правопорушників з боку працівників правоохоронних органів у вигляді погроз, залякувань, побоїв тощо.

Правоохоронні дії тісно пов'язані між собою. Вони утворюють цілісну правоохоронну сферу, охоплюючи відновлення неправомірно порушеного права органами виконання.

Діяльність правоохоронних органів є багатоплановою. Кожен із зазначених органів відповідає, у межах наділених повноважень, за власний внесок у стан та розвиток предмета його діяльності.

Отже, правоохоронний орган - це державний орган, основним(або головним) предметом діяльності якого є законодавчо визначені функції або завдання з охорони права, відновлення порушеного права або організація виконання покарання, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.

Розділ ІІ. Система правоохоронних органів в Україні

Прокуратури України

Прокуратура України -- самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний та державний лад, права і свободи людини, а також основи демократичного устрою засобами і методами, що передбачені законом. Прокуратура не підпорядковується виконавчій або судовій владі, оскільки її діяльність є елементом системи стримувань і противаг між гілками влади, які формуються та утверджуються у державі після прийняття нової Конституції.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено:

підтримання державного обвинувачення в суді;

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

нагляд за додержанням законіворганами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

У ст. 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначаються законом. Прийняття Верховною Радою Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру", безумовно, сприяє посиленню правозахисного потенціалу прокуратури, уточненню її наглядових повноважень. Зміни в законодавстві, пов'язані з судово-правовою реформою, рішення Конституційного Суду України, накази Генерального прокурора України детально встановлюють компетенцію прокуратури.

Правоохоронна діяльність прокуратури є елементом втілення обов'язку держави з утвердження та забезпечення прав і свобод людини, відповідає вітчизняним традиціям здійснення нагляду за виконанням правових норм. Дієвий механізм органів прокуратури -- один з гарантів законності та правопорядку, він сприяє реалізації принципу верховенства права, що є основним у правовій державі.

Правовою основою організації і діяльності органів прокуратури є Конституція, Закон України "Про прокуратуру", кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, адміністративне, виправно-трудове, господарсько-процесуальне законодавство та інші закони України (в частині, що не суперечить Конституції України), а також визнані Україною відповідні міжнародні договори та угоди.

Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1)закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень;

2)гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина;

3)основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.

Пріоритетним напрямом діяльності прокуратури є захист прав і свобод людини. Для цього прокуратура має обмежити неправомірну або таку, що межує із правопорушенням, дію певного кола державних органів та посадових осіб передбаченими законом засобами. При цьому органи прокуратури захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак.

2.2 Органи внутрішніх справ України

Органи внутрішніх справ -- це правоохоронні органи державної виконавчої влади, підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, що забезпечують дотримання законності і правопорядку, боротьбу зі злочинністю, захист від протиправних посягань на здоров'я, права і свободи громадян, власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави.

Систему органів внутрішніх справ України складають:

міліція, діяльність якої регламентована Законом України "Про міліцію";

слідчі підрозділи ОВС. які здійснюють спою діяльність на основі норм Кримінально-процесуального кодексу;

підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, створені на підставі Закону України "Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю";

внутрішні війська, які функціонують на основі норм Закону України "Про внутрішні війська ";

підрозділи паспортної, міграційної та реєстраційної служби.

Найбільшим підрозділом ОВС є міліція, а тому переважна частина положень Закону України «Про міліцію» стосується всіх підрозділів ОВС.

Для досягнення визначеної мети на органи внутрішніх справ державою покладено вирішення таких основних завдань:

1)Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів.

Особиста безпека громадян --це стан захищеності їх прав і свобод від будь-яких зазіхань ззовні.

2)Попередження і припинення правопорушень. Попередження за своєю суттю полягає в тому, щоб не допустити протиправного поводження з боку визначених осіб, які до такою поводження схильні; усунення причин, що сприяють вчиненню правопорушень. Припинення правопорушень полягає в припиненні вже розпочатого протиправного поводження.

Охорона і забезпечення громадського порядку. Органи внутрішніх справ наділені відповідними повноваженнями у сфері забезпечення охорони правопорядку на вулицях, площах, інших громадських місцях; у сфері здійснення паспортної і дозвільної систем; у сфері дотримання правил перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства тощо.

Виявлення, розкриття і розслідування злочинів як діянь, що характеризуються підвищеним ступенем суспільної небезпеки.

5) Забезпечений безпеки дорожнього руху.

6) Охорона прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності

7) Охорона і оборона важливих державних об'єктів.

8) Боротьба з корупцією та організованою злочинністю.

У процесі своєї діяльності органи внутрішніх справ можуть вирішувати й інші завдання, покладені на них чинним законодавством. При цьому вони взаємодіють з іншими органами державної влади (прокуратурою, судами, органами Міністерства оборони України, СБУ і т.д.).

2.3 Служба безпеки України

Служба безпеки України (СБУ) - державний правоохоронний орган спеціального призначення. СБУ підпорядкована Президентові України і підконтрольна Верховній Раді. Постійний контроль за діяльністю СБУ здійснює комітет Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки. Голова СБУ щорічно подає Верховній Раді України та Президенту України звіт про діяльність СБУ. Відповідно доУказу Президента України від 22 жовтня 1999 р. № 1172/98 «Про контроль за діяльністю Служби безпеки України» введено інститут Уповноваженого Президента України з питань контролю за діяльністю СБУ. Вищий нагляд за дотриманням законів Службою безпеки України здійснює Генеральний прокурор України й уповноважені ним прокурори.

Діяльність СБУ, врегульована Законом України від 25 березня 1992 р. «Про службу безпеки України», ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України. В оперативно-службовій діяльності СБУ дотримується принципів поєднання єдиноначальності, колегіальності, власності, конспірації.

Служба безпеки України має такі завдання:

захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці;

попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

До системи СБУ належить Центральне управління СБУ, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Автономної Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади. Для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр. Керівництво всією діяльністю СБУ, її Центральним управлінням здійснює Голова СБУ. Голова СБУ призначається Верховного Радою України за поданням Президента України.

СБУ взаємодіє з Управлінням охорони вищих посадових осіб України, правоохоронними та митними органами України у порядку і на засадах, визначених законами, указами Президента України та прийнятими на їх основі актами СБУ і відповідного відомства. Для вирішення покладених завдань СБУ може встановлювати контакти з органами безпеки іноземних держав і взаємодіяти з ними на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів та угод. Відповідно до основних завдань СБУ зобов'язана:

- проводити розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність;

здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ тощо;

виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесене до компетенції СБУ, проводити дізнання і слідство у цих справах, розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів;

забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України;

забезпечувати засекреченим і шифрованим зв'язком державні органи України і посадових осіб.