Міжнародне економічне середовище

Тема 3. Глобальне середовище бізнесу

 

"Те, що довго народжується, так само довго і відмирає. Ті, хто хоче швидких змін і кардинальних реформ, повинні пам’ятати про вікові незмінні звички людей, які дуже повільно змінюються. Люди взагалі консервативні по природі. Поспішати не варто ніколи, особливо коли ми маємо справу з людською сутністю. Це завжди не революція, а еволюція. Стримайте в собі поспішність, але примушуйте себе змінюватися."

NN

 

"Торгувати потрібно так, щоб вам не продавали товар, а ви купували саме те, що прагнули придбати. Наслідок 1. Необхідно намагатися виробляти те, що можна продати, а не старатися продати те, що можна виробити. Наслідок 2. Черга – наслідок пасивності, оскільки продавець зобов’язаний крутитися."

Один із "законів Мерфі"

"Краще розбагатіти, торгуючи соломою, ніж збанкрутіти, торгуючи золотом."

Один із "законів Мерфі"

"Якщо товар не перетинає кордони, їх перетинають армії."

Товарорух Наполеона

 

Навчальна мета:

 

Ознайомитися: із особливостями глобального середовища бізнесу.

 

Знати: фактори глобального середовища бізнесу.

 

Вміти: давати тлумачення основним поняттям і термінам; аналізувати глобальне середовище бізнесу.

 

Проблематика:

1. Загальна характеристика факторів середовища, що діють у глобальному бізнесі.

2. Міжнародне економічне середовище.

3. Міжнародне соціально-культурне середовище.

4. Міжнародне політико-правове середовище.

5. Міжнародне технологічне середовище.

 

Загальна характеристика факторів середовища, що діють у глобальному бізнесі

 

Середовище глобального бізнесу (середовище діяльності міжнародних корпорацій) – це сукупність різноманітних відносин і інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

Особливість міжнародного середовища пов’язана зі складністю його географічного й галузевого аспектів.

Географічна складність середовища діяльності міжнародних корпорацій полягає у тому, що воно включає три елементи:

1) середовище материнської країни (країни походження корпорації);

2) середовище приймаючих країн (країн-господарів);

3) нейтральне середовище (нейтральні води і повітряні простори, території міжнародних організацій, нейтральний материк Антарктида та ін.).

Галузевий аспект міжнародного середовища може бути представлено відомою формулою PEST (politic, economic, social, technological), яка визначає суттєві особливості в міжнародному контексті.

Таблиця 4.1

Порівняльна характеристика середовища для національних і міжнародних компаній

Характеристика середовища	Національні	Міжнародні
Освітнє середовище
1. Мови (говорити, писати, спілкуватись)	Одна	Багато
2. Освітні системи (якість, рівень, тривалість)	Не створює напруження	Створює велике напруження
Соціальне середовище
1. Цінності, позиції (через досягнення, сприйняття ризику, наукові методи роботи)	Однорідні	Різноманітні
2. Соціальна організація (влада, статус, ролі, інститути, мобільність соціальних систем)	Подібна	Різна
Політико-правове середовище
1. Політична орієнтація (влада, ідеологія)	Державна	Транснаціональна
2. правове середовище (закони, кодекси, регулятори)	Цілком уніфіковане	Різне
3. Національний суверенітет	Один	Багато
4. Урядова політика	Подібна	Різні
Економічне середовище
1. Економічний розвиток (слабкий розвиток, індустріалізація)	Подібні стадії	Різні стадії
2. Економічна система (капіталістична, змішана, соціалістична)	Подібна	Різні

Базовим елементом середовища є політико-правове середовище міжнародних корпорацій.

 

Міжнародне економічне середовище

 

Економічне середовище країни розкриває справжні потенційні можливості споживання товарів і послуг. Головними показниками, що характеризують економічне середовище, є:

- рівень життя,

- валовий національний продукт,

- рівень розвитку економіки,

- стабільність валюти.

Два економічних фактори відображають привабливість тієї або іншої країни як ринку: структура промисловості цієї країни і розподіл доходу в ній.

Структура промисловості країни визначає її потреби у виробах і послугах, рівні доходу і рівні зайнятості. Існує чотири типи структур промисловості.

1. Натуральне господарство (економіка, яка виробляє тільки необхідні засоби існування). У натуральному господарстві основна маса населення зайнята в найпростішому сільському господарстві. Велика частина виробленої продукції споживається усередині країни, а інше обмінюється на прості товари і послуги. Можливості ринку в цьому випадку вкрай обмежені.

2. Економіка, орієнтована на експорт сировини. Така економіка спирається на наявність у країні одного або декількох видів природних ресурсів, а в інших відносинах країна бідна. Головним джерелом валового доходу таких країн є експорт цих ресурсів. Прикладами є Чилі (олово і мідь), Заїр (мідь, кобальт і кава) і Саудівська Аравія (нафта). У цих країнах хороший ринок для великого устаткування, вантажівок, верстатів та інструментів. При наявності безлічі постійно проживаючих там іноземців і процвітаючого вищого класу ці країни є і непоганим ринком для предметів розкоші.

3. Економіка з промисловістю, що розвивається. В економіці з промисловістю, що розвивається, обробне виробництво складає від 10 до 20% всієї економіки країни. Прикладами таких країн є Китай, Філіппіни, Індія і Бразилія. В міру зростання виробництва країна має потребу в зростанні імпорту неопрацьованих текстильних матеріалів, сталі і продукції важкого машинобудування. У той же час скорочується потреба в імпорті готового текстилю, паперової продукції й автомобілів. Індустріалізація, як правило, створює новий клас багатих і невеликий, але зростаючий середній клас. Ці категорії населення мають потребу в нових типах імпортних товарів. Наприклад, у Китаї люди з високим доходом хочуть витрачати гроші на модний одяг, відеомагнітофони, програвачі компакт-дисків і розчинну каву.

4. Економіка з розвинутою промисловістю. Країни з економікою такого типу є основними експортерами товарів обробної промисловості та інвестицій. Вони торгують товарами один з одним і, крім того, експортують їх у країни з іншими типами економіки в обмін на сировину і напівфабрикати. Різноманітні типи виробництв, зосереджені в цих промислово розвинутих країнах, а також їх численний середній клас роблять ці країни дуже привабливим ринком для усіх видів продукції. Нові індустріальні азіатські країни Тайвань, Сінгапур, Південна Корея і Малайзія потрапляють у цю групу.

Вважається, що активно розвивається бізнесова діяльність, насамперед, у розвинутих країнах. Близько 95% багатонаціональних корпорацій розташовані в розвинутих країнах. Тут було вкладено близько 75% іноземних інвестицій. Розгортання бізнесової діяльності залежить також від наявності адекватної інфраструктури: доріг, магістралей, залізниць, аеропортів, морських терміналів, житлових умов тощо.

Важливим економічним показником є баланс платежів. Головним показником балансу платежів країни є торговельний баланс як різниця між експортом та імпортом. Постійний торговий дефіцит свідчить про слабке використання експортних можливостей країни. Україна продовжує переживати дисбаланс між імпортом та експортом, коли імпорт переважає над експортом.

Обмінний курс – це курс, за яким одна країна може обміняти свою валюту на валюту іншої країни.

Зміна обмінного курсу може вплинути на здатність компаній брати участь у міжнародному бізнесі, тому що обмінний курс впливає на відносні ціни товарів різних країни.

Другим економічним фактором є розподіл доходу в даній країні. Розрізняють країни з п'ятьма різними схемами розподілу доходу: (1) дуже низький дохід на сім’ю; (2) в основному низький дохід на сім’ю; (3) дуже низький/дуже високий дохід на сім’ю; (4) низький/середній/високий дохід на сім’ю; (5) в основному середній дохід на сім’ю.

Однак люди навіть у країнах з низьким доходом знаходять способи купувати товари, важливі для них. Крім того, у багатьох випадках найбідніші країни можуть мати невеликі, але досить багаті сегменти споживачів з вищим рівнем доходів.

У США перші антени для прийому сигналів супутникового телебачення (так звані супутникові тарілки) з'явилися в найбідніших районах Аппалачів. У найбідніших кварталах Калькутти зосереджено 70 тисяч відеомагнітофонів. У Мексиці набагато більше квартир з кольоровими телевізорами, ніж квартир, обладнаних водопроводом. Таким чином, за низьким середнім доходом на сім’ю може ховатися дуже живий ринок. У Варшаві (де середньорічний дохід складає 2500 доларів) добре одягнені перехожі полюбляють відвідувати елегантні бутики з парфумерією від Christian Dior і взуттям від Valentino. У Китаї, де середній річний дохід на душу населення не перевищує 600 доларів, швейцарська компанія Rado продає тисячі своїх годинників, які коштують 1000 доларів.

Структура основних даних економічного аналізу зовнішнього середовища, необхідних міжнародному менеджеру, така:

1. Місце, що займає країна за показниками: ВНП (ВВП), темпи економічного зростання, темпи зростання інвестицій, зовнішньо­торговельний оборот, імпорт товарів і послуг.

2. Населення країни в цілому в регіонів проникнення окремо; статево-вікова структура населення в динаміці.

3. Структура громадськості і питома вага окремих соціальних прошарків з характеристиками їх на душу населення та сімейного доходу; динаміка цих показників.

4. Ресурси основних видів, що цікавлять фірму, з ранжируванням за:

· наявністю в країнах і регіонах;

· вартісною оцінкою;

· рівнем дефіцитності.

5. Основні характеристики можливостей зв’язку.

6. Цікаві для фірми характеристики транспортних комунікацій.

7. Рівні оплати праці у сферах бізнесу, які цікавлять фірму.

8. Загальна оцінка розвиненості і можливостей:

· галузей-імовірних конкурентів;

· галузей-імовірних постачальників;

· галузей-імовірних споживачів.

9. Основні елементи валютного регулювання в країні.

10. Основні елементи торгівельних і експортно-імпортних обмежень в країні.

11. Розвиненість науково-технічної та консультаційної діяльності в країні.

12. Рівень економічних проблем в країні.