Сутність комунікацій та їх інформаційне забезпечення. Види комунікацій. Інформація як основа комунікацій: сутність та класифікація.

КОМУНІКАЦІЇ — це обмін інформацією, її змістом між двома і більше людьми (працівниками). Комунікації є процесами зв'язку між працівниками, підрозділами, організаціями тощо. Комунікації супроводжують усі процеси, що відбуваються в організації.

Комунікації доцільно класифікувати за різними ознаками:

1. За сферою охоплення:

1.1. Між організацією і зовнішнім середовищем. Наприклад, обмін інформацією йде через рекламу, з державою – через звіти, з політичною системою – шляхом створення лобі в парламенті. Під впливом зовнішнього оточення проводяться наради, обговорення, телефонні переговори, готуються службові записки, відеострічки, звіти та інше.

1.2. Організаційні, які можуть здійснюватись:

- від вищих рівнів управління до нижчих (“зверху донизу”). Наприклад, начальник оголошує підлеглим управлінцям план роботи на наступний робочий тиждень, поточні завдання, зміну технології роботи тощо;

- від нижчих рівнів управління до вищих (“знизу догори”). Зазвичай так надходить звітна інформація про рівень виконання завдань, недоліки, порушення, страйкову ситуацію, проблеми тощо;

- між різними підрозділами (відділами, цехами, службами тощо);

- між менеджером (керівником) і його робочою групою.

Організаційні комунікації визначаються характером діяльності, побудовою, можливостями організації, розмірами тощо. При цьому причинами виникнення перепон на шляху таких комунікацій можуть бути: деформація повідомлень на різних етапах передачі інформації, інформаційні перевантаження в системі комунікацій, громіздка структура управління організацією тощо. Удосконалення організаційних комунікацій доцільно здійснювати за допомогою раціоналізації структури комунікаційного процесу, удосконалення документообігу, застосування сучасних інформаційних технологій тощо.

1.3. Міжособисті, комунікації, які виникають між окремими особами, працівниками. На шляху таких комунікацій можуть виникати певні перепони, а саме: неповне сприйняття працівником інформації; невербальні перепони, які виникають у процесі використання несловесних знаків: погляду, виразу обличчя, посмішки та ін.; поганий зворотний зв’язок. Для усунення таких перепон необхідно пояснювати та обґрунтовувати свої ідеї до початку їх передачі, бути сприйнятливим до можливих семантичних проблем, слідкувати за власними жестами, позами, інтонаціями, бути уважним до почуттів інших працівників, враховувати соціально-психологічний клімат у колективі, встановлювати якісний зворотний зв’язок, допускати можливість дублювання ідеї, повідомлення, пояснення тощо.

2. За способом виникнення:

2.1. Формальні. Офіційні комунікації, які створюються керівництвом організації для досягнення її цілей та забезпечення взаємодії між структурними ланками.

2.2. Неформальні. Встановлюються на засадах особистих стосунків в організації, як правило, в межах неформальних груп.

3. За способом здійснення:

3.1. Вербальні – це словесні комунікації, які здійснюються через розмови, усні заяви, повідомлення тощо.

3.2. Невербальні – це несловесні комунікації, які здійснюються з використанням мови жестів (погляду, виразу обличчя, посмішки тощо). Уважно спостерігаючи за невербальною поведінкою співрозмовника можна виявити, наскільки він чесний з вами, чи щось приховує, які його правдиві наміри, чи приємно йому з вами спілкуватись тощо. Особливої ваги набуває знання невербальних аспектів при спілкування з іноземцями. Наприклад, в арабів мова жестів є надзвичайно розвиненою: якщо арабський співрозмовник погоджується з вами, то він буде потирати вказівні пальці (всі інші пальці руки зігнуті), якщо ж навпаки – то він буде різко відкидати голову назад, що супроводжуватиметься підняттям брів та цоканням язика, якщо ж йому сподобається ваш жарт, то він візьме вашу долоню і дзвінко вдарить по ній пальцями і т.і.

Базою комунікацій є ефективне інформаційне забезпечення. Інформація – це сукупність повідомлень, які відображають кон­кретний бік явища, події, виробничо-господарської діяльності. Вона може надходити за цент­ралізованою, децентралізованою та змішаною схемами. Інформацію можна класифікувати за певними ознаками.

Носіями інформації є документи, дискети, диски, графіки, перфострічки, перфо­карти, магнітофонні стрічки, плакати, схеми тощо.