І. Правопис власних назв. Фонетичні правила правопису слов’янських та неслов’янських прізвищ

Загальне правило для написання прізвищ – вони пишуться з великої літери. Подвійні прізвища пишуться через дефіс і кожне слово починається з великої літери: Антоненко - Давидович, Кос-Анатольський, Ортега-і-Гассет.

Існують такі загальні правила для відтворення слов’янських та неслов’янських прізвищ:

1. Прізвища не перекладаються: Алексєєв, Філіппов, Лєсков, Толстой.

2. Закінчення - ой у російських прізвищах зберігається: Толстой, Горовой, Донской.

3. Частки, артиклі, інші службові слова (ван, де, фон, ді, ель…) пишуться з малої літери окремо від власної назви: Леонардо да Вінчі, Лопе де Вега, Нур ед Дін (але: Ларошфуко, Декарт, Фонвізін).

4. Разом із власною назвою пишеться бей, заде, меліс, огли (Ізмаїлбей, Турсунзаде, Керогли), Ібн – окремо (Ібн Сіна), -паша - через дефіс (Осман-паша).

5. Частини прізвищ Мак-, Ван-, Сен-, Сан- пишуться через дефіс із великої букви: Мак-Доуелл, Ван-Гог, Сен-Санс, Сан-Мартіні.

6. Китайські, корейські, в’єтнамські прізвища пишуться окремо: Хо Ші Мін, Кім Ір Сен, Ден Сяопін.

7. Російський та польський звук е відтворюється в українському правописові залежно від позиції в слові:

7.1 Літерою е передається:

7.1.1 після приголосних: Кузнецов, Міцкевич;

7.1.2 у суфіксах після р, ц та шиплячих: Лазарев, Тютчев;

7.2 Буквою є відтворюється:

7.2.1 на початку слова: Євдокимов, Єсенін;

7.2.2 після голосних: Достоєвський, Бердяєв;

7.2.3 після ь та апострофа: Васильєв, Прокоф’єв, Барб’є;

7.2.4 у суфіксах –єв, -єєв: Ломтєв, Сергєєв (але в болгарських Ботев, Друмев);

7.2.5 якщо російське кореневе е відповідає українському у споріднених словах: Сєров, Рєпін, Лєсков, Сосєдов (але Хмельов, Каменєв).

7.3 Російське ё має таку особливість відтворення в українському правописові:

7.3.1 відповідає українському йо на початку слова, після голосних, губних, після ч при роздільній вимові: Йолкін, Бугайов, Соловйов, Ручйов;

7.3.2 ьо після м’яких приголосних під наголосом: Корольов, Алфьоров;

7.3.3 е в утвореннях від спільних для обох мов імен: Семенов, Федоров;

7.3.4 о під наголосом після ч,щ: Хрущов, Лихачов.

8. Звук и передається кількома способами:

8.1 літерою і на початку слова та після приголосних, крім шиплячих та ц: Ільїчов, Гагарін, Пушкін, Селігер;

8.2 буквою й, що відповідає буквосполученню ие: Єрусалимов, Єрихонський;

8.3 и після шиплячих та ц (Чичиков, Щиглов, Тажибаєв); у суфіксах –ик-, -ич-, -иц-, -ищ- (Голиков, Івич, Рабинович, Голіцин, Радищев); у прізвищах, що закінчуються на – их (Крепких, Легких); у префіксі При- (Придворов); у спільних для української та інших слов’янських мов слів (Виноградов, Пивоваров, Писарев);

8.4 літерою ї після голосних, м’якого знака та апострофа: Воїнов, Ізмаїлов, Ільїн, Гур’їн.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ

Знання принципів і правил правопису прізвищ, особливостей перекладу допоможе дотримуватися правил службового етикету, підвищити правописну грамотність майбутніх юристів. Іншомовні власні назви у вимові й на письмі варто передавати якомога ближче до мови оригіналу.

ІІ. Правопис географічних назв та прикметникових утворень від них

В географічних власних назвах з великої літери пишеться кожне слово, крім службових слів та загальних родових назв, які вживаються в прямому значенні на зразок гора, мис, озеро: гора Говерла, Сполучені Штати Америки, Об’єднане Королівство Великобританії і Північної Ірландії, заповідник Біловезька Пуща, Ріо-де-Жанейро, Ростов-на-Дону, Кривий Ріг, вулиця Княжий Затон.

У прикметникових утвореннях від географічних назв на межі кореня й суфікса можливі чергування у групах приголосних за такими правилами:

· г – ж – з: Париж – паризький, Гаага – гаазький;

· к – ч – ц: Кагарлик – кагарлицький, Бучач – бучацький;

· х – ш – с: Балхаш – балхаський, але: Казахстан – казахський

· цьк – чч: Німеччина – німецький;

· ськ, ск – шч (щ): Черкаси - Черкащина

Зі складених географічних назв утворюються складні прикметники: Кривий Ріг – криворізький, Великий Луг – великолузький, Великі Хутори – великохуторянський.