Форми процесуальної взаємодії

Поняття взаємодії прокурора з працівниками оперативних підрозділів, слідчим, слідчим суддею під час проведення слідчих (розшукових) дій полягає у наступному:

Особливості взаємодії прокурора і слідчого визначаються їх процесуальним статусом і основним завданням діяльності на стадії досудового розслідування.

Ряд науковців розглядають питання можливої взаємодії у межах кримінального провадження слідчого та оперативних підрозділів. Така позиція, на нашу думку, не зовсім правильна, оскільки в Кримінальному процесуальному кодексі України (КПК України) не передбачено проведення оперативно-розшукових дій при виконанні завдань кримінального судочинства. Залучення оперативних підрозділів до проведення окремих слідчих (розшукових) дій є способом реалізації слідчим своїх повноважень. Цей процес не цілком відповідає змісту поняття взаємодії. У такому ж контексті слід розглядати і питання взаємодії прокурора та оперативних підрозділів (наприклад, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій). Обов'язковою умовою розгляду питання взаємодії прокурора, слідчого та слідчого судді в рамках кримінального провадження є наявність відокремлених повноважень, визначених в КПК України. Таких повноважень оперативні підрозділи не мають. Дехто з учених розглядають питання про взаємодію оперативного підрозділу, слідчого та прокурора, коли йдеться про реалізацію координуючої функції прокурора. На наш погляд, це питання перебуває поза межами кримінального провадження, оскільки КПК України не передбачено проведення координаційних нарад в рамках цього процесу. Така взаємодія означає реалізацію прокурором своїх суто наглядових функцій відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому не становить предмет дослідження.

Актуальність поняття взаємодії у кримінальному провадженні обумовлена особливим статусом прокурора у цьому процесі. Адже, здійснюючи нагляд у формі процесуального керівництва, прокурор повинен не тільки визначити обсяг доказової бази, яку необхідно отримати під час досудового слідства, але й забезпечити законність при зборі доказів.

Слід розмежовувати взаємодію прокурора зі слідчим на початку кримінального провадження, під час досудового розслідування, під час продовження процесуальних строків, питань процесуального керівництва розслідуванням. На початку кримінального провадження як прокурор, так і слідчий зобов'язані починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України. Під час досудового розслідування прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування. Він вправі призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, в тому числі щодо закриття кримінального провадження, доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання. Крім того, виключно прокурор у кримінальному провадженні приймає рішення відповідно до ст. 217 КПК України про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування. За умови продовження процесуальних строків прокурор приймає процесуальні рішення щодо продовження строків досудового розслідування. Питання продовження строку досудового розслідування до трьох місяців вирішується районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором, до шести місяців – прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міст Києва і Севастополя чи прирівняним до них прокурором або їх заступниками, до дванадцяти місяців – Генеральним прокурором України чи його заступниками. Але відповідно до положень ст. 295 КПК України строк досудового розслідування кримінального правопорушення продовжується за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування у формі процесуального керівництва. В ході процесуального керівництва досудовим провадженням прокурор скасовує незаконні та необґрунтовані постанови слідчих, ініціює перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК України для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування. Він вправі доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному КПК України. Відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій покладена на слідчого ст. 40 КПК України, згідно з якою він уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених КПК України; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 4) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 КПК України; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України. У разі відмови прокурора в погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання, за необхідності, ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні. Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, надані у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом як дисциплінарну, так і кримінальну відповідальність. Прокурор не повинен виконувати функції слідчого, а лише здійснювати нагляд за розслідуванням кримінального провадження у формі процесуального керівництва. Це означає, що прокурор або визнає процесуальні дії слідчого законними і погоджується з ними, або не визнає і відхиляє клопотання слідчого, визначає обсяг доказів достатнім для повідомлення особі про підозру і встановлює подальший хід розслідування. Слідчий, у свою чергу, обирає тактичні прийоми розслідування злочинів і погоджує їх із прокурором. Таким чином, створюється певний тандем слідчого і прокурора, який повинен забезпечити розслідування кримінального провадження.

Законодавець у КПК України посилив функцію судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, яку доручив виконувати слідчому судді. Це означає, що більшість процесуальних дій та рішень під час досудового розслідування, що обмежують права, свободи та інтереси осіб, повинні проводитись за згодою слідчого судді. Слідчий за погодженням із прокурором, а у відповідних випадках – винятково прокурор залежно від процесуальної необхідності можуть звертатися до слідчого судді, зокрема, із такими клопотаннями: – клопотання прокурора про усунення (обмеження) від участі в кримінальному провадженні законного представника та призначення іншого законного представника; – клопотання слідчого про проведення обшуку; – клопотання слідчого про надання дозволу на знищення речових доказів; – клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії; – клопотання слідчого про здійснення приводу; – клопотання слідчого про накладення грошового стягнення за невиконання процесуального обов'язку; – клопотання слідчого про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; – клопотання слідчого про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом; – клопотання слідчого про відсторонення від посади; – клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів; – клопотання слідчого про арешт майна; – клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання; – клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки; – клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту; – клопотання слідчого про продовження строку тримання особи під домашнім арештом; – клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді застави; – клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави; – клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; – клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; – клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою; – клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу; – клопотання слідчого про направлення особи до медичного закладу для проведення стаціонарної психіатричної експертизи. Слідчий суддя не є стороною кримінально-процесуальних відносин і не розглядає справи по суті. Його завдання полягає в забезпеченні визначених законом прав і свобод громадян при проведенні слідчих дій чи застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження. Прокурор повинен обґрунтувати перед слідчим суддею необхідність та наявність законних підстав для проведення слідчих дій чи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, нормативну базу, на основі якої ним було прийнято рішення, наявність допустимих ризиків, які можуть настати при відхиленні клопотання слідчого і прокурора про надання дозволу на проведення зазначених дій чи застосування цих заходів. Процесуальний статус слідчого судді не визначається окремою статтею КПК України щодо його прав та обов'язків. Це передбачено в кожній конкретній статті КПК України. Крім того, правовий статус слідчого судді деталізується в Інформаційних листах Вищого спеціалізованого суду України (наприклад, Інформаційний лист від 5 квітня 2013 року №223558/0/413) «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за додержанням прав і свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження». Рішення слідчого судді можуть бути оскаржені прокурором у порядку, передбаченому ст. 309 КПК України. Сам слідчий суддя в порядку, визначеному ст. 303 КПК України, розглядає скарги інших учасників кримінального провадження на дії або бездіяльність слідчого чи прокурора, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.