Аналіз асортименту і структури випуску продукції

Од­ним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різноманітність продукції, що виробляється. Нарешті, структура – це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебіль­шого у відсотках. Зміна асортименту порівняно з планом приводить до асортиментних, а структури випуску – струк­турних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов'язані одне з одним, і тому маємо єдині асортиментно-структурні зру­шення у випуску продукції.

В якості прикладу розглянемо дані про виконання плану з асортименту, наведені в табл.7.

 

Таблиця 7

Вихідні дані для аналізу асортименту

Виріб	Випуск продукції, тис. грн	Зараховується у виконання плану
	за планом	фактично	виконання плану, %	виконання плану
А
Б
В
Г
Д
Е*
Є	—			—
Разом

* “Е” — новий вид продукції замість застарілої “Є”.

Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюють трьома способами.

Перший має назву “спосіб найменшого числа”. Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує плано­ве завдання. В табл. 7 ці залікові суми разом становили 860 тис. грн. Звідси коефіцієнт асортиментності становитиме:

Другий спосіб передбачає брати як загальний показник найменший відсоток виконання плану серед усіх виробів, тобто 50 %, а у вираженні коефіцієнта – 0,5.

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кіль­кості виробів з повним виконанням плану й кількості пла­нових позицій. Цей показник тісно пов'язаний з номенкла­турою продукції, тому його називають коефіцієнтом номенклатурності:

Отже, згідно з усіма способами план з асортименту суттєво не виконано. При аналізі потрібно звернути увагу на розши­рення й оновлення асортименту. У нашому прикладі планува­лося оновлення асортименту на 12% (120:1000•100), однак фактично частка оновленої продукції з урахуванням фактич­ного обсягу випуску становила менше ніж 6 % (60:1010•100). Суттєвим недоліком є те, що підприємство продовжило виробництво застарілої продукції “Є”, яка не має попиту на ринку.

Треба зазначити, що сьогодні не можна пояснювати зру­шення в асортименті й структурі випуску продукції яки­мись “об'єктивними” причинами, бо всі вони оперативно вра­ховуються на самому підприємстві через коригування пла­нових завдань. Тому відхилення при виконанні плану – це відверто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філій).

Завершуючи аналіз, слід дати оцінку проведеної роботи щодо підготовки нових зразків продукції для виробництва і стану науково-дослідних і конструкторських розробок взагалі, які можуть бути запорукою майбутніх успіхів підприємства.

 

Аналіз якості продукції

 

У сучасних умовах господарювання великого значення набуває поліпшення якості виробленої продукції.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі числен­них показників, серед яких слід вирізнити загальні й част­кові, прямої та побічної дії. Найбільш узагальнюючий харак­тер мають частка продукції, що має сертифікати якості, її частка про­дукції, яка одержала товарні знаки, в загальному обсязі ви­пуску. Своєрідним знаком якості є фірмовий знак всесвітньо відомих корпорацій, які вибороли славу виробників якісної продукції. Досить надійним показником якості може бути відповідність міжнародним стандартам. Крім того, викорис­товують такі загальні об'єктивні показники якості:

• сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промис­ловості);

• марочність (харчова, промисловість будівельних мате­ріалів);

• строк служби (ресурс) і надійність;

• призначення одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність харчів, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

• гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантій­них (безплатних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

• наявність рекламацій, їхні кількість і вартість;

• відсоток браку;

• пониження у сортності продукції за межами підприєм­ства;

• відсоток повернення продукції на виправлення дефектів;

• відповідність моді;

• наявність і рівень попиту на даний виріб тощо.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід надавати перевагу об'єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції.

Сортність використовують щодо продукції, в якій допус­каються певні несуттєві відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кіль­кість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в табл. 8.

Таблиця 8

Дані для аналізу сортності

Сорт	Посортовий коефі­цієнт	За планом	Фактично	Виконання плану, %
кількість виробів, шт.	сума, грн	кількість виробів, шт.	сума, грн
І	1,0					115,9
ІІ	0,9					83,3
ІІІ	0,8					133,3
Разом	х					111,2

 

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами.

 

Спосіб першосортних одиниць. У цьому разі визначаються посортові коефіцієнти (на підставі посортових знижок), які слід помножити на відповідну кількість продукції.

 

Плановий коефіцієнт сортності:

Фактичний коефіцієнт сортності:

Оскільки величина фактичного показника більша за пла­нову, можна зробити висновок, що фактична сортність про­дукції вища від планової.

 

Спосіб порівняння середньозважених цін. Якщо фактич­на середньозважена ціна одного виробу більша або дорівнює плановій, план за сортністю вважається виконаним. Це дуже простий спосіб, проте він має істотну ваду – його не можна використовувати для розрахунку загального показника по підприємству. Виходячи з даних табл. 7:

Планова ціна виробу 8640 грн: 900 = 9,6 грн.

Фактична ціна виробу 9610 грн: 1000 = 9,61 грн.

Здійснені розрахунки свідчать також про виконання плану за сортністю.

 

Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісному і натуральному вираженні. Випередження рівня виконання плану у вартісному вираженні 111,2 % (9610: 8640 • 100) порівняно з натуральним – 111,1 % підтверджує факт виконання плану за сортністю.

З наведених вище трьох способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає вплив зміни й асортименту продукції.

Насамкінець виконують розрахунок впливу зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

Розрахунок факторів

1) зміна кількості виробленої продукції:

(1000 - 900) • 9,6 грн = +960 грн;

2) зміна якості (сортності) продукції:

(9,61 - 9,6) • 1000 = +10 грн

Разом + 970 грн.

Перевірка розрахунку: 9610 - 8640 = 970 грн.

Частина виробів у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву “брак продукції”.

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі визначають загальну суму браку і відносну його величину (%браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу потрібно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не об­ліковується. Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфаб­рикати і навіть готові вироби і є причиною порушення в май­бутньому ритму роботи і несподіваних збитків.

При аналізі браку обов'язково з'ясовують причини його виникнення, місцезнаходження, час і винуватців.

Важливі умови профілактики браку:

• висока культура й організація виробництва;

• стабільний ритм роботи і постачання;

• впровадження у виробництво сучасних технологій і ус­таткування;

• кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відпо­відальність тощо.

Слід також пам'ятати, що між якістю продукції і вели­чиною браку існують складні й суперечливі зв'язки. Наприк­лад, зростання кількості бракованої продукції не обов'язко­во спричиняє погіршення її якості, як це іноді вважається. Рівень браку – це передусім показник якості роботи, нала­годженості технологічних процесів і чіткої організації ви­робництва. Це також показник порушення ритму виробниц­тва, погіршення організації та контролю за виробництвом.