Технічні прийоми економічного аналізу

1.2.1. Деталізація

Більшість показників, що характеризують роботу під­приємств, – підсумкові. В них взаємознищуються від'ємні і додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити серйозні відмінності і різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загаль­них показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний засіб називають деталізацією.

Розчленування складних явищ на більш прості, або скла­дові, здійснюється за такими основними напрямками: утво­рюючими факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою дета­лізуються всі загальні показники, які характеризують діяль­ність підприємства. Проте це не означає, що в кожному ви­падку проводиться глибока деталізація за кожним показ­ником або фактором. З метою зменшення трудомісткості аналі­зу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації відокремити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. Наприкінці слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна з форм прояву аналітичного методу.

 

1.2.2. Порівняння

Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомо­гою порівняння. Порівняння – це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з інши­ми одноякісними предметами або явищами. Звичайно, по­рівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей, або ознак. Такими етало­нами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.

У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з по­точними і перспективними планами, фактичними показни­ками за минулий період, показниками споріднених підприємств, найвищими показниками в галузі, середніми показниками, показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися по абсолютних, відносних і середніх величинах.

Вибір об'єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати такі об'єкти, які дали б змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчається.

Порівняння може дати позитивні наслідки ще й в тому разі, якщо порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнюваність – одна із суттєвих проблем економічного аналізу. З цією метою застосовують ряд допоміжних прийомів:

1. Нейтралізація цінового чинника (перерахунок показ­ників обсягу в однакову оцінку).

2. Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва).

3. Нейтралізація відмінностей у структурі (наприклад роз­рахунок індексів фіксованого складу).

4. Використання при порівняннях однакових періодів часу.

5. Перерахунок показників, що порівнюються, відповідно до єдиної методики.

6. Виключення інших відмінностей в умовах роботи під­приємств, що порівнюються.

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделю­вання, при якому будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предме­ти або явища.

Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) й абстрактні. З-поміж останніх слід вирізняти описові (словесні), графічні й математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найбільш суттєвих характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань у різних умовах роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

 

1.2.3. Балансовий метод

Балансовий метод набув поширення як науковий у бух­галтерському обліку. Потім його поступово стали застосову­вати в інших науках. Наприклад, у колишньому СРСР ба­лансовий метод був головним у плануванні.

Використання балансового методу ґрунтується на обме­женості, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорст­ких взаємозв'язках між окремими елементами сукупності, які при цьому виникають.

У процесі аналізу в цій дисципліні вивчають баланс товарної продукції, усілякі баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів. Проте особливо часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. Цим методом мож­на визначити величину останнього фактора, якщо вже відо­мий сумарний вплив усіх інших факторів, крім нього, і за­гальна зміна результативного показника. Сальдовий метод дуже доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора технічно складний або незруч­ний з інших міркувань (наприклад, занадто трудомісткий).

Проте слід дуже обережно користуватись цим методом, оскільки будь-який прорахунок на попередніх етапах при­зводить автоматично до помилки на останній стадії розра­хунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів.

 

1.2.4. Елімінування

Якщо на показник, що аналізується, здійснюється вплив кількох факторів, потрібно встановити роздільний вплив кож­ного з них. Для цього застосовують спеціальний метод – елімінування (від лат. еlіmіnаге – виключати, усувати). Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпли­ву факторів, послідовно розглядається вплив кожного факто­ра на результативний показник за незмінності інших фак­торів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування.

Ланцюгові підстановки. Зметою визначення факторів будують таблицю, в якій зверху перелічують усі необхідні фактори, починаючи з кількісних і завершуючи якісним. Потім наводиться “добуток факторів”, або результативний показник, і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. В перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, чи базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять зміну його величини з планової (базової) на фактичну, а інші дані залишають не­змінними. Різниця між одержаним розрахунковим показни­ком (Д₁) і плановим (базовим) Д_П становить величину першого фактора. Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну величину (перший при цьому тут і далі залишається також на фактич­ному рівні), а величину впливу фактора, що аналізується, ви­значають як різницю між першим, другим і розрахунковим показниками. Така процедура заміщення вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється, поки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів. Такий процес розрахунку наведено в табл.2.

Таблиця 2

Схема виявлення впливу факторів способом ланцюгових підстановок

Номер підстановки та назва фактора	Фактори, які впливають на показник	Добуток факторів	Величина впливу фактора
	1-й	2-й	3-й	4-й
Нульова підстановка	П	П	П	П	Дп	-
Перша підстановка,
перший фактор	Ф	П	П	П	Д1	Д1 -Дп
Друга підстановка,
другий фактор	Ф	Ф	П	П	Д2	Д2-Д1
Третя підстановка,
третій фактор	Ф	Ф	Ф	П	Д3	Д3-Д2
Четверта підстановка,
четвертий фактор	Ф	Ф	Ф	Ф	Дф	Дф-Д3

Примітки 1. Умовні позначення: П — планові; Ф — фактичні.

2. 2- 1-й, 2-й, 3-й – кількісні фактори, 4-й (останній) – якісний фактор.

Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюються чоти­ри підстановки (не враховуючи нульову), величина кожного фактора визначається як різниця між новим розрахунко­вим показником і попереднім.

Розглянемо методику розрахунків на прикладі аналізу ви­користання трудових ресурсів за даними промислового підприємства (табл. 3).

Таблиця 3

Вихідні дані для розрахунку факторів

 

Показник	За планом	Фак­тично	Відхилен­ня від плану	% вико­нання плану
1. Товарна продукція за місяць, тис. грн.	312,8	293,44	-19,36	93,81
2. Середньооблікова чисельність робітників			-20	90,0
3. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин	36 800	30 888	-5912	83,935
4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів			-640	86,086
5. Середнє число днів роботи одного робітника (рядок 4: рядок 2)			-1	95,6
6. Середня тривалість робо­чого дня (рядок 3: ря­док 4), год	8,0	7,8	-0,2	97,5
7. Виробіток одного робітника:
а) середньомісячний, грн		1630,2	+66,2	104,2
б) середньодобовий, грн		74,1	+6,1	109,0
в) середньогодинний, грн	8,5	9,5	+ 1,0	111,8

У таблиці перші чотири показники взяті із звіту за працю, п'ять останніх обчислюються за даними перших чотирьох показників. Як свідчать дані табл. 4, обсяг товарної продукції не виконаний на 19,36 тис. грн. Це зумовлено дією середньооблікової чисельності робітників (1-й фактор), се­реднього числа днів роботи одного робітника (2-й фактор), середньої тривалості робочого дня (3-й фактор) і середньогодинного виробітку (4-й фактор). Використовуючи табл. 2.1 і дані табл. 2.2, виконаємо відповідні розрахунки (табл. 4).

Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які наводяться втаблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фак­тора, що розраховується відхиленням його фактичної вели­чини від базової (планової).

Використовуючи відхилення по кожному фактору, вико­наємо розрахунок впливу факторів.

1. Вплив зміни чисельності робітників:

(-20) • 23 • 8,0 • 8,5 = -31,28 тис. грн.

2. Вплив зміни числа днів, відпрацьованих одним робіт­ником:

(-1) • 180 • 8 • 8,5 = -12,24 тис. грн.

3. Вплив зміни тривалості робочого дня:

(-0,2) • 180 • 22 • 8,5 = -6,73.

4. Вплив зміни середньогодинного виробітку:

1,0 • 180 • 22 • 7,8 = +30,89 тис. грн.

Разом -19,36 тис. грн.

Спосіб відносних різниць. Цей спосіб ґрунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок потрібно вести табличним або безтабличним способом. Використовуючи дані табл. 2, проведемо відпо­відні розрахунки (табл. 5).

Хоча всі розглянуті способи елімінування відрізняються методикою розрахунків, проте вони дають однакові наслідки, оскільки ґрунтуються на одному й тому самому принципі. У практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, найменш трудомісткий і надійний.

Що стосується підрахунків резервів, то, як правило, до кількості резервів можна включати від'ємно діючі фактори. В нашому прикладі три з чотирьох факторів мали негативний вплив на обсяг виробленої продукції і разом зменшили обсяг на 50,25 тис. грн (31,28 + 12,24 + 6,73). Це і є резерви виробництва.

 

 

Таблиця 4

Розрахунок способом ланцюгових підстановок

 

Номер підстановки та назва факторів	Чисель­ність ро­бітників	Середня кіль­кість днів одного робіт- ника	Середня тривалість робочого дня, год	Середньо-годинний виробіток, грн	Обсяг товарної продукції, тис. грн	Величина впливу фактора, тис. грн
Нульова підстановка			8,0	8,5	312,8
1. Вплив чисельності робітників			8,0	8,5	281,52	281,52 - 312,8 = = -31,28
2. Вплив середньої кількості днів роботи одного робітника			8,0	8,5	269,28	269,28 - 281,52 = = -12,24
3. Вплив середньої тривалості робочого дня			7,8	8,5	262,55	262,55 - 269,28 = = -6,73
4. Вплив середньо- годинного виро- бітку			7,8	9,5	293,44	293,44 - 262,55 = = +30,89
Разом	-19,36

Крім того, слід пам'ятати, що будь-який розрахунок трьох і більше факторів завжди можна спростити до пошуку двох факторів, один із яких завжди буде кількісний, а другий – якісний. У цьому випадку, якщо застосовувати прийом аб­солютних різниць, величина кількісного фактора буде дорів­нювати добутку зміни кількісного фактора на планову (незмінну) величину якісного; величина якісного – це добуток зміни якісного фактора на фактичну величину кількісного фактора. Сума впливу цих двох факторів завжди має дорів­нювати відхиленню узагальнюючого показника, на який вони сумісно здійснювали дію.

 

Таблиця 5

Розрахунок способом відносних різниць

 

Показники	% вико­нання плану	Різниця суміжних показників	Назва фактора	Розрахунок впливу фактора, тис. грн
1. Середньо- облікова чи­сельність робітників	90,0	90-100= = -10	Чисель- ність робіт­ників	312,8 * (-10) /100 = =-31,28
2. Загальна кількість від- працьованих усіма робіт­никами люди­но-днів	86,086	86,086 – -90,0= = -3,914	Середня кількість днів роботи	312,8 * (-3,914)/ 100 = = -12,24
3. Загальна кількість від- працьованих усіма робіт­никами люди­но-годин	83,935	83,935- -86,084= = -2,151	Середня трива- лість робочого дня	312 * (-2,151) /100 = =-6,73
4. Обсяг то- варної продукції	93,81	93,81- -83,935 = = +9,875	Середньо- годинний виробіток	312 * 9,875 /100 = = 30,89
Разом				-19,36

1.2.5. Статистичні методи

Серед статистичних методів, що використовуються в аналізі, основне місце посідає табличний метод.

Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіган­ню цифрової інформації. Форму таблиць і їхній майбутній зміст слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, від­різняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основну, а й додатко­ву для порівняння інформацію (планові і середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхи­лення, відсотки.

У процесі збору цифрової інформації та заповнення таб­лиць виникає низка технічних складностей, якщо їх занадто багато. З метою забезпечення компактності таблиць вихідну інформацію:

1) спрощують чи закруглюють (до тисяч, мільйонів та ін.);

2) скорочують або частково відкидають другорядні дані;

3) об'єднують у групи, проміжні підсумкові показники, передають через середні показники;

4) комбіновано показують частину показників у деталізо­ваному вигляді, а інші розміщують разом в одному рядку (як інші);

5) поділяють на кілька самостійних сукупностей із на­ступним складанням кількох більш простих таблиць із вузь­ким змістом.

Таблиці можуть виконувати роль програми і переліку питань, що вивчаються. Між тим не слід перебільшувати значення таблиць: це важливий, однак здебільшого техніч­ний бік аналізу.

Динамічні ряди – це порівняння не двох, а кількох пред­метів, показників. Розрізняють інтервальні й моментні ди­намічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:

1) напрям зміни показників (зростання, зменшення, ста­лість або нестабільний характер, його розхитаність);

2) наявність тенденцій у зміні показників;

3) середній рівень показників і варіації.

Серйозною проблемою для дослідження є порушення у динамічних рядах. Це пов'язано з неоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, які потра­пили до загальної сукупності даних. Нарешті, виникають пе­рерви в динамічному ряду у зв'язку з браком інформації.

Широкого використання набули також вибірковий метод і групування, кореляційний метод, середні й відносні показ­ники, а також графічні методи. Ці методи у поєднанні з ком­п'ютерами забезпечують більшу наочність наслідків аналізу.

1.2.6. Економіко-математичні та інші методи

В аналізі досить часто використовують методи оптимізації програми робіт, завантаження устаткування або розподілу ресурсів. Це насамперед симплексний метод, транспортна задача, сітьові методи планування. Такі методи передбачають використання комп'ютерної технології та належних програм.

У практиці економічного аналізу дедалі ширше застосу­вання знаходять соціологічні методи дослідження, насампе­ред анкетний, опитування, співбесіди та ін.

Анкетний метод — це письмове опитування працівників, причетних до якихось проблем або виробництва з метою з'ясу­вання певних питань. Анкетне опитування потребує багато зусиль і часу. Тому частіше звертаються до простішого усного опитування (інтерв'ю). Проте і це теж вимагає старанної підго­товки і кваліфікованої стратегії спілкування з тими чи інши­ми виконавцями або свідками подій.

Знання психології людей, їхньої готовності до співпраці, можливості одержання інформації в неперекрученому ви­гляді – дуже важливі моменти у проведенні досліджень за допомогою соціологічних методів.

 

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення методу економічного аналізу.

2. Суть прийому порівняння. Яких умов треба дотримуватись при застосуванні цього прийому?

3. Які види групувань використовують у економічному аналізі? Яка методика побудови аналітичного групування?

4. Що таке «елімінування»? Якими прийомами воно реалізується?

5. У чому суть ланцюгових підстановок? Алгоритм розрахунку впливу факторів.

6. Суть способу абсолютних різниць та техніка його застосування.

7. Суть способу відносних різниць. Техніка використання цього способу.

8. Суть та техніка використання інтегрального способу.

9. Суть та сфера застосування балансового методу в економічному аналізі.

10. Математичні методи, що використовуються в економічному аналізі.

11. Сутність застосування методів кореляції в аналітичному дослідженні.

12. У чому полягає ефективність використання економіко-математичних методів у процесі аналітичного дослідження.

Література [1, с. 44-58; 9, с. 52-94].