Екологічна криза сучасного суспільства

Екологічна криза є однією з найсуттєвіших ознак сучасної культури. Щоб змінити ситуацію на краще, необхідні не лише економічні та науково-технічні заходи, але й зміни у структурах свідомості сучасної людини.

Сьогодні дуже гостро стоять питання:

А) Як зберегти й покращити якість природного середовища в умовах зростання науково-технічного впливу на нього?

 

 

Б) Як віднайти баланс між економічним прибутком та екологічними потребами?

Еекологічну кризу сьогодні називають найбільшою розплатою за прогрес.

- Чорнобильська катастрофа, наслідки якої дотепер остаточно невідомі;

- нескінченні аварії нафтових танкерів та аварія в Мексиканській затоці, що завдали величезних збитків басейнові світового океану;

- склад повітря, яким ми дихаємо;

- генні мутації — цей різношерстий перелік можна нескінченно продовжувати.

Одними з перших, хто не тільки стали всерйоз став говорити про глобальні проблеми людства але й залучили до них суспільна увага, стали вчені й суспільні діячі з так називаного Римського Клубу. Ця міжнародна неурядова організація була створена в 1968 році з ініціативи італійського економіста, підприємця й суспільного діяч Ауреліо Печчеї (1908 - 1984). Римський клуб об'єднав зусилля вчених, політичних і суспільних діячів з більш ніж 50 країн миру.

 

Головні зусилля цієї інституції були спрямовані на глобальне
моделювання суспільного розвитку та проблеми футурології (прогнозування
майбутнього). Дієвою формою діяльності клубу стали доповіді представників клубу,
що викликали широкий суспільний резонанс.

Так, 1972 року була представлена доповідь Л. Медоуза «Межі зростання», головна ідея якої — необхідність свідомого обмеження зростання за декількома параметрами:

- стабілізувати чисельність світового населення на рівні 1975 року,

- зменшити споживання ресурсів на душу населення
до 1/8 від показників 1970 р.,

- зменшити забруднення навколишнього середовища
вчетверо порівняно з 1970 р. тощо.

Було запропоновано також переорієнтувати виробництво з матеріальної сфери на сферу обслуговування, освіти, охорони здоров'я, культури. Зазначені заходи, на думку автора, допомогли б досягти глобальної рівноваги.

 

Друга доповідь — М. Месаровича та Е. Пестеля «Людство на роздоріжжі» (1974 р.) акцентує необхідність змін у ціннісних орієнтаціях людства, духовного та фізичного вдосконалення людини, розгортання її внутрішнього потенціалу.

Як зазначає президент Римського клубу Ауреліо Печчеї в книзі «Людські якості», «будь-які нові досягнення людства, включаючи те, що зазвичай мається на увазі під розвитком, можуть ґрунтуватися лише на вдосконаленні людських якостей, духовне та фізичне вдосконалення людини. На цьому потрібно сконцентрувати всі зусилля, якщо ми хочемо зростати».

Нещодавно країни Європи домовилися скоротити на 20% виробництво, що впливає на озоновий шар, щоб спинити (або принаймні уповільнити) зміни клімату. І хоча подібні заходи доки залишаються більшою мірою декларативними, можна констатувати певне зрушення у суспільній свідомості щодо екологічної проблематики.

Сучасний стан визначається як глобальна екологічна криза.

Її характеризують:

1. Демографічна проблема. В 1650 році населення Землі становила 0.5млрд. чоловік й збільшувалося на 0,3% у рік. В 1900 році - 1,6 млрд. і збільшувалося на 0,5% у рік. У 1970 році - 3,6 млрд. і збільшувалося на 2,1% у рік. У 1991 році - 5.4
млрд., а сьогодні більше 7 мільярдів.

Частка населення Землі, що проживає в розвинених
країнах поступово зменшується. Якщо в 1950 році в розвинених країнах проживало 33% населення Землі, то в 2010 - тільки 20%, а до 2025 року за прогнозами знизиться до 15%.

Нерівномірність у розподілі доходів.

На початку ХХІ ст. у світі було понад 160 мільярдерів, більше 2 мільйонів мільйонерів й майже 1млрд. чоловік, доходи яких становили менше одного долара на день.