Майбутнє в структурі ціннісних орієнтацій людства.

Проблемою майбутнього займаються футурологи, політики, соціологи, філософи та представники інших галузей знання. Виділяють дві тенденції майбутнього розвитку людства: з точки зору технократичного, технологічного розвитку і з гуманістичних позицій. Відомі футурологи, такі як Й. Маcуда, Ф. Фукуяма, О.Тоффлер, Д.Белл, Д. Лайон та ін, займаються проблемою так званого "постіндустріального, інформаційно­го" суспільства.

Інформаційне суспільство - це економічна реальність зі своїми специфічними проблемами і характерними тенденціями. У 1993 р. у США галузі, пов’язані з інформацією, давали половину приросту національного прибутку. За даними Е. Роджерса, 1985 р. у США 63% робочого часу припадало на інфор­маційні види діяльності, 54% робочої сили - інформаційні працівники і 67% заробітної плати йшло на оплату їхньої праці. За дослідженням Т. Стоун'єра, у 2000 р. в цій сфері було зай­нято 90% усіх працівників і тільки 10% залишилося в тра­диційній сфері фізичної праці.

Уплив "інформаційної революції" виявляється не лиши на рівні технологічних, організаційних і комунікативних перетво­рень.Це позначатиметься на житті суспільства в цілому. Вини­кає перспектива перетворення його засадничих принципів, орієн­тирів, способів функціонування.

Особливий інтерес викликає концепція відомого японського вченого Йонєзі Масуди, який намагається осмислити еволю­цію суспільства, причому в контексті можливого майбутнього симбіозу людини та природи.

Масуда використовує метод побудови аналогових моделей, згідно з яким чинний або колишній зразок структурно організова­ної соціальної спільноти дозволяє намітити контури майбутнього соціального організму. Виходячи з передумови, що визначаль­ним типом виробництва й формою зайнятості населення будуть створення та розподіл інформації, Масуда намагається осмис­лити, яким же чином нинішні структури суспільства трансформу­ються в нові, призначені для нового типу суспільних зв’язків. У майбутньому інформаційні послуги,що передбачають наявність інформаційних мереж і банків даних, переважатимуть у загальній структурі промислового виробництва і набудуть статусу нового символу.

Відповідно до цієї схеми Масуда конструює аналогові мо­делі за такими рубриками: інноваційна технологія соціально-економічна структура сфера цінностей. В інформаційному суспільстві продукт (інформація) буде вироблятися в процесі його (її) використання, тобто самовиробництво інформації че­рез дольову участь споживачів що, у свою чергу, призведе

до становлення синергетичного виробництва - такого, де ви­никає синергетичний ефект багатьох індивідуальних зусиль ви­робників інформації. Відтак зміняться структури: від економіки обміну до синергетичної економіки.Інформаційний лад забез­печить можливість існування більш автономних спільнот, оскільки люди будуть звільнені від диктату примусової праці. За цих умов необхідність об'єднання й узгодження різнопла­нових зусиль постає як обмеження індивідуальної свободи.

Масуда вважає, що в інформаційному суспільстві замість економічних факторів будуть спрацьовувати моральні обме­ження.Запанує "дух синергізму", що стимулюватиме етику са­мообмеження.

Інший механізм, здатний у майбутньому забезпечити ба­ланс інтересів, - демократія участі, що замінить попередню представницьку демократію парламентського типу.

На думку Масуди, технологічна база для створювання такої демократії вже існує. Це - інформаційна мережа можливість копіювання прогресивних політичних моделей і наявність зво­ротного зв'язку, що дозволяє зважати на думку не лише більшості, але й меншості.

У процесі здійснення політики цими засобами зворотний зв'язок як акумуляція думок повторюватиметься доти, доки не буде досягнуто згоди. Це, з одного боку,забезпечить неупереджений баланс переваг і недоліків політичного рішення, що приймається, а з другого - враховування думки меншості. Так, гадає Маруда, можна досягти ідеальної форми суспіль­них відносин.

Цю концепцію можна вважати досить утопічною. Сам Масуда це підкреслив назвою майбутнього суспільства - "Комп'ютопія". Він убачає ознаки утопізму лише в тому, що перспектива може і не реалізуватися.

Масуда стверджує, що в майбутньому зміниться саме ста­новище людини в сет. Людина стане співучасником природно­го процесу формування та розвитку життя на Землі. На відміну від попереднього завойовницького ставлення людини до при­роди, що зрештою обернулося її руйнуванням, виникає нова людина та природа діятимуть спільно, як одна природна сила Людство дійде до усвідомлення своєї спільної з природою долі, усвідомить, що Земля - не лише колиска цивілізації, а й унікальна можливість існування людей як форми життя.

Кінцевою метою Комп'ютології (учення Масуди) є "технологічний синергізм". Попередній теологічний синергізм стверджував, що духовне відродження залежить від спільних зусиль людини та благовоління Бога. За нових умов людина й природа почали діяти разом у сфері екології як на глобальному рівні, так і на рівні соціального процесу. Перетворення суспільства на економічну систему спонукає до усвідомлення меж наукової технології, необхідності переходу до іншого типу взаємин із природним довкіллям. Виникає ідея синергетичного суспільства, у якому людина та природа мають співіснувати в справедливому симбіозі. Людина повинна стати носієм універсального наджиття: "Людини і Бог діють разом". Це дає підстави до існування ідеї гармонічного співіснування з природою при створенні синергетичного світу.

Концепція Масуди є досить гуманістичною, оптимістичною, хоча й дещо умоглядною.

Майбутнє, за думкою Ф. Фукуями ("Наше постчеловеческое будущее. Последствия биотехнологической революции" М., 2004) пов’язана із вивільненням людини: збільшення кількості стилів життя, втручання людини в природу, перетворить "моральну автономію в ранг вищого блага людини… ані філософи, ані суспільство у вигляді ліберальної держави не5 будуть говорити тобі, як прожити життя. Вони залишать це рішення за тобою. Вони лише встановлять деякі процедурні правила, які гарантують, що обраний тобою життєвий план не буде заважати планам твоїх співгромадян". Фукуяма

підкреслює значимість соціального капіталу (неформальні норми, які поділяють члени групи – сім'я, немаргіналізовані товариства, релігійні групи і т.і.) для усвідомлення меж стихійного ліберального порядку.

Нещодавно була розсекречена доповідь американського розвідувального агентства "Контури світового майбутнього".

Філософія техніки

1. Сутність проблеми «філософія техніки»

Філософія техніки – це напрям у філософії, що виник у XX ст. Його поява викликана передусім надзвичайно широким розповсюд­женням техніки і технічних засобів саме в цьому столітті, а також всеохоплюючим впливом техніки на всі сторони життя су­спільства.

Слід зазначити, що інтерес до науки і техніки виник задовго до XX ст. Так, певні міркування про засоби людської діяльності зустрічаються у творах Платана й Аристотеля.В епоху Відродження технічною діяльністю займалися Леонардо да Вінчі (1452-1519), Микколо Тарталья (1499-1577), Петро Апіан (1501-1552), Герхард Меркатор (1512-1594).

В період Нового часу знання та вміння поділялися на аrtes mесhаnіkal (механічні мистецтва) та аrtеs lіЬегаlіs (вільні мистецтва). До механічних мистецтв відносилися: рільництво, полювання,, зброярство, медицина, ткацька справа і театральне мистецтво, оскільки воно вимагало спорудження підмостків та виготовлення і використання декорацій. Найбільш вагомий вклад в обґрунтування філософських проблем техніки вніс німецький філософ Ернст Капп (15 жовтня 1808 — 30 січня 1896), який написав філософський трактат «Філософія техніки». Значний внесок у розроблення філософії техніки зробили французький вчений Еміль Дюркгейм (1858-1917), німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920), американський філософ та соціолог Елвін Тоффлер (народився 3 жовтня 1928).

Поява особливою напряму філо­софських досліджень була обумовлена наступними чинниками:

- техніка є основним чинником розвитку сучасної людської спільноти;

- розвиток техніки впливає на всі сторони життя суспільства, радикально змінюючи їх зміст;

- високий рівень розвитку техніки розкрив принци­пово нові аспекти їх зв’язку з різними сферами людської життєдіяльності (робота, побут);

- з поступом техніки корінним чином змінилися всі сторони людського буття – ми не уявляємо свого існування без мобільного зв’язку чи Інтернету.

У зв’язку з останнім маємо підстави стверджувати, що філосо­фія техніки змушує нас дещо по-іншому розглядати окремі традиційні проблеми філософії, зокрема: що таке людина, що таке природа, які можливі між ними системи взаємозв’язку, якою є природа людського інтелекту? Водночас виникає і цілий комплекс со­ціальних проблем, що вимагають філософського обґрунтування. Але безпосереднім предметом вивчення нашої теми є дослідження сутності техніки і її місця серед інших явищ людської життєдіяльності.