Процедура, суб'єктно-об'єктний склад та особливості державного та інших видів контролю за використанням земель.

Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

 

Кафедра господарсько-правових дисциплін

 

Лекція

 

з дисципліни «Земельно-правовий процес»

 

Тема №5 Правове регулювання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, ведення державного земельного кадастру та моніторингу земель

(2 години)

 

Для здобувачів вищої освіти юридичного факультету

 

Дніпропетровськ – 2015

Лекцію підготував в.о. завідувача кафедри господарсько-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, к.ю.н., доцент Чабаненко М.М.

 

Рецензенти:

 

 

Уркевич В.Ю., доцент кафедри аграрного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», д.ю.н., доцент

Малий В.Ю., доцент кафедри цивільного права Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, к.ю.н.

 

 

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри господарсько-правових дисциплін

03 червня 2015 року,

протокол № 23

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

 

 

1. Процедура, суб'єктно-об'єктний склад та особливості державного та інших видів контролю за використанням земель.

2. Поняття, складові та порядок ведення державного земельного кадастру. Правове регулювання посвідчення та реєстрації прав на землю.

3. Порядок проведення інвентаризації земель.

4. Поняття, види та процедура проведення моніторингу земель.

РЕКОМЕНДОВАНА Література:

1. Про Державний земельний кадастр: Закон України від 07.07.2011 р. // Голос України від 06.08.2011 р. №145.

2. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.03 // Відомості Верховної Ради України, 2003, N 39, ст.350

3. Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17.06.04 // Відомості Верховної Ради України, 2004, N 38, ст.471

4. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.04 // Відомості Верховної Ради України, 2004, N 51, ст.553

5. Закон України "Про землеустрій" від 22.05.03 // Відомості Верховної Ради України, 2003, N 36, ст.282

6. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 // Відомості Верховної Ради України, 1997, N 24, ст.170

7. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.05.99 // Відомості Верховної Ради України, 1999, N 20-21, ст.190

8. Указ Президента України "Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів" 06.01.96 № 34 // Урядовий кур'єр". - 13/01/1996.

9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про експертну грошову оцінку земельних ділянок" 11.10.02 №1531 // Офіційний вісник України. - 2002 р. - № 42 від 01/11/2002, стор. 144, стаття 1941

10. Про ідентифікацію об’єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них: постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.2010.р. № 1117 // Офіційний вісник України. – 2010. – №94. – Ст. 3347.

11. Положення про Державне агентство земельних ресурсів: Указ Президента України від 08.04.2011 р. № 445 // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 11. – Ст. 609.

12. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження положення про моніторинг земель" 20.08.93 № 661

13. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт: наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 05.08.2009 р. №423 // Офіційний вісник України. – 2009. – №68. – Ст. 2366.

14. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо здійснення природно- сільськогосподарського районування (зонування) земель: наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 10.11.2004 р. №366 // Землевпорядний вісник. – 2004. – №4. – с. 44

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Мета цієї лекції полягає у охарактеризуванні процедури, суб'єктно-об'єктного складу та особливостей державного та інших видів контролю за використанням земель, поняття, складові та порядок ведення державного земельного кадастру, процедуру посвідчення та реєстрації прав на землю, поняття, види та процедуру проведення моніторингу земель

ВСТУП

 

Дана лекція з теми «Правове регулювання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, ведення державного земельного кадастру та моніторингу земель» розкриває особливості правового регулювання земельно-процесуальних відносин, що виникають при веденні державного земельного кадастру, проведенні контролю за використанням та охороною земель, реєстрації прав на земельні ділянки, проведенні моніторингу земель. Вивчення цієї теми є важливою як для опанування земельного права в цілому, так і для подальшої професійної діяльності фахівців-юристів у сфері правового забезпечення взаємодії суб’єктів земельних відносин з органами державного управління.

Лекція з теми «Правове регулювання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, ведення державного земельного кадастру та моніторингу земель» тісно пов’язана із усіма лекціями курсу, має базове теоретичне та методологічне значення для їх опанування студентами.

І ПИТАННЯ

ПРОЦЕДУРА, СУБ'ЄКТНО-ОБ'ЄКТНИЙ СКЛАД ТА ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО ТА ІНШИХ ВИДІВ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ЗЕМЕЛЬ.

 

Контроль за використанням та охороною земель є однією з важливих функцій державного управління у зазначеній сфері суспільних відносин. Його завдання полягають у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог земельного законодавства України. Варто звернути увагу на те, що контроль здійснюється: а) за усіма без винятку суб'єктами земельних відносин, а не лише за юридичними і фізичними особами; б) стосується всіх земель незалежно від форм власності.

Конкретні завдання, функції контролю за використанням та охороною земель, а також форми і методи його здійснення визначено в Законі України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року.

Метою контролю за використанням та охороною земель, що збігається з метою усієї екологічної діяльності, є задоволення справедливих соціальних, економічних, екологічних потреб нинішнього і майбутнього поколінь у сфері розвитку і охорони навколишнього природного середовища.

Його конкретні цілі визначаються основними формами діяльності у сфері використання й охорони земель, якими є: забезпечення екологічної безпеки людини.

Державний контроль за використанням і охороною земель являє собою діяльність компетентних органів держави, спрямовану на додержання вимог земельного законодавства, забезпечення гарантій реалізації земельно-правових норм та утвердження законності у земельних відносинах. Він дає можливість не лише виявляти й усувати наслідки земельних правопорушень, а й застосовувати у разі потреби до порушників земельного законодавства заходи відповідальності, Цей контроль охоплює усі категорії земель незалежно від форм власності та видів землекористування і поширюється на всіх суб'єктів земельних відносин.

Органами, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель, є Держкомзем, Мінекоресурсів, інші спеціально уповноважені державні органи. З метою підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами, вдосконалення контролю за використанням і охороною земель у складі Держкомзему України було створено Державну Інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, що діє на основі Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1958.

З метою здійснення своїх завдань Держземінспекція має право відвідувати підприємства, установи, організації для перевірки стану земельних ділянок щодо їх використання і відповідних документів; давати у межах своєї компетенції обов'язкові для виконання власникам землі і землекористувачам вказівки (приписи) з питань використання і охорони земель; складати акти перевірок або протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення у сфері використання і охорони земель, а також подавати у встановленому порядку матеріали перевірок до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності; подавати до Держкомзему, його територіальних органів, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо фінансування заходів з охорони земель та ряд інших. Держземінспекція видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Таким чином, органи Держкомзему здійснюють державний контроль за: раціональною організацією території та використанням земельних ділянок власниками землі і землекористувачами відповідно до умов їх надання; поверненням самовільно зайнятих ділянок у стані, придатному для використання; виконанням комплексу заходів, передбачених умовами надання земельних ділянок нормативними документами та затвердженими проектами із захисту земель від водної та вітрової ерозії, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям, селів, підтоплювання, заболочування, засолювання, висушування, ущільнювання та від інших процесів погіршення стану земель.

Важливого значення набуває контроль за: рекультивацією порушених земель, зніманням, використанням і збереженням родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель, а також за своєчасним приведенням цих земель у стан, придатний для використання за призначенням; збереженням та експлуатацією протиерозійних гідротехнічних споруд і систем, захисних лісонасаджень, встановленням і збереженням межових знаків; наданням достовірних даних про наявність, стан використання земельних угідь за Державним земельним кадастром, а також інформації про наявність земель запасу.

Спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, державні управління екології та природних ресурсів в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, інші територіальні органи та інспекції зазначеного міністерства.

Відповідно до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 29 травня 2000 року, воно здійснює згідно з законодавством державний контроль за додержанням норм і правил у сфері використання та охорони природних ресурсів, у тому числі землі.

Мінекоресурсів України має право обстежувати підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, включаючи військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ і Служби безпеки України з метою перевірки додержання вимог щодо охорони земель.

Певні контрольні повноваження надвідомчого характеру у сфері земельних відносин також мають: органи інших міністерств, зокрема органи державного санітарного нагляду Міністерства охорони здоров'я України (у частині додержання санітарного законодавства при використанні земельних ділянок, встановлення і забезпечення правового режиму санітарно-захисних, оздоровчих, рекреаційних зон тощо); органи Держбуду (у частині контролю за забудовою територій міст та інших населених пунктів, надання земельних ділянок у містах, додержання містобудівних правил і норм тощо); органи Міністерства аграрної політики (у частині контролю за охороною ґрунтів сільськогосподарського використання); органи Держкомлісу (у частині контролю за охороною і використанням земель лісового фонду); органи Державного комітету водного господарства України (у частині контролю якості зрошуваних і осушуваних земель) та деякі інші.

Висновок.

Дія організаційно-правового механізму забезпечення вимог земельного права та проголошення гарантій земельних прав не принесуть бажаного результату без постійного регулярного різнорівневого контролю за використанням та охороною земель усіма і охороною земель всіма фізичними та юридичними особами - земельного контролю. Протягом XX століття функції державного земельного контролю виконував власник земель - держава. У період ринкових реформ він продовжує бути ефективним засобом контролю виконання земельно-правових вимог.

На реалізацію зазначених завдань орієнтований державний, громадський (муніципальний) і виробничий контроль за використанням та охороною земель. Кожен з цих видів контролю має специфічні функції і адекватні засоби їх реалізації, займає своє місце в захисті земельних прав фізичних та юридичних осіб, забезпечення виконання ними своїх земельних обов'язків.

У період економічних і соціальних перетворень, розвитку і захисту рівноправних форм власності на землю значення державного земельного контролю не тільки не зменшується, а й збільшується. Це обумовлюється тим, що земля є специфічним і своєрідним видом майна, включеним в навколишнє середовище, службовцям основою життя і діяльності народів, що проживають на відповідній території.

З боку держави земельний контроль здійснюється виконавчою органами державної влади та спеціально уповноваженими на те державними органами. Державний земельний контроль здійснюється у формі планових та позапланових перевірок. Планові перевірки проводяться відповідно до затверджених планів вищевказаних органів. Позапланові перевірки проводяться: для перевірки виконання розпоряджень про усунення раніше виявлених порушень земельного законодавства; у разі отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій і громадян документів та інших доказів, що свідчать про наявність ознак порушень земельного законодавства.

Юридичні та фізичні особи, які використовують земельні ділянки, щодо яких проводяться перевірки, зобов'язані забезпечити посадовим особам спеціально уповноважених органів доступ на ці ділянки і надати документацію, необхідну для проведення перевірки.

ІІ ПИТАННЯ