Нормативноправові акти в романогерманській правовій сім’ї

При характеристиці джерел романогерманського права основна увага незмінно приділяється нормативно-правовим актам. Це обумовлюється тим, що у країнах романогерманської сім’ї вони становлять основу всього національного права.

У західній юридичній літературі нормативно-правові акти найчастіше узагальнено називають письмовими актами, формальними (формально юридичними) актами або ж просто — законами в широкому значенні. Ці акти приймаються не тільки законодавчими органами, а й виконавчорозпорядчими, адміністративними органами, а також на референдумі.

Звісно, характер, назва і види цих актів у різних країнах романогерманського права є далеко не однаковими. Проте нормативно-правовим актам, що діють у межах цієї правової сім’ї, все ж таки можна дати загальну характеристику:

1. Нормативно-правові акти, а не будь-яке інше джерело права, найсуттєвіше впливають на розвиток цієї правової сім’ї на сучасному етапі. Починаючи зXIXст.нормативно-правові акти охоплюють українах романогерманської правової сім’ї практично всі аспекти правопорядку, містять переважну більшість норм права. Ця тенденція спирається на традицію писаного права, на принципи демократії, а також на ідею, згідно з якою законодавство є найкращим технічним засобом для встановлення ясних, точних та зрозумілих людям юридичних правил.

Обсяг регулювання за допомогою нормативно-правових актів у країнах романогерманського права є настільки великим, що правники сьогодні вже говорять про проблему девальвації законодавчих норм. Так, станом на кінець 1998 р. у ФРН чинне федеральне право містило приблизно 1900 первісних законів (нових законів, що вперше регулюють суспільні відносини певного виду) та 3000 первісних нормативних постанов (актів, що видаються виконавчими органами влади). Первісні закони містили близько 45 тисяч окремих приписів, нормативні постанови — приблизно 37 тисяч.

2. Нормативно-правові акти поєднує насамперед те, що вони:

а) є результатом правотворчої діяльності органів законодавчої і виконавчої влад;

б) містять у собі норми права — розраховані на багаторазове застосування правила загального характеру, які адресуються не одній якійсь людині, а відразу багатьом, поіменно не перерахованим. Отже, нормативно-правові акти встановлюють невичерпні та неперсоніфіковані правила;

в) мають загальнообов’язковий характер, забезпечуються й охороняються державою;

г) викладаються в письмовій формі.

У всіх країнах романогерманської правової сім’ї відоме поняття закону,що,безперечно,є найважливішим джерелом серед нормативних актів, та підзаконного акта, що приймається виконавчою владою на виконання закону.

Основу ієрархії джерел права становить класична піраміда— конституція, закон і акт виконавчої влади. Вона є результатом поєднанняпринципу законності, принципу поділу влади і демократичного принципу: відповідні компетенції виконавчої та законодавчої влад надаються конституцією, яка підкорює виконавчу владу законодавчій, оскільки остання представляє народ.

У кожній державі існують пірамідальні системи підзаконних актів,на вершині яких перебувають акти,прийняті урядом в особливоурочистій формі, потім звичайні урядові акти, акти міністрів та їх підлеглих, і крім того акти місцевої влади.