Мережеві засоби передачі інформації.

З початком масового застосування комп'ютерів з'явилася можливість швидко передавати потрібну інформацію на від­стань, використовуючи периферійні пристрої. Однак продук­тивність праці ще більше зросла з об'єднанням Комп'ютерів у комп'ютерні мережі, особливо в 90-і роки XX сторіччя, що оз­наменувалися активним розвитком і використанням мережі Інтернет. Створення єдиної мережі стало поштовхом до науко­во-технічного прогресу та сприяло об'єднанню всього людства в співтовариство без кордонів.

Комп'ютерні мережі — це група з кількох комп'ютерів, з'єднаних каналами зв'язку, що використовуються для пере­давання інформації між комп'ютерами.

Комп'ютерні мережі працюють під керівництвом мереже­вої ОС. Інформаційний потік, який циркулює в комп'ютерній мережі, називається трафіком. Користувач має змогу вико­ристовувати всі апаратні, програмні та інформаційні ресурси, на які він отримав дозвіл від адміністратора мережі.

До основних елементів комп'ютерних мереж належать:

— комп'ютери;

— комунікаційне устаткування (телефонні лінії, супут-никовий зв'язок та ін.);

— ОС (ОС має керувати роботою мережі та усіх пристроїв, підключених до сервера. До таких систем можна віднести Windows server, UNIX, Sun OS, Mac OS);

— мережеві додатки (мережеві бази даних, поштові систе­ми, засоби архівації даних, системи автоматизації колективної роботи та ін.).

Комп'ютерні мережі забезпечують:

— колективну обробку даних користувачами, комп'ютери яких підключено до мережі, обмін даними між цими користу­вачами в режимі реального часу;

— спільне використання програм;

— спільне використання принтерів, модемів та інших пе­риферійних пристроїв.

Серед комп'ютерних мереж розрізняють мережі з серед­ньою швидкістю (від 1 до 10 Мбіт/с), високошвидкісні (до 100 Гбіт/с), надшвидкісні (не менше 1 Гбіт/с).

Кожний ПК має в комп'ютерній мережі свою адресу. Під­ключення ПК до комп'ютерної мережі можливе через послі­довні або паралельні порти на системній платі. Метод підклю­чення впливає на відстань та швидкість.

Для передачі даних у комп'ютерній мережі використо­вується середовище:

— жорстке (підключення через кабель);

— гнучке (супутникове, інфрачервоне, мікрохвильове).

За територіальним розміщенням мережі поділяють на:

— локальні, сформовані з ПК, розташованих на відстані 2—5 км один від одного, які об'єднують підприємство, офіс, групу будинків;

— регіональні, які охоплюють територію до 100 км, об'єд­нують кілька локальних мереж (велике підприємство з філія­ми, район міста);

— глобальні, які об'єднують велику кількість мереж та окремі ПК. Розташовуються по всьому світу, характеризують­ся різноманітними засобами зв'язку. Всесвітньо відомою гло­бальною мережею є Інтернет.

Інтернет.

Інтернет (Internet) — найбільша глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує тисячі локальних мереж з мільйонами комп'ютерів та створює єдиний інформаційний простір. Це ме­режа мереж. Щомісяця її поширеність зростає на 7—10 %. Ін­тернет утворює ядро, яке забезпечує взаємодію інформаційних мереж, що належать різним установам в усьому світі. Мережа набуває все більшої популярності в ділових колах, зокрема в системі охорони здоров'я. Низька вартість глобального зв'язку та його швидкість, зручність проведення сумісних робіт, до­ступність програм, унікальна база даних цієї мережі роблять її універсальною.

Для доступу до мережі використовують кілька способів. Одними з найпоширеніших є звичайне з'єднання лініями теле­фонного зв'язку, безпосередній доступ через виділені лінії, до­ступ через супутникові канали зв'язку.

Постачальниками послуг Інтернету або провайдерами є спеціальні організації, які підключають користувача до ме­режі. Провайдер має постійно ввімкнений продуктивний сер­вер. Комп'ютер провайдера може виконувати функції хост-ма-шини або звертатися до більш потужних хост-машин для до­ступу до глобальних ресурсів мережі через високопродуктив­ний канал передачі даних — магістраль.

Хост-машина (від англ. host — господар) — це комп'ютер, Що виконує мережеві функції, реалізуючи повний набір про­токолів. Окрім мережевих функцій хост-машина може вирішувати завдання користувача (програми, розрахунки, обчис­лення).

Інтернет працює на базі стандартного протоколу передачі даних TCP/IP (Transmission Control Protocol — протокол уп­равління передачею; IP — Internet Protocol — протокол Інтер­нету). За допомогою протоколу IP уся інформація передається одержувачу, а за допомогою протоколу TCP перевіряють, чи всю інформацію отримано.

Комп'ютери, підключені до Інтернету, часто називають вузлами Інтернету, або сайтами (від англ. site — місцезнаход­ження). Будь-який комп'ютер, підключений до Інтернету, має свою унікальну адресу. Адреси потрібні для ідентифікації об'єктів (поштові скриньки, файли, web-сторінки). Для кож­ного з них існує свій формат адреси.

Для ідентифікації вузлів і маршрутизації пакетів служить ІР-адреса. IP-адреса — це чотирибайтне число, перших два байти якого позначають адресу підмережі, а два інших — адре­су вузла в ній, наприклад 191.205.30.43. Для користувача пра­цювати з числовим зображенням IP-адреси незручно, тому йому пропонується простіша логічна система доменних імен DNS (Domain Name System) — послідовність імен, з'єднаних крапками.

Наприклад: www.dopomoha.kiev.ua — сайт Центру "Швид­ка допомога", dopomoha.kiev.ua — доменне ім'я сервера, отри­мане при реєстрації, иа — суфікс, що визначає належність до-мена. З назви випливає, що сервер розміщений у Києві. Остан­ні два символи вказують на країну (иа — Україна, us — СІЛА, аи — Австралія, fr — Франція, са — Канада, jp — Японія, ги — Росія, de — Німеччина тощо).

Домен — група вузлів, об'єднаних за певною ознакою (на­приклад, вузли якої-небудь країни, вузли навчальних закла­дів, вузли однієї організації і т. д.). IP та DNS — різні форми запису адреси одного й того самого мережевого комп'ютера. Для переведення доменних імен у IP-адресу служить сервер DNS.

Телемедицина

Телемедицина – це прикладний напрямок медичної науки, який передбачає використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій для дистанційної діагностики та лікування захворювань, надання допомоги в надзвичайних та екстренних ситуаціях, підвищення кваліфікації медичних працівників.

Загальновідомим є той факт, що вузькі спеціалісти у більшості випадків недоступні в той час й у тім місці, де вони необхідні для прийняття рішень, і більшість рішень приймається «неспеціалістами».

Одним зі шляхів рішення цієї проблеми є наближення спеціалізованої допомоги до віддалених територій за допомогою телеконсиліумів і телеконсультацій, які здійснюються через сучасні комп'ютерні мережі. За даними американських лікарів, при використанні телемедицини в 80% випадків відпадає необхідність транспортування хворого в центральний госпіталь.

Телемедицина може ефективно забезпечувати консультації й медичну допомогу в сільських районах пацієнтам, для яких своєчасність втручання є вирішальним чинником.

Особливого значення використання можливостей телемедицини набуває в надзвичайних станах, пов'язаних з природними і техногенними катастрофами, стихійними лихами тощо. Дистанційне консультування дозволить об'єктивно оцінити ситуацію та вжити відповідних заходів.

За допомогою сучасних цифрових телемедичних систем можна передати зображення пацієнта лікарю через всю земну кулю, практично без втрати якості. Як зазначають фахівці, суто технічний аспект цього є не таким вже й складним.

Щоб телемедицина з'явилася в лікарні, досить мати відеокамеру, комп'ютер та телекомунікаційне обладнання.

Електронна пошта

Пошта - це традиційні засоби зв'язку, що дозволяють обмінюватися інформацією, принаймні, двом абонентам. Для того, щоб цей обмін відбувся, необхідно написати послання і, вказавши адресу, опустити в поштову скриньку, звідки лист неминуче потрапить на поштовий вузол. Якщо зазначена адреса відповідає загальноприйнятим стандартам, то через деякий час листоноша покладе його в поштову скриньку адресата. Далі абонент розкриє послання, і - обмін інформацією відбувся.

Електронна пошта (e-mail) - це самостійна служба Інтернету.

Електронний лист може містити не тільки текстове повідомлення, але і вкладені файли (програми, графіку, звук тощо). Однак не рекомендується пересилати поштою занадто великі файли, оскільки це уповільнює роботу мережі. Для того щоб цього не відбувалося, на деяких поштових серверах вводяться обмеження на розмір пересилок.

Крім того, електронна пошта дозволяє:

• посилати повідомлення відразу декільком абонентам;

• пересилати листи на інші адреси;

• включити автовідповідач, на всі листи буде автоматично надсилатися відповідь;

• створити правила для виконання певних дій з однотипними повідомленнями (наприклад, видаляти рекламні повідомлення, що приходять від певних адрес) і так далі.

Так само у електронної пошти є переваги перед телефонним зв'язком. Телефонний етикет дуже суворий. Є безліч випадків, коли не можна подзвонити людині з міркувань етикету. У електронної пошти вимоги набагато м'якше. По електронній пошті можна звернутися до малознайомої людини або дуже зайнятій людині. Якщо він зможе, то відповість.

За допомогою поштової програми створюється поштове повідомлення на локальному комп'ютері. На цьому етапі крім написання тексту повідомлення необхідно вказати адресу одержувача повідомлення, тему повідомлення і вкласти в повідомлення при необхідності файли. Потім, після підключення до Інтернет, воно передається на поштовий сервер, а далі рухається по ланцюжку поштових серверів, поки не досягне сервера адресата. Як тільки адресат підключиться до свого поштового сервера, щоб щось відправити або прийняти, він автоматично отримає все, що накопичилося в його «поштовій скриньці». Якщо з якихось причин повідомлення не дійде до адресата (наприклад, при невірно вказаному адресі), відправнику повертається повідомлення про неможливість доставки.

Поштові програми зазвичай надають користувачеві також численні додаткові сервіси по роботі з поштою (вибір адрес з адресної книги, автоматичну розсилку повідомлень за вказаними адресами та ін.)Будь-який користувач Інтернету може отримати свою «поштову скриньку» на одному з поштових серверів Інтернету (звичайно на поштовому сервері провайдера), в якому будуть зберігатися передаються і отримуються електронні листи.

Mail.ru

Дана служба пропонує поштову скриньку розміром 10 Гбайт. По мірі його заповнення, коли в ящику залишиться менше 100 Мбайт вільного місця, ящик можна збільшити ще на 2 Гбайт і так до нескінченності. Відмінна особливість сервісу Mail.ru -можливість роботи зі своїм поштовим ящиком допомогою програми «Mail.Ru Агент». Дана програма має безліч функцій, наприклад повідомлення про прихід нової пошти, швидка відповідь та ін.. Існують версії програми для мобільних пристроїв.

Яндекс. Пошта

Крім пошукового сервера, «Яндекс» пропонує ще багато різних послуг, у числі яких служба електронної пошти. При реєстрації поштової скриньки на «Яндексі» (Www.mail.yandex.ru) користувач отримує адресу [email protected]. Крім того, у такого адреси будуть існувати синоніми в зонах@narod.ru, @ yandex.ua і@ya.ru. Це означає, що пошта, надіслана на будь-який з цих адрес, прийде на один і той же ящик. Кожен домен має свою перевагу: @ yandex дуже відомий; @ narod зручний; (якщо у користувача є сайт в зоні narod.ru (розміщення сайтів - це ще одна послуга «Яндекса»), то ім'я сайту та адресу пошти практично співпадають); а@ya.ru - короткий, легко запам'ятовується і натякає на користувальницьке «я».

«Яндексом» задекларований необмежений розмір поштової скриньки, який можна збільшувати порціями по 1 Гбайт в міру використання вже наявного простору.

Rambler-пошта

Компанія Rambler пропонує своїм користувачам поштову скриньку розміром 50 Мбайтв зоне@rambler.ru. Надалі можна збільшити ящик аж до 1000 Мбайт. Поштова служба не головний профіль роботи компанії, тому пропоновані послуги досить мізерні і стандартні. Можна відзначити лише відправку повідомлень про прихід пошти допомогою СМС-повідомлень. Крім того, зареєструвавшись у поштовій службі Rambler(Www.mail.rambler.ru), користувач отримує доступ до всіх послуг компанії, що вимагає реєстрації.

GMail

Назва цього сервісу походить від Google Mail (www.mail.google.com). Незважаючи на те що Google - американська компанія, свої сервіси вона прагне розповсюдити по всьому світу, тому вони доступні на багатьох мовах, у тому числі і російською. Користувальницький інтерфейс поштової скриньки дещо незвичайний. У ньому використано спеціальні технології, що дозволяють застосовувати такі можливості, як прийом команд з клавіатури,оновлення сторінки без перезавантаження, розкриваються списки вибору адресатів і ін.

Адреса електронної пошти. Для того щоб електронний лист дійшов до адресата, воно, крім самого повідомлення, обов'язково повинно містити адресу електронної пошти одержувача листа.

Адреса електронної пошти записується по певній формі і складається з двох частин: username @ ім'я_сервера

В електронній адресі ім'я і домен відокремлені один від одного символом @, який тепер по праву став вважатися символом електронної пошти. У російській мові даний символ прийнято називати «собака» або «собачка». Офіційненазву символу - «комерційне at», іноді говорять просто at. Походження символу@ Невідомо. Загальноприйнята гіпотеза, що це скорочення латинського «ad». Крім того,достовірно невідомо і походження російськомовного назви «собака», на цей рахунокє кілька різних версій. Цікаво, що в різних мовах даний символ найчастішеназивають іменами тварин: равлик, мавпочка, котячий хвостик, мишка, черв'як, слон та ін.

Ім'я_користувача має довільний характер і задається самим користувачем; ім'я_сервера жорстко пов'язано з вибором користувачем серверу, на якому він розмістив свою поштову скриньку.

Приклад, [email protected], [email protected], [email protected].

Адреса електронної пошти записується тільки латинськими літерами і не має містити пробілів.

 

Контрольні питання

Що таке медичні ресурси Інтернету?

Назвіть студентські медичні портали України.

Як здійснити пошук українських медичних серверів:

а) за адресним рядком;

б) за ключем;

в) за каталогом?

 

Лекція № 3. Медичні інформаційні системи (МІС)