Призначення та основні критерії класифікації у страхуванні

Страхування як система економічних відносин характеризується багатьма специфічними поняттями, має справу з масовими та неоднорідними явищами, охоплює різноманітні об'єкти та суб'єкти, стосовно яких здійснюється страховий захист. Для збирання, групування, узагальнення інформації про ці об'єкти та явища з метою розробки оптимальної та ефективної стратегії розвитку, упорядкування розмаїття економічних відносин у сфері страхування необхідна єдина взаємопов'язана система - класифікація.

Мета класифікації страхування полягає в розподілі усієї сукупності страхових відносин на ієрархічно пов'язані ланки таким чином, щоб кожна наступна ланка була частиною попередньої.

Виходячи з цього, в теорії страхування виділяють декілька класифікаційних ознак:

· історичні, при яких можна відслідкувати еволюцію страхування взагалі та його окремих видів, форм страхових організацій протягом тривалого історичного періоду;

· економічні, на які впливають економічні умови здійснення страхування в конкретній країні, ступінь розвитку страхової справи;

· юридичні, що визначають умови та форми проведення страхування, спираючись на внутрішню законодавчу базу та міжнародні угоди, підписані державою.

Детальніше розглянемо другу та третю трупу, оскільки саме вони мають більш практичне застосування в діяльності страховиків і дають знання, які необхідні страхувальникам.

За економічною ознакою страхування класифікують за спеціалізацією страховика. Загальноприйнятим у світовій практиці є поділ страхування на страхування життя та загальні види страхування. З цієї точки зору всі страхові компанії можна поділити на дві великі групи:

1) страхові компанії, які здійснюють страхування життя;

2) страхові компанії, які здійснюють страхування інше, ніж страхування життя (ризикове страхування або загальні види страхування).

Саме ця класифікація має важливе значення для формування та розміщення страхових резервів страховика з метою збільшення страхових сум застрахованих, створюючи додатковий рівень соціального захисту суспільства та розвиваючи страхову галузь загалом.

Справа в тому, що страхові премії у страхуванні життя працюють як довгострокові інвестиції і страхові компанії, які займаються цим видом страхування, здійснюють зовсім інше фінансове управління, ніж компанії, які займаються ризиковим страхуванням. Вони, по-перше, враховують, що застрахована особа має одержати через певний строк внесені кошти (із зазначеним рівнем відсотку), що вимагає проведення виваженої інвестиційної політики; по-друге, є певні відмінності в системі оподаткування операцій зі страхування життя. До того ж у деяких країнах існують підвищені вимоги до розміру статутного фонду компаній, які займаються страхуванням життя.

Не менш важливою є класифікація залежно від об'єкта страхування, на який спрямований страховий захист.

Об'єкт страхування є головним фактором, від якого залежить характер та основні умови договору страхування.

Розглядаючи об'єкти, що підлягають страхуванню, можемо відмітити, що нині у світовій практиці загальноприйнятим є виділення його галузей: життя й ризикового страхування. У широкому розумінні це головні ланки класифікації, що характеризують страхування життя, здоров'я, працездатності людини, різноманітних матеріальних цінностей, а також обов'язки страхувальника перед третіми особами.

Страхування життя передбачає обов'язок страховика здійснити виплату суми одноразово або здійснювати послідовну виплату страхової суми або її частини страхувальнику (застрахованій особі, отримувачу), який має право на її отримання з метою додаткового забезпечення у разі настання певних подій: досягнення встановленого в договорі віку, смерті, хвороби, тимчасової або стійкої непрацездатності.

Ризикове страхування передбачає відшкодування страхувальнику (фізичній чи юридичній особі) завданих йому збитків або заподіяних шкод у результаті настання обумовлених договором страхування страхових подій, що призвели до збитків (у межах визначеної страхової суми).

Особливості інтересів страхувальників у межах страхової галузі зумовлюють потребу виокремлення двох ланок класифікації: підгалузей та видів страхування.

Критерієм виділення видової класифікації є страховий інтерес страхувальника й страховика щодо захисту конкретних об'єктів від конкретних небезпек у процесі укладення договору страхування. Він проявляється в платоспроможному попиті страхувальника на страховий захист саме на ті об'єкти, які він вважає за необхідне застрахувати.

При безпосередньому контакті страхувальника й страховика перший, виходячи із своїх інтересів і грошових можливостей, конкретизує об'єкти та строк страхування, а страховик, виходячи із своїх можливостей та інтересів, конкретизує згідно із законом та умовами страхування вид страхування, обсяг страхової відповідальності, тарифи, періодичність внесків тощо.

В основу розробки усіх видів страхових послуг покладено класифікацію страхування за об'єктами. Залежно від об'єктів страхування, страхування інше, ніж страхування життя, поділяється на нижчезазначені групи видів.

Особисте страхування, що пов'язане з майновими інтересами стосовно життя та здоров'я страхувальника або застрахованої особи.

Отже, особисте страхування здійснюється на випадок смерті страхувальника або застрахованого, тимчасової або постійної втрати ним здоров'я чи працездатності, дожиття страхувальника (застрахованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події. Об'єктом страхових відносин в особистому страхуванні є життя, здоров'я та працездатність людини.

Окремо можна виділити таку групу видів ризикового страхування.

Мед ичне, яке пов'язується з майновими інтересами щодо витрат на страхування страхувальника або застрахованої особи. Воно передбачає гарантування громадянам при виникненні страхового випадку отримання медичної допомоги та фінансування профілактичних заходів за рахунок нагромаджених коштів у страховому фонді.

Група видів майнового страхування пов'язується з майновими інтересами щодо володіння, користування та розпорядження майном страхувальника. Страхувальниками можуть бути не тільки власники майна, а й інші юридичні та фізичні особи, які несуть відповідальність за його збереження.

Об'єктом страхових правовідносин виступає майно в різноманітних видах.

Майнові види страхування вважаються найстарішими та найбільш розвиненими.

Майнове страхування об'єднує різноманітні види страхування, які розподіляються на дві групи, виокремлення яких пов'язане з істотними розбіжностями в практиці здійснення страхування майна юридичних і фізичних осіб.

У свою чергу, залежно від форм власності та категорій страхувальників у майновому страхуванні можна виокремити такі групи видів страхування майна:

• державних підприємств;

• колективних господарств;

• орендарів;

• фермерів;

• громадських організацій тощо.

Крім майнового та особистого страхування можна виокремити специфічну групу видів страхування - страхування відповідальності, де об'єктами виступає відповідальність перед третіми (фізичними та юридичними) особами, яким може бути спричинено збиток (заподіяно шкоду) внаслідок визначених дій або бездіяльності страхувальника. При цьому відшкодування збитків постраждалим гарантується страховою компанією і не залежить від фінансового стану страхувальника.

Страхування відповідальності має комплексний характер у зв'язку з тим, що більшість його полісів забезпечує одночасний страховий захист як життя та здоров'я третьої особи (об'єкти особистого страхування), так і її майна (об'єкти майнового страхування).

Розподіл страхування відповідальності на види:

страхування відповідальності за збитки, спричинені при експлуатації транспортних засобів;

страхування професійної відповідальності;

страхування за невиконання договірних зобов’язань;

страхування відповідальності роботодавців за шкоду, нанесену здоров’ю працівників при виконання ними трудових обов’язків;

страхування загальноцивільної відповідальності;

страхування відповідальності за забруднення довкілля.

Залежно від джерела небезпеки та особи, яка виступає в ролі страхувальника, виділяють підвиди страхування відповідальності. Наприклад, при страхуванні професійної відповідальності розрізняють:

· страхування відповідальності нотаріусів;

· страхування відповідальності лікарів;

· страхування відповідальності журналістів тощо.

У деяких випадках практика страхування вимагає комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника: тоді в одному страховому договорі визначають декілька різнорідних об'єктів на випадок одних і тих самих страхових подій. У цьому разі застосовують класифікацію не за об'єктами страхування, а за родом небезпеки.

Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які притаманні визначеним окремим об'єктам або характерним особливостям життя та професійної діяльності конкретного страхувальника. У зв'язку з цим у загальному страхуванні виділяють, наприклад, автотранспортне страхування, морське й авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.

Особливим моментом у класифікації майнового страхування є виділення небезпек, за ієрархією не пов'язаних між собою:

1. Страхування від вогню та інших стихійних лих (землетрусів, повеней тощо) таких матеріальних об'єктів, як будівлі, споруди, обладнання, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно тощо.

2. Страхування сільськогосподарських культур від посухи та інших стихійних лих.

3. Страхування на випадок падежу чи вимушеного забою худоби.

4. Страхування засобів транспорту від аварій, крадіжок та інших небезпек.

У практиці страхування, залежно від потреб суб'єктів страхових правовідносин, застосовуються інші варіанти класифікації. Наприклад, відмінність між страховими інтересами юридичних і фізичних осіб зумовлює різні підходи страховиків до проведення страхування, що, у свою чергу, вимагає виділення класифікації страхування за статусом страхувальника або за орієнтацією страхових інтересів. Така класифікація передбачає поділ страхових послуг на ті, які обслуговують інтереси громадян - орієнтовані на соціальні та майнові потреби родини або окремої людини, і ті, що обслуговують інтереси юридичних осіб.

Організаційна класифікація сфери страхування як виду економічної діяльності передбачає класифікацію за статусом страховика. Така класифікація використовується у більшості випадків для забезпечення державного регулювання страхової діяльності.

За такими критеріями можна виділити:

У випадках, якщо в одному договорі страхування вказується декілька застрахованих або список цих осіб є додатком до договору і невід'ємною його частиною, мова йде про класифікацію страхування за формою організації, згідно з якою можна виділити індивідуальне та колективне страхування (залежно від кількості осіб, зазначених у договорі страхування).

Договори індивідуального страхування укладаються з окремими фізичними особами в індивідуальному порядку; вони забезпечують урахування визначених потреб окремих осіб, виходячи із їхнього суспільного, майнового та сімейного стану. В окремих випадках страхова відповідальність може розповсюджуватися на членів сім'ї страхувальника.

Колективне страхування передбачає укладення договорів не з окремими фізичними особами, а з адміністрацією підприємств, організацій, установ, які виступають у ролі страхувальника. Застрахованими є особи, які працюють на цьому підприємстві, в установі, організації. У колективі може бути створено декілька страхових груп, основі критерію поділу яких виступає однакова професія, посада, від тощо.

Для кожної групи визначається однакова страхова сума, а для усіх її членів встановлюється єдиний страховий тариф.

В економічно розвинених країнах переважна більшість (до 98%) промислових і торговельних підприємств систематично страхують своїх працівників.

Класифікація за юридичними ознаками, як і за економічними, передбачає декілька підходів:

· за вимогами міжнародних угод;

· згідно потреб внутрішнього законодавства;

· за формою проведення.

Виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами передбачає використання класифікації страхування відповідно до директиви ЄЕС 73/239/ЄЕС для всіх страхових компаній країн-членів цієї організації з 1 січня 1978 р. Вона має на меті сприяння у формуванні єдиного страхового ринку країн, що є членами ЄЕС. Ця класифікація є впорядкованою системою, яка складається з 7 класів (видів) довгострокового та 18 класів загального (генерального) страхування.

Довгострокове страхування Long Term

Клас Вид Вид

Страхування життя та ануїтетів Life and Annuity

Страхування до шлюбу та народження дитини Marriage and Birth

Зв'язане довгострокове страхування Linked Long Term

Безперервне страхування здоров'я Permanent Health

Тонтини Tontines

Страхування фінансових збитків Capital Redemption

Страхування пенсій Pension Fund Management

Генеральне страхування General

Клас Вид Вид

Страхування від нещасних випадків Accident

Страхування на випадок захворювання Sickness

Страхування автомобілів Land Vehicles

Страхування залізничного транспорту Reilway Rolling Stock

Страхування повітряних суден Aircraft

Страхування суден (каско) Ships

Страхування вантажів (карго) Good in Transist

Страхування від вогню та стихійних лих Fire and Natural Forces

Страхування майна Damage to Property

Страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту Motor Vehicle Liability

Страхування цивільної відповідальності власників повітряних суден Aircraft Liability

Страхування цивільної відповідальності судновласників Liability for Ships

Страхування загальної відповідальності General Liability

Страхування кредитів Credit

Страхування гарантії Suretyship

Страхування фінансових витрат Miscellaneous Financial Loss

Страхування судових витрат Legal Expenses

Страхування фінансової допомоги Compensatory Financial

Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України та перспективами розширення меж вітчизняного страхового ринку в процесі виділення визначених видів страхування враховуються міжнародні норми класифікації. Це відтворено в переліку видів страхування, на які видаються ліцензії згідно з порядком їх видачі на здійснення страхової діяльності на території України.

Використання у вітчизняній практиці страхування саме цієї класифікації зумовлене такими процесами:

· Перспективою інтеграції українського страхового ринку у світовий страховий простір.

· Вирішенням складних проблем, що виникають у процесі отримання страхових послуг громадянином однієї країни в страховій компанії іншої країни.

· Підвищенням попиту з боку іноземних страхувальників (західних компаній, що функціонують в Україні) на страхові послуги вітчизняних страховиків.

Оскільки страхування носить інтернаціональний характер, останнім часом посилюється тенденція до міжнародного об'єднання та уніфікації страхового законодавства