Необхідність страхового захисту від ризикових обставин

У країнах з розвиненим ринковим господарством страхування є одним із стратегічних секторів економіки. Воно забезпечує стабільність у суспільстві, гарантує власникам відшкодування збитків при загибелі майна й втраті доходу, захищає людину в багатьох випадках життя. Страхування - невід'ємний атрибут цивілізованого суспільства.

Досвід зарубіжних країн засвідчує, що страховий сектор несе значне навантаження в сфері соціального захисту населення та працівників підприємств, особливо в надзвичайних ситуаціях, чим полегшує тиск на бюджет.

Ринкова економіка поєднана з ризиком і в економічно розвинених країнах без страхового поліса * не починається жоден серйозний проект, а обсяги премій, що збирає страхова галузь, звично займають у народному господарстві одне з провідних місць.

* Страховий поліс (від фр."роlісе" -розписка) - документ страхової організації, що підтверджує наявність угоди про страхування.

Першу морську страхову угоду було укладено в Генуї у 1347 р. Документ був названий «Роlizza», а сплачений страхувальником внесок - «Ргаmіе».

Нерідко надзвичайна подія, будь-яке стихійне лихо може поставити на межу катастрофи колектив підприємства, підприємця, населення регіону, родину. У таких умовах важко почувати себе впевнено.

У своєму житті людина оточена цілим рядом небезпек, які можуть нанести збиток їй особисто або її господарській діяльності, і вони надто різноманітні.

Проте, усвідомлюючи небезпеки, які погрожують нам на життєвому шляху, ми намагаємося відгородити себе від них, оскільки потреба в безпеці посідає друге місце після базисних (задоволення фізіологічних потреб).

Ризиковий характер у будь-якій сфері діяльності людини спричиняє побудову певної системи відносин, яка може бути зображена у вигляді такої схеми:

руйнівних наслідків несприятливих непередбачених подій. Ці об'єктивні відносини виражають реальні й найбільш насущні потреби людей у підтримці досягнутого ними життєвого рівня, їх відрізняє визначена специфічність, вони мають об'єктивний характер і формують зміст категорії "страховий захист".

Страховий захист - економічна категорія, що відображає сукупність розподільчих і перерозподільчих відносин, пов'язаних із подоланням і відшкодуванням втрат, які можуть бути спричинені різними надзвичайними обставинами.

Ця категорія характерна для будь-яких формацій і пов'язана із вічною категорією випадку, з ризикованим характером суспільного виробництва, з дією руйнівних сил природи.

Зверніть увагу!

Страховому захисту притаманні ознаки:

• випадковий характер настання надзвичайних подій;

• нерівномірність нанесення збитку;

• необхідність попередження наслідків вказаних подій;

• необхідність відшкодування завданих збитків, тобто захисних заходів людини від наслідків випадкових подій.

Коло ризиків, на жаль, з часом не зменшується, і для реальної дії страхового захисту вимушує створювати за рахунок частини валового продукту страховий фонд, який призначений для покриття надзвичайного збитку, що спричинюється суспільству стихійними лихами, техногенними аваріями та різними випадковостями.

Суспільна практика виробила три основні форми організації страхового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси виступають:

• держава;

• окремий товаровиробник;

• страховик (страхова організація) - юридична особа, яку створено згідно з чинним законодавством, а також вона одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

У цьому зв'язку виділяють:

Централізований страховий (резервний) фонд держави

Фонди самострахування окремих господарюючих суб’єктів

Страховий фонд страховика

формується в натуральній та грошовій формах за рахунок загальнодержавних ресурсів. Призначення - відшкодування збитку та усунення наслідків стихійних лих і великих аварій, що призвели до значних руйнувань і великих людських жертв.

Формуються в грошовій та матеріальній формі шляхом щорічних відрахувань до досягнення фондом розміру, що вказаний у статутних документах суб'єкта господарювання, а порядок використання коштів передбачається самими учасниками, які формують ці фонди. Трансформується у фонд ризику, який створюється, СГД, фірмами, акціонерними товариствами для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій економічній кон'юнктурі, затримці замовниками платежів за поставлену продукцію, нестачі коштів для погашення одержаної позики.

Має грошову форму і створюється за рахунок внесків страхувальників. До деякої міри джерелом формування страхового фонду є доходи від інвестиційної діяльності страховика, в оперативному управлінні якого знаходяться отримані фінансові ресурси.

Самострахування, при всій своїй привабливості з точки зору економії коштів, має ряд недоліків. Зазначимо окремі:

1. У випадку катастрофічних збитків для їх покриття може не вистачити власних коштів, що може призвести до вимушеної ліквідації підприємства.

2. Самострахування вимагає відволікання до резервів значних ресурсів, які перебувають у господарському обігу, оскільки вони не зосереджуються на окремому рахунку в банку; в момент настання ризику в підприємства може не бути фінансових можливостей на покриття збитків.

3. Самострахування вимагає кваліфікованого управління резервними фондами.

З вищезазначеного випливає, що це джерело фінансування ризику не може відігравати суттєву роль для забезпечення страхового захисту.

Напрями використання страхового фонду мають цільовий характер; на відшкодування збитків і виплату страхових сум відповідно до встановлених правил та умов страхування.

Ймовірність спричинення непередбаченого збитку постраждалим також змушує створювати страхові фонди.

Сьогодні у зв'язку з легалізацією підприємництва в нашій державі ситуація змінилася, тому що комерційний, фінансовий та господарський ризики стали повсякденними, наприклад, для десятків тисяч бізнесменів. Реальністю стала й практика страхування таких ризиків.

З появою більшої кількості власників і підприємств роль страхування в Україні буде зростати.

Страхова неосвіченість населення, особливо ділових кіл, невигідна державі. Вона є наслідком економічної нестабільності, бідності суспільства і породжує невпевненість в майбутньому, створює атмосферу недовіри, стримує рух до сучасних норм життя. З просуванням до цивілізованого ринку яснішим стає розуміння того, що страхування є необхідною формою захисту партнерських взаємовідносин на всіх рівнях.

Страхування є необхідним елементом ринкової економіки. Більш того, воно за своєю сутністю здатне здійснити неабиякий вплив на забезпечення безперервності процесів виробництва та споживання, а також на мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів для цілей інвестування. Застраховані ланки народного господарства усталюють нормальний процес відтворення, забезпечують безперервність функціонування виробництва, підприємницької діяльності, громадського життя. Наприклад, зовнішня торгівля немислима без страхування вантажів, транспортних засобів, страхування товарних кредитів, підприємницьких ризиків тощо.

За допомогою страхування державний бюджет, державні фонди (страховий, пенсійний та інші) частково розвантажуються від фінансування різних соціальних програм допомоги окремим людям, підприємствам, регіонам при настанні негативних подій.

Держава повинна підтримувати страхування, тому що чим більше в країні укладено договорів страхування, тим меншого навантаження зазнають фінанси різних рівнів.

В умовах існування незбалансованого бюджету страхування може стати опорою соціально-економічного розвитку суспільства. Воно повинно бути гарантом неперервності процесу суспільного відтворення і джерелом фінансових ресурсів, які використовують довгострокові вкладення в економіку країни, оскільки страхові організації інвестують кошти в різні галузі й сфери народного господарства.

Таким чином, наявність об'єктивних передумов висуває страхування на перший план у системі забезпечення економічної безпеки юридичних осіб і громадян у разі настання негативних подій. А надійний захист життя, здоров'я, майна, прав людини є життєво важливою потребою цивілізованого суспільства загалом і кожної окремої людини.