Аналіз “Хартії фізичного виховання і спорту” ЮНЕСКО

Література

1. Жуляев В., Левицький В., Димитракис Д. Международное физкультурно-оздоровительное движение «Спорт для всех»// Наука в олимпийском спорте.-К., - С.41-48.

2. Клубы разные нужны, клубы разные важны. По итогам международной встречи в Сочи //Спорт для всех. Международный журнал спортивной информации. − 1996. − №1. − С.40-45.

3. Башкиров М.М., Гуськов С.И. Спортивно-оздоровительные клубы за рубежом. − М.: ВНИИФК. − 1994.

4. Переверзин И.И. Менеджмент зарубежных спортивных клубов. В кн.: Менеджмент спортивной организации. − М.: Физкульт., образов. и наука, 1998. − С.107-123.

 

ВСТУП

Інтерес до міжнародного фізкультурно-оздоровчого руху “Спорт для всіх” визначається низкою положень:

1. Традиційний підхід до вивчення зарубіжного досвіду, який передбачав поділ країн на капіталістичні, соціалістичні і ті, що розвиваються, застарів і вимагає значних корекцій.

2. Перехід від ідеологічної конфронтації з різними міжнародними урядовими організаціями /Н-д, Радою Європи/ до співробітництва з ними відкриває можливості взаємодія із організованими під їх егідою спортивними об’єднаннями (СDDS - Комітет по розвитку спорту Ради Європи), що раніше було неможливим через політичні погляди.

3. Досягнутий суверенітет України потребує інтеграції її у міжнародне фізкультурно-спортивне товариство в якості повноправного члена.

4. вивчення діяльності міжнародних фізкультурно-оздоровчих організацій дає можливість ознайомитись з досягненнями зарубіжних країн в області масового спорту, рекреації, адаптивної фізичної активності і реабілітації, що має значний практичний інтерес для спеціалізованих фізкультурно-оздорочих організацій, які формуються в Україні (федерацій, фізкультурно-оздоровчих клубів та ін.).

 

 

1. Характеристика організацій, які здійснюють свою діяльність в межах фізкультурно-оздоровчого руху “Спорт для всіх”

 

На сьогоднішній день в світі існує більше 20 міжнародних організацій, які здійснюють свою діяльність в сфері масового спорту.

До міжнародного фізкультурно-оздоровчого руху, який має досить розгалужений характер, можна віднести діяльність 3-х груп організацій.

1. Міжнародні організації по ФВ і С, створені при провідних міжурядових закладах, таких як ЮНЕСКО /спеціалізований заклад ООН – Організація об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури/ і рада Європи.

2. Міжнародні спортивні організації /МОК, міжнародні федерації з видів спорту/, які поряд з розвитком спорту вищих досягнень, проводять роботу по сприянню масового спорту.

3. Спеціалізовані міжнародні фізкультурно-оздоровчі організації.

Першій групі організацій належить провідна роль в розвитку “Спорту для всіх” в різних країнах світу. Це підтверджується розробкою і втіленням основних програмних документів, які визначають роль і місце “Спорту для всіх” в структурі громадського життя:

- Міжнародна хартія фізичного виховання і спорту /ЮНЕСКО/;

- Хартія сприяння зміцненню здоров’я населення /ВООЗ, Оттава, Канада, 1986/;

- Європейська хартія спорту /рада Європи/, 1992р.;

- Європейська програма “Здоров’я для всіх до 2000 року” /ВООЗ, 1984/ та інші.

ЮНЕСКО прийняла Міжнародну хартію ФвіС виходячи з того, що “Спорт для всіх” включає фізичне виховання і заняття спортом не лише молоді, а також осіб з фізичними і розумовими недоліками, людей похилого віку і зростаючої кількості вигнанців в усьому світі. В хартії відзначається необхідність встановлення взаємозв’язку “Спорту для всіх” з сприянням розвитку політики і програм в області охорони здоров’я. Тому багато документів ВООЗ містять заходи, що спрямовані на збільшення обсягів РА населення і впровадження ЗСЖ.

Провідна роль ЮНЕСКО полягає також в тому, що вона виконує функцію центру обміну інформацією в області “Спорту для всіх” на національному, регіональному і міжнародному рівнях.

Враховуючи, що багато країн світу відчуває через економічну кризу певні фінансові проблеми, які торкаються і програм діяльності в області освіти, культури, “Спорту для всіх”, ЮНЕСКО проводить широку роботу по встановленню контактів між зацікавленими спонсорами і тими, хто відчуває конкретні потреби. Секретаріатом ЮНЕСКО розроблена програма FIDEPS /фонд сприяння розвитку фізичного виховання і масового спорту/, спрямована на скорочення нерівності в тому, що стосується доступу всіх до занять спортом. Фонд намагається надавати фінансову допомогу, давати стипендії, обладнання для різноманітних проектів в країнах, що розвиваються.

ЮНЕСКО також сприяє реалізації рекомендацій хартії ФВ іС, координації регіональних і міжнародних зусиль по розвитку “Спорту для всіх”, які приймаються на урядовому і неурядовому рівнях, заохочення внесків у фонд ФІДЕПС з метою забезпечення рівного доступу всіх до занять спортом.

Аналіз “Хартії фізичного виховання і спорту” ЮНЕСКО

Міжнародна Хартія фізичного виховання і спорту затвердженя Генеральною конференцією ЮНЕСКО у 1978 році. Склад. з преамбули: 10 статтей.

Преамбула фізичного виховання і спорту; повиння виносити більш ефективний внесок у пропаганду найважливіших людських цінностей, які складають основи повного розвитку народів.

Стаття 1. Право на фізичне виховання і занять спортом є одним з основних прав людини.

Стаття 2. Фізичне виховання і спорт складають суттєвий елемент безперервної освіти в рамках загально-освітньої системи.

Стаття 3. Програми фізичного виховання і спорту повинні відповідати потребам індивіду та суспільства.

Стаття 4. Навчання, тренування та керівництво фізичним вихованням і спортом застосовуватись кваліфікованим персоналом.

Стаття 5. Споруди та інвентар – необхідні умови занять ФВ і С.

Стаття 6. Наукові дослідження та оцінки є необхідним елементом фізичного виховання і спорту.

Стаття 7. Інформація і документація сприяють розвитку ФВ і С.

Стаття 8. Засоби масової інформації повинні справляти позитивний вплив на ФВ і С.

Стаття 9. Національні інститути відіграють роль в області ФВ і С.

Стаття 10. Міжнародне співробітництво складає необхідну умову всезагальної і рівномірної підтримки ФВ і С.

 

3. Зміст та задачі діяльності Ради Європи в межах руху “Спорт для всіх”

рада Європи проводить широкомасштабну роботу по формуванню Європейського фізкультурно-спортивного співтовариства, створивши для цього розгалужену організаційну структуру.

Так, Рада Європи здійснює координацію діяльністю по розвитку масового спорту в таких Європейських органах,

1. Комітет Європейських міністрів, які відповідають за розвиток спорту.

2. Парламентська ассаьблея.

3. Європейська неурядова спортивна організація /ENGSD//

4. Європейська спортивна конференція /ESC//

5. Клірінг Хаус “Спорт для всіх” /Klearing Haus “Sport jf all”/ та ін.

Практичну діяльність здійснює Комітет по розвитку спорту Ради Європи. Його задачі як керівного органу наступні:

1. Сприяти координації зусиль в області спортивної політики.

2. Зміцнення кооперації з міжнародними і національними неурядовими організаціями.

3. Підготовка і втілення програм діяльності, забезпечення їх виконання наявними засобами Фонду спорту і грантами.

4. Підготовка Європейської конференції міністрів, відповідальних за спорт і забезпечення виконання їх рішень.

5. Проведення моріторинту застосування Європейської хартії спорту і Кодексу спортивної етики.