Злочинні групи неповнолітніх і молоді

Як свідчить статистика, понад 70% злочинів неповнолітні вчиняють у групі. Враховуючи неповноту статистичної інформації (окремі учасники групових злочинів не притягають­ся до кримінальної відповідальності у зв'язку з недосягненням віку, малозначністю діяння або ж до них застосовуються інші міри покарання), можна стверджувати, що вчинення злочині' підлітком-одинаком — швидше виняток, аніж правило. Але і в таких випадках завжди наявний вплив на неповнолітнього пра­вопорушника найближчого соціального оточення, групи з ан­тисоціальною спрямованістю, до якої він належить чи належав раніше. Слід також відзначити, що участь у групі і співучасть у вчиненні злочину для підлітків у значній кількості випадків не збігаються, тобто не виключена різниця соціальної ролі, вико­нуваної в неформальній групі та при вчиненні конкретного зло­чину.

Проведені дослідження свідчать, що злочинні групи неповнолітніх і молоді виникають, переважно, на основі нефор­мальних груп або «груп дозвілля». Це пов'язано з такими елемен­тами підліткової психології, як підвищена схильність до навію­вання та наслідування, несталість емоційно-вольової сфери, орієнтованість на групу (конформізм), домінування потреби у спілкуванні з однолітками та переоцінка значимості їх схвален­ня, некритичність оцінки своїх переваг і недоліків та ін.

Звичайно, криміногенну значимість мають не перераховані вікові особливості самі по собі, а їх зміст та спрямованість. Со­ціальні властивості особистості у підлітків ще тільки починають формуватися. Окрім вже зазначеної недостатньої самокритич­ності при оцінці своєї поведінки, у них може бути навіть зниже-

Психологічні особливості злочинних груп 9 7

на здатність до вибірковості свідомих дій. Але особливу увагу слід приділити домінуючій у цьому віці схильності до групування. Саме в неформальній групі підлітки мають можливість виявити себе та самоствердитися як особистість.

За даними психологічних досліджень, учасників злочинних груп неповнолітніх та молоді первісно об'єднувало: сусідство по будинку — ЗО,4%, проживання на одній вулиці — 24,8%, спільне навчання та робота — 16%. їх антисуспільна спрямованість зу­мовлювалася необхідністю задоволення потреби в спілкуванні при наявній вузькості, обмеженості інтересів (їх примітивізмі), невмінні організувати свій вільний час, що посилювалося комп­лексом об'єктивних причин та утрудненнями у нормативному проведенні часу. Повнокровне спілкування з однолітками в офі­ційному середовищі для підлітків, які опинилися в психологічній ізоляції, змінюється дозвіллям асоціального змісту. Антисуспіль­на група стає референтною, завдяки чому негативний вплив її посилюється, а вікові особливості набувають викривлених форм: підвищена емоційність виявляється у нестриманості, потреба самоствердження — у брутальності, цинізмі тощо.

Неповнолітні учасники антисуспільних груп, як правило, не здатні проявити себе та утвердитися в групах, діяльність яких є соціально-корисною. Вони поступово втрачають зв'язки з колек­тивами, до яких формально належать, перестають орієнтувати­ся на їх ставлення, не цінують їх думку. До 70% з них вчаться погано чи посередньо, 40% — порушують дисципліну, 37% — раніше вже вчиняли проступки та правопорушення; наявні та­кож конфліктні стосунки у сім'ї та школі. Загострюються такі риси характеру, як жорстокість, агресивність, нахабство, підступність (до 45% обстежених), що серед законослухняних зустрічаються значно рідше. Це наочно свідчить про порушен­ня процесу соціалізації та моральну деформацію і призводить до спроби самоствердження серед подібних собі, в тому числі — через вчинення правопорушень. Група, у свою чергу, впливає на своїх учасників, прищеплює їм антисуспільні погляди і установ­ки, заохочує до злочинного способу життя — відбувається ак­тивний процес «перевиховання» (десоціалізація). Звичайно, не кожен важковиховуваний підліток вступає у конфлікт із зако­ном, але взаємозв'язок цих явищ очевидний.

98 Тема 4

На кожному етапі формування злочинної групи неповнолітніх і молоді можлива переорієнтація її на позитивний розвиток, але для цього необхідно створення відповідних спри­ятливих умов її функціонування в соціумі. Полишена напризво­ляще, «дозвільна» група з великою ймовірністю може стати кри­міногенною, вчиняючи спочатку малозначні протиправні дії, спричинені бешкетуванням та пустощами, потім — правопору­шення корисливого і корисливо-насильницького характеру, на­решті — злочини.

У процесі переростання антисуспільної групи неповнолітніх і молоді у злочинну в ній відбуваються важливі зміни: змен­шується кількість учасників та підвищується ступінь їх іденти­фікації з групою («ми» на відміну від «вони»); зростає питома вага осіб із негативними соціально-моральними характеристиками (схильні до вживання алкоголю та наркотиків, раніше засуджені тощо]; склад групи стає більш різнорідним за соціальним скла­дом (учні загальноосвітніх шкіл і вищих закладів освіти, мало-кваліфіковані робітники, непрацюючі); учасники все більше часу проводять у місцях із кримінальним забарвленням; методи кер­івництва групою змінюються з демократичних на авторитарні.