Облік поточних і довгострокових фінансових інвестицій

1. Визнання та оцінка фінансових інвестицій

2. Облік фінансових інвестицій

Методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Фінансові інвестиції – це активи, які належать підприємству з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів і т.п.), росту вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Фінансові інвестиції діляться на довгострокові й короткострокові (поточні).

Поточні фінансові інвестиції – це цінні папери у вигляді акцій, облігацій, казначейських зобов'язань, депозитних сертифікатів, які повинні мати наступні ознаки: установлений строк їхнього гасіння не перевищує 12 місяців або зроблені підприємством вкладення для цілей одержання доходу протягом не більше одного року.

Для обліку поточних фінансових інвестицій використовується рахунок 35 «Поточні фінансові інвестиції», що має такі субрахунки 351 «Еквіваленти коштів» й 352 «Інші поточні фінансові інвестиції». По дебету цих субрахунків відбивається залишок, дооцінка й надходження поточних фінансових інвестицій, по кредиту – зменшення їхньої вартості й вибуття.

Еквіваленти коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Як правило, до еквівалентів коштів відносяться інвестиції зі строком погашення не більше трьох місяців з дати їхнього придбання (привілейовані акції, які підлягають гасінню через короткий строк, облігації, депозитні сертифікати, банківський овердрафт).

Довгострокові фінансові інвестиції – фі­нансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інші інвестиції, котрі не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент (вкладення у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, інвестиції у статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, тощо).

Для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) застосовується рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції». За дебетом рахунку 14 відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом – їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі – метод обліку інвестицій, відповідно до якого балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування, застосовується, як правило, для фінансових інвестицій в асоційовані, дочірні підприємства й у спільну діяльність із утворенням юридичної особи.

Синтетичний облік фінансових інвестицій ведеться в розділі ІІ Журналу 4, а аналітичний облік ведеться по видах фінансових інвестицій із забезпеченням можливості одержання інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном у Відомості 4.2.

ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

1. Класифікація і оцінка запасів

2. Облік наявності і руху виробничих запасів

3. Інвентаризація виробничих запасів

 

Методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси визначаються П(С)БО 9 «Запаси».

Запаси – це активи, які зберігаються для подальшого продажу при умові звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з ціллю подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт, і наданні послуг, а також управлінні підприємством. До них, зокрема, відносяться: сировина та матеріали, будівельні матеріали, запасні частини, паливо.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їхня вартість може бути вірогідно визначена.

Придбані, виготовлені запаси оприбутковуються по первісній вартості.

Аналітичний облік сировини та матеріалів здійснюється за первинними документами типової форми.

М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли» застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей. Записи в журналі виконуються в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів.

М-2а «Акт списання бланків довіреностей» складається не рідше одного разу на квартал із зазначенням їх нумерації і кількості.

М-3 «Журнал реєстрації довіреностей» застосовується для реєстрації виданих довіреностей та розписки про їх одержання.

М-4 «Прибутковий ордер» застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

М-7 «Акт про приймання матеріалів» застосовується для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника; складається також при прийманні матеріалів, які прибули без документів.

Форми М-8 та М-9, М-28 та М-28а «Лімітно-забірна картка» використовуються для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу.

М-10 «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» використовується для обліку відпуску матеріалів понад встановленого ліміту або при заміні матеріалів і є основою для списання матеріалів зі складу.

М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів» використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою.

М-12 «Картка складського обліку матеріалів» застосовується для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром, заповнюється на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою (комірником, завідуючим складом). Записи у картці виконують на підставі первинних прибутково-видаткових документів у день, коли відбувається операція.

М-13 «Реєстр приймання-здачі документів» застосовується для реєстрації прибутково-видаткових документів, які здаються до бухгалтерії. Реєстр складається в одному примірнику матеріально відповідальною особою та здається до бухгалтерії підприємства (організації) разом з первинними документами та необхідними додатками.

М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі» заповнюють за даними карток складського обліку, перевірених бухгалтерією. Вірогідність перенесення залишків до відомості підтверджується підписом особи, яка перевіряє.

М-16 «Матеріальний ярлик» призначений для характеристики матеріалів кожного номенклатурного номера, що знаходиться в місцях зберігання. Бланк ярлика заповнюється завідуючим складом на кожний номенклатурний номер матеріальних цінностей. Заповнений усіма необхідними даними ярлик прикріплюється до місця зберігання матеріальних цінностей та служить для них паспортом.

М-18 «Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу» використовується для контролю за відхиленням фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу і для контролю залишків матеріалів, що знаходяться без руху. Довідка складається в одному примірнику завідуючим складом (комірником).

М-19 «Матеріальний звіт» складається матеріально відповідальними особами тільки у кількісному виразі та в одному примірнику і подається до бухгалтерії по закінченню місяця. Розцінка надходження та використання матеріалів проводиться бухгалтерією безпосередньо у матеріальному звіті.

М-21 «Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей» складається при знятті натуральних залишків в товарно-матеріальних цінностей по кожному окремому складу, дільниці, об'єкту, які знаходяться у матеріально відповідальних осіб. В описі вказуються: найменування матеріалів, їх номенклатурні номери, тип, сорт, розмір та інші ознаки відмінності. В кінці інвентаризаційного опису підписуються усі члени комісії та матеріально відповідальні особи.

М-23 «Акт про витрату давальницьких матеріалів» застосовується для оформлення витрат матеріалів відкритого зберігання, які належать замовнику, але витрачаються будівельною або монтажною організацією, яка виконує роботи.

Малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) – предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року (інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг, взуття тощо).

Аналітичний облік МШП здійснюється за первинними документами типової форми.

МШ-1 «Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)» застосовується для обліку зміни запасу інструментів (пристроїв) у роздавальних кладових на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного оборотного (обмінного) фонду.

МШ-2 «Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів» застосовується для обліку МШП, виданих під розписку робітнику чи бригадиру (для бригади) із роздавальної кладової цеху для тривалого користування.

МШ-3 «Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)» застосовується для обліку інструментів (пристроїв), переданих на заточування або ремонт, які провадяться у централізованому порядку.

МШ-4 «Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів» застосовується для оформлення поломки, та втрати інструментів (пристроїв) та інших МШП.

МШ-5 «Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні» застосовується для оформлення списання інструментів (пристроїв), що стали непридатними, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік проводиться за методом обмінного (оборотного) фонду.

МШ-6 «Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів» застосовується для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які видаються робітникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами. Картка ведеться в одному примірнику і зберігається у комірника цеху (дільниці).

МШ-7 «Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв» застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів робітникам підприємств в індивідуальне користування за встановленими нормами.

МШ-8 «Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів» застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню строку носки, інших малоцінних та швидкозношуваних предметів і здача їх у комору для утилю.

Оцінка вибуття запасів у бухгалтерському обліку здійснюється згідно методів:

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів (застосовується при відпусканні запасів для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного);

2) середньозваженої собівартості (за кожною одиницею запасів здійснюється ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів);

3) ФІФО (запаси використовуються (списуються на виробництво, на продаж) у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство та відображені в бухгалтерському обліку, «першим прийшов – першим вийшов»);

4) ЛІФО (запаси використовуються в послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство та відображенню в бухгалтерському обліку, списуються за первісною вартістю останніх за часом їх надходження, «останнім прийшов – першим вийшов»);

5) нормативних витрат (застосовуються норми витрат на одиницю продукції, встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і чинних цін);

6) ціни продажу (заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів).

Для узагальнення інформації про наявність і рух запасів Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки другого класу. Зокрема: 20 «Виробничі запаси» (сировина і матеріали, паливо, будівельні матеріали, запасні частини тощо), 22 «Малоцінні й швидкозношувані предмети», 25 «Напівфабрикати» (напівфабрикати власного виробництва).

Регістрами обліку наявності та руху виробничих запасів є Журнал 5 (Журнал 5А) та Відомість аналітичного обліку запасів 5.1.

Інвентаризація запасів проводиться комісією за їх місцезнаходженням та матеріально відповідальними особами.

Наявність цінностей при інвентаризації перевіряється шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обмірювання тощо, виходячи із встановлених одиниць виміру.

При знятті натуральних залишків товарно-матеріальних цінностей складається інвентаризаційний опис. В описі вказуються: найменування матеріалів, їхні номенклатурні номери, тип, сорт, розмір й інші ознаки. Наприкінці інвентаризаційного опису підписуються всі члени комісії й матеріально відповідальні особи.

У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. Бухгалтерія складає порівняльну відомість, в якій послідовно здійснюється взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортування; здійснюється розрахунок природної нестачі (робляться уточнювальні записи); визначаються кінцеві результати інвентаризації.