Поняття та харак-ка основних видів облігацій ринок облігацій

Класичними інструментами фондового ринку виступають облігації та акції, адже розвиток самого фондового ринку в Німеч­чині та в Росії в XIX ст. був пов'язаний з емісією та обігом білетів державних позик - облігацій, а пізніше і акцій

Облігація - борговий цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного наперу у передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на доб­ровільних засадах.

За ознакою забезпеченості всі облігації можна поділити на забезпечені (із заставою) й незабезпечені (без застави). Про забез­печення облігацій можна казатше тоді, коли емітент гарантує виконання своїх зобов'язань як щодо повернення основної суми боргу, так і щодо виплати доходів на нього. При цьому виклю­чається можливість неповного повернення, неповної чи не­своєчасної виплати доходу (всі державні й місцеві облігації є за­безпеченими). Забезпечені облігації гарантуються заставою, на яку може бути звернене стягнення за невиконання емітентом своїх зобов'язань.

Для забезпечення облігацій застосовуються різні застави, зокрема майно, фондові цінності, доходи від майбутніх проектів, майбутні податкові надходження, гарантовані зобов'язання та ін.

Облігації із заставою майна поділяються на першозаставні та загальнозаставні. Борг власникам загальнозаставних облігацій виплачується після розрахунку із власниками першозаставних облігацій (але до розрахунку з утримувачами інших фондових цінностей). Деякі особливості має застава під нерухомість, забез­печенням якої є заставні листи, і застава під рухоме майно (авто­мобілі, літаки, судна і т.п.). Якщо облігація видається під заставу нерухомого майна, то вона називається іпотечною і метою її є дов­готермінове рефінансування.

Облігації із заставою фінансових активів забезпечуються цінними паперами, які є у власності емітента (акціями, облігаціями інших компаній, у тім числі його філій або дочірніх фірм). До цього виду застави належать також цінні папери, що зберігаються у даного емітента на умовах трасту.

Випускаючи так звані реорганізаційні облігації (інакше їх на­зивають „дохідні"), емітент відповідає перед інвесторами тільки за капітальну суму позики. Доходи від таких облігацій залежати­муть від доходів самого емітента. Це також достатньо ризикована, спекулятивна інвестиція, оскільки доходи можуть виявитися і ду­же високими, і нульовими.

Поряд із забезпеченими облігаціями випускаються незабезпечені (без застави), що зумовлюється або браком активів для за­стави або високим рівнем довіри до емітента. У першому випадку незаставні облігації випускають зі збільшеними ставками відсот­ка для того, щоб компенсувати ризик придбання таких облігацій. У другому - своєрідною заставою є високий рейтинг емітента.

Під облігаціями з поверненням або облігаціями з достроковим відкликанням розуміють такі, котрі емітент має право відкликати раніше встановленого терміну, тоб­то викупити достроково за ціною трохи вищою від номінальної. Відкликавши старі, емітент може випустити нові облігації, але вже з новою ставкою і терміном погашення (рефінансувати). Причиною відкликання облігацій емітентом є зниження відсотко­вих ставок порівняно з тими, під які випускалися облігації, а та­кож зміна терміну погашення боргу.

Різновидом облігацій з поверненням є облігації відкладеного фонду. Це облігації, котрі поступово викуповуються емітентом на кошти, які щорічно забираються з прибутку. Вигода для емітента полягає в тім, що частина позики оплачується достроково і тому для погашення всього випуску не треба буде надто великих коштів. Емітент зобов'язаний заздалегідь сповістити інвестора про відкликання облігацій і дати обіцянку викупити їх за ціною вищою від номінальної.

Існують також облігації з розширенням та облігації з обме­ження. Перші випускаються на певний термін і дають мож­ливість власникові обміняти їх в момент викупу на більш довго­термінові зобов'язання тієї самої вартості. Облігації з обмежен­ням мають зворотну дію: випущені на тривалий термін, вони мо­жуть бути погашені значно раніше. Ясна річ, облігації з розширен­ням більшою мірою влаштовують емітента, а облігації з обмежен­ням - інвестора.

Облігації бувають конвертовані (застосовуються також терміни „конвертабельні" та „конверсійні"), якщо зумовлено можливість обмінювати їх на прості або привілейовані акції, котрі випускає даний емітент. Обмін відбувається протягом всього терміну чинності позики. Зрозуміло, що власник таких облігацій обміняє їх лише тоді, коли дивіденди на акції будуть більшими, ніж відсотки на облігації (таким видом облігацій є так звані єврооблігації). Емітенту така конверсія дає можливість знизити став­ку відсотка, а інвестору - впевнитися у підвищеній надійності облігацій і заручитися перспективою зростання свого капіталу вже у формі дивідендів. Ризик теж поділяється навпіл. Усе зале­жатиме від рівня ринкових цін на облігації та на акції.

За українським законодавством облігації всіх видів оплачу­ються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їхнього ви­пуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою оп­лачується облігація, її вартість завжди виражається в гривнях. Відомі також облігації з виплатою на вибір. Вони дають емітенту право за дефіциту готівки розплатитися з покупцями облігацій не грошима, а облігаціями нового випуску. Більше того, існують облігації (вони називаються безвідсотковими), коли оплата здійснюється товарами емітента за пільговими цінами (зі зниж­кою). Такий порядок виплати мають, як правило, цільові позики.