Управління фінансами в умовах ринкової економіки

Практичне використання фінансового механізму безпосеред­ньо пов'язане з цілеспрямованою діяльністю держави щодо управ­ління фінансами.

Управління містить у собі ряд функціональних елементів: прогнозування, планування, оперативне управління, регулю­вання і контроль. Усі ці елементи забезпечують проведення фінансової політики в поточній діяльності державних органів, юридичних осіб і громадян.

Об'єктами управління є:

- грошовий обіг як рух суспільних фондів у грошовій формі в процесі відтворення;

- кругообіг капіталу, що охоплює його авансування, викорис­тання у виробництві, реалізацію виготовленого товару і повер­нення капіталу до вихідної форми;

- фінансові ресурси і їхні джерела у вигляді грошових фондів, що використовуються для забезпечення безперебійного функціону­вання і розвитку виробництва, соціально-культурної сфери;

- фінансові відносини, які виникають між підприємствами і державними установами, а також відносини міме торговими, ко­мерційними й іншими структурами.

Суб'єктом управління фінансами є перший керівник підпри­ємства, планово-фінансова служба, фінансові менеджери. Управління фінансами на рівні держави здійснюється системами зако­нодавчої і виконавчої влади. В Україні це Верховна Рада, Прези­дент і Кабінет Міністрів України. Безпосередньо оперативне управ­ління фінансами покладене на Міністерство фінансів і підзвітні йому регіональні та місцеві органи. Найвищий орган законо­давчої влади - Верховна Рада затверджує державний бюджет і регулює найважливіші відносини у фінансовій діяльності. Це здійснюється через прийняття законів із фінансових питань.

Кабінет Міністрів України формує і здійснює фінансову та грошово-кредитну політику, розробляє і подає Президенту Ук­раїни проект державного бюджету, організовує його виконан­ня, приймає рішення про випуск державних внутрішніх позик, здійснює грошову емісію.

Міністерство фінансів бере участь у розробленні балансу фі­нансових ресурсів, організовує роботу зі складання проекту дер­жавного бюджету, контролює випуск і обіг цінних паперів, бере участь у роботі органів управління фондових бірж. У системі Міністерства фінансів функціонують державна контрольно-ре­візійна служба і Державна податкова адміністрація України, їх очолюють голови, які затверджуються Кабінетом Міністрів Ук­раїни. Основне завдання контрольно-ревізійної служби - здійснення державного контролю за використанням коштів і матеріальних цінностей, їхнім збереженням, станом та досто­вірністю бухгалтерського обліку і звітності. Державна податко­ва адміністрація головним завданням вважає забезпечення відпо­відності законодавства про податки, повний облік усіх плат­ників податків, здійснення контролю і забезпечення правиль­ності розрахунку й сплати податків, контроль за законністю здійснення валютних операцій

Державне казначейство здійснює оперативне управління ви­датками державного бюджету. Казначейство також збирає, об­робляє й аналізує інформацію про стан державних фінансів, на­дає найвищим законодавчим і виконавчим органам державної влади звітність про фінансові операції уряду і стан бюджетної системи.

Єдину грошово-кредитну політику і регулювання грошового обігу здійснює Національний банк України.

На підприємствах фінансами управляють безпосередньо фі­нансові служби.

Головне завдання працівників фінансових служб підприємства полягає у якнайповнішій практичній реалізації функцій фінансів.

Таким чином,

до управління фінансами входить проведення загаль­ної фінансової політики держави, здійснення функцій планування і координації фінансових ресурсів, розроб­ка фінансового законодавства, розробка бюджету, збір податків, випуск позик, управління державним боргом.

У першу чергу комплексне управління фінансами здійснюєть­ся шляхом застосування механізму планування.

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ЕТАПИ

Фінансове планування - процес розроблення систе­ми фінансових планів з окремих аспектів фінансової діяльності, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії підприємства в майбутньому періоді.

Всі види фінансового планування перебувають у взаємозв'язку і здійснюються у певній послідовності.

- 1 етап -- прогнозування фінансової діяльності, що ви­значає завдання поточного планування. Це найскладніший етап планування, що потребує високої кваліфікації фахівців. Під фінансовою стратегією підприємства слід розуміти формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності і вибір най­ефективніших шляхів їхнього досягнення. Це генеральний план дій для забезпечення підприємства коштами. Він охоплює пи­тання теорії і практики фінансів, їхнього планування, вирішує завдання, які забезпечують фінансову стійкість підприємства н ринкових умовах господарювання.

- 2 етап - поточне планування фінансової діяльності, що полягає в розробці системи фінансових планів з окремих аспектів фінансової діяльності підприємства на майбутній рік із розбив­кою за кварталами. Це планування допоможе визначити на май­бутній період усі джерела фінансування, сформувати систему доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність під­приємства, визначити структуру його активів на кінець плано­вого періоду.

- 3 етап — оперативне планування фінансової діяльності. Воно полягає в розробці системи бюджетів - короткостроко­вих оперативних фінансових планів (до одного року), що від­ображають надходження і витрати коштів з окремих аспектів фінансової діяльності, окремих господарських операцій, ін­вестиційних проектів.

Таким чином, фінансове планування охоплює весь комплекс заходів як із формування планових завдань, так і з втілення їх у життя.

Поряд із фінансовим плануванням важливу роль в управлінні фінансами відіграє фінансовий контроль і аудит.

Фінансовий контроль і аудит - це форми контролю за створенням, розподілом і використанням грошових ресурсів у всіх сферах фінансової системи країни.

В Україні фінансовий контроль здійснюється з боку Держав­ної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Національного банку і фінансових органів, незалежних аудитор­ських структур тощо.

Фінансовий контроль проводиться шляхом вивчення ефектив­ності фінансової політики держави, перевірки відповідності вста­новленим законам правильності діяльності різноманітних структур і посадових осіб у фінансовій сфері.

Фінансовий контроль поділяється на два основних види:

1. Зовнішній, який спрямований в основному на пере­вірку відповідності напрямів фінансової діяльності й окремих фінансових операцій суб'єктів господарювання чинним правовим нормам. Його, як правило, здійснюють зовнішні органи.

2. Внутрішній, який являє собою процес перевірки вико­нання і забезпечення реалізації всіх управлінських рішень у сфері фінансової діяльності підприємства; попередження кризових ситуацій, що призводять до банкрутства. Організація внутріш­нього фінансового контролю базується на побудові системи моніторингу фінансової діяльності. Система моніторингу — це розроблений на підприємстві механізм здійснення постійного спостереження за найважливішими поточними результатами фінансової діяльності в умовах постійно мінливої кон'юнктури фінансового ринку й економіки в цілому.

Основною метою розробки системи моніторингу фінансової діяльності є своєчасне виявлення відхилень фактичних резуль­татів діяльності від прогнозованих, виявлення причин знижен­ня її ефективності, розробка пропозицій щодо коригування окре­мих напрямів фінансової діяльності. З цією метою, як правило, розраховуються базові групи фінансових показників: ліквідності, платоспроможності, діяльності й прибутковості.

В умовах розвитку ринкових відносин зростає роль неза­лежного фінансового контролю й аудиту. Аудит являє собою інститут незалежного зовнішнього фінансового контролю, що здійснюється в умовах ринкової економіки аудиторською служ­бою на договірній основі. Мета аудиту - встановлення досто­вірності фінансової звітності підприємства і відповідності здійснюваних ним фінансових і господарських операцій чин­ним законодавчим актам.