Економічний аналіз як база прийняття управлінських рішень

 

Виділяють три основні етапи процесу управління: збір та об- робка інформації; аналіз; прийняття управлінських рішень. Серед них аналіз посідає проміжне місце. Звідси випливає, що інформа- ційне забезпечення аналізу є складником системи інформаційно- го забезпечення управління, оскільки економічний аналіз є еле- ментом, сходинкою процесу управління.

Інформаційне забезпечення економічного аналізу господарсь- кої діяльності — це система даних і способи їх обробки, що да- ють змогу виявити реальну діяльність керівного об’єкта, дію фа- кторів, що його визначають, а також можливості здійснення

необхідних керівних дій [Попович, с. 64]. Його відмінність від інформаційного забезпечення управління полягає у тому, що останнє отримує не лише дані на основі збору й обробки інфор- мації, а й результати аналізу. Іншими словами, інформаційне за- безпечення управління є значно ширшим.

До основної інформації, яку використовують у галузі госпо-

дарської діяльності об’єднань (підприємств), належать такі її ви-

ди: нормативна, планова, облікова і необлікова.

Щодо нормативної інформації, то слід зазначити, що в

Україні затверджена єдина система науково обґрунтованих тех-

ніко-економічних норм і нормативів для планування економічно-

го та соціального розвитку. Єдина система норм і нормативів пе-

редбачає їх склад, порядок та методи формування, оновлення і

використання при розробці перспективних та поточних планів,

повніше виявлення і використання резервів виробництва, пода-

льше підвищення його ефективності.

До системи норм і нормативів входять такі їх групи:

• нормативи ефективності загального виробництва;

• норми і нормативи затрат праці та зарплати;

• норми і нормативи затрат та запасу сировини, матеріалів,

палива й енергії;

• норми і нормативи використання виробничих потужностей та норми продовження освоєння проектних потужностей;

• нормативи капіталовкладень і капітального будівництва;

• норми і нормативи необхідності та запасів виробничого

устаткування;

• фінансові норми і нормативи;

• норми грошових (комплексних) затрат на виробництво (об-

слуговування, відрахування на цільові заходи тощо);

• соціально-економічні норми і нормативи;

• норми і нормативи охорони навколишнього середовища.

Важливе місце в нормативному господарстві об’єднання (під-

приємства) займають норми використання виробничих резервів,

які класифікують залежно від таких ознак:

• за масштабом використання — цехові, заводські, підгалузе-

ві, галузеві, міжгалузеві;

• за періодом дії — часові; змінні (поточні); перспективні; до-

вготермінові;

• за ступенем узагальнення — індивідуальні та групові;

• за видами виробництв — основного виробництва та на дода-

ткові потреби;

• за цілеспрямованістю використання — поопераційні; поде-

тальні; повиробничі; постадійні та збільшені.

При аналізі обґрунтованості норм затрат сировини, матеріалів,

палива, енергії і затрат праці у виробництві промислової продук-

ції використовують такі джерела інформації, як: затверджені рег-

ламенти й іншу технічну документацію (технічні карти, креслен-

ня на вироби); стандарти та технічні умови на сировину і готову

продукцію; технічні звіти об’єднання; плани організаційно-

технічних заходів з економії сировини, матеріалів, палива, енер-

гії, зниження трудомісткості продукції на запланований період,

дані про виконання плану заходів за звітний період; дані звітів

ідентичних підприємств і рішень галузевих нарад; звіти науково-

дослідних і проектно-конструкторських інститутів про науково-

дослідні роботи в даній сфері.

При оцінюванні дотримання затверджених норм витрат сиро-

вини, матеріалів, палива, енергії і затрат використовують, як пра-

вило, нормативні, планові і звітні калькуляції собівартості окре-

мих виробів чи відповідних калькуляційних одиниць.

Крім цього, узагальнені нормативні показники у вартісному

виразі готової продукції (наприклад, нормативи витрат заробітної

плати на вартість продукції, норми запасів сировини, матеріалів і

палива) чи в натуральних одиницях (лінії чисельності) наводять-

ся у певних розділах планів і форм звітності підприємств та об’єднань.

Планова інформація — це сукупність даних про склад за-

планованого об’єкта і тенденцію його розвитку. Вона відображе-

на в оперативних, змінних і перспективних планах, а також у до-

вготермінових прогнозах розвитку підприємств, об’єднань і

галузей національної економіки.

Прогнози розвитку економіки охоплюють періоди часу від 15 до

20 і більше років. Перспективними є плани, розраховані на 5 і

10 років. Питання про співвідношення змінних та оперативних пла-

нів залишається й досі суперечливим, оскільки поки що не знайдено

способу цілеспрямованого вирішення цього питання з урахуванням

не лише вищезазначеного періоду дії планів, а й рівня управління і

ступеня механізації (автоматизації) обчислювальних робіт.

При сучасному рівні механізації й автоматизації управління на

підприємствах і у виробничих об’єднаннях поточними є річні,

квартальні і місячні плани. Поступово вся щомісячна інформація

належатиме до оперативної, що дасть змогу підвищити гнучкість

управління.

Більшість керівних дій у цих умовах набуватиме превентивно-

го характеру, який дасть можливість попередити розвиток неба-

жаних тенденцій.

Зазначені вище різновиди планів розробляють на основі при-

йнятності показників. Так, на даний час утворена єдина система

планових показників економічності суспільного виробництва на

різних його рівнях: по народному господарству в цілому, по га-

лузях, об’єднаннях, підприємствах, а також визначені принципи

його побудови, методи вираховування окремих показників, поря-

док використання її в аналізі діяльності господарства.

Система показників складається з шести розділів. У першому

подані узагальнені показники, що характеризують використання

основних видів виробничих ресурсів; праці; основних фондів,

обігових засобів та капітальних вкладень; сировини, матеріалів,

палива й енергії. У двох останніх розділах міститься інформація

про показники ефективності нової техніки і зовнішньоекономіч-

них зв’язків.

Крім цього, у бізнес-плані підприємства (об’єднання) є наявна

інформація про показники, які планують розрахунково і які не є

директивними. Це стосується, наприклад, чисельності працюю-

чих за їх складом та кваліфікацією, затрат на виробництво за

елементами та калькуляційними статтями, а також за групами

фінансових результатів та ін.

Обсяг поточної планової інформації такого типу в річних пла- нах набагато більший, ніж в оперативних чи перспективних пла- нах. Подібний об’єкт в оперативних чи перспективних планах мі- стить інформацію про вужче коло покупців, хоча причини цього для кожного з них різні. Оперативна планова інформація вже за своїм складом є поточною (річною) через необхідність оптимізу- вати час, затрачений на обробку і збір інформації з метою своєча- сної підготовки оперативних керівних рішень. Перспективні дані є своєрідними орієнтирами, і в деяких випадках їх неможливо де- тально розрахувати через відсутність знань про тенденції майбу- тнього розвитку і недосконалість методів прогнозування.

Зазначені відмінності оперативної, поточної і перспективної планової (як до речі, й облікової) інформації враховують при ор- ганізації та проведенні економічного аналізу господарської дія- льності підприємств і об’єднань.