Схема нормативного методу обліку та контролю

 

 

Рис. 3.2. Взаємозв’язок типів управлінських команд і системи нормативного обліку [60, с. 436]

 

Введення в бухгалтерський облік уяви про нормативні (стан- дартні) затрати було значним практичним кроком подальшого використання в обліку принципів кібернетики. Якщо раніше бу-

хгалтерський облік був побудований на реєструванні фактів, що вже здійснилися в господарському житті, і відображав лише прямий зв’язок між здійсненим фактом та суб’єктом управління, то тепер бухгалтерський облік став фіксувати відхилення між передбаченим та фактичним станом справ на підприємстві, від- творюючи зворотний зв’язок, забезпечуючи організацію дієвого контролю господарської діяльності, включаючи контроль за фі- нансовими та економічними показниками роботи підприємства.

Регулювання господарських процесів підприємства за допо-

могою нормативного обліку може бути втілене в життя, якщо бу-

де додержано таких важливих умов:

1) нормативи орієнтовані на ефективне використання підпри-

ємством своїх ресурсів;

2) ефективність виробництва оцінюється через порівняння фа-

ктичних затрат з нормативними;

3) одержана через зворотний зв’язок інформація про виявлені

відхилення фактичних затрат від нормативних використовується

для коригування виробничих процесів.

Усі три наведені умови мають місце тільки на підприємствах з

помірною стохастичністю господарських процесів. Такими є, на-

приклад, підприємства легкої промисловості, які застосовують

позамовний метод обліку затрат. Коли підприємство працює в

обставинах, які характеризуються значною невизначеністю щодо

постачання матеріалами та реалізації готової продукції, змінюва-

ною технологією виробництва, то встановити нормативи й пе-

редбачити систему їх контролю стає неможливим. На таких під-

приємствах не можна організувати нормативний облік. Нарешті,

якщо господарський процес повністю визначений (підприємство

функціонує в умовах стабільних господарських зв’язків,, викори-

стовує просту технологію, що розрахована на масовий випуск го-

тової продукції), то потреба провадити складний і такий, що по-

требує значних затрат, кібернетичний контроль у вигляді

нормативного обліку затрат відпадає.

Передумовою нормативного методу контролю затрат є наяв-

ність норм затрат, які задовольняють потреби планування та об-

ліку, що дає змогу до початку виробничого процесу складати но-

рмативну калькуляцію продукту (виробу, роботи, послуги), а

після його завершення на підставі нормативної калькуляції та по-

точного обліку про відхилення й зміни норм визначити фактичну

собівартість продукції.

При нормативному методі до поточного обліку вводять три

показники: затрати в межах норм, відхилення внаслідок їх змін

та відхилення внаслідок технічних, технологічних, організа- ційних та інших причин. Кожний з цих елементів має бути до- кументально оформлений. Відхилення або зміни оформляють згідно з характером технології, видом сировини або матеріалів, які використовуються у виробництві, форми оплати праці тощо.

Основною ознакою нормативного обліку затрат на виробниц- тво є те, що облік провадиться у ході технологічного процесу. Тому будь-які відхилення чи зміни норм виявляються негайно на

тій чи іншій операції.

Для цього необхідно знати характер технологічних проце-

сів та методику добору центрів методу обліку й контролю за-

трат.

Між нормативним та ненормативним методами існує істотна

відмінність. Вона полягає ось у чому:

1. За ненормативного методу будь-які відхилення від норма-

тивних (планових, кошторисних тощо) затрат виявляються після

завершення виробничого процесу. А це означає, що на підставі

даних обліку немає змоги втручатися безпосередньо у виробни-

чий процес (через відсутність відповідних даних).

2. При нормативному обліку затрат на виробництво відхилен-

ня від норм та зміни норм виявляються безпосередньо по конкре-

тній операції технологічного процесу, що дає змогу визначити

місце виникнення відхилення, причини, характер, ініціаторів (або

винуватців) тощо.

3. При нормативному методі будь-які зміни норм мають бути

зафіксовані у спеціальному документі «Повідомлення про зміну

норм», а відхилення — у документі залежно від методу виявлен-

ня: первинному документі (наприклад, при заміні матеріалів); ін-

вентарній відомості, при інвентарному методі виявлення відхи-

лення або розкрійною картою при аналогічному методі вияв-

лення відхилення; і тільки дуже мала частина відхилень виявля-

ється розрахунковим методом.

Що стосується виявлення відхилення при ненормативному

обліку, то в усіх випадках відхилення від плану (кошторису,

квоти, плану тощо) може бути виявлене лише тоді, коли закін-

чено всі бухгалтерські процедури обліку затрат на виробницт-

во, а також підсумкові роботи і визначено собівартість проду-

кції.

Важливим елементом нормативного методу обліку затрат на

виробництво є прийом складання нормативної калькуляції. Нор-

мативна собівартість продукції (виробу, роботи, послуги) — це

вид попередньої собівартості на початок якогось періоду (року,

кварталу, місяця тощо).

Нормативна калькуляція складається на підставі діючих на початок року або іншого періоду норм затрат на конкрет- ний вид продукції у розрізі елементів собівартості (статей за- трат).

Методика складання нормативної калькуляції продукції залежить від галузевих особливостей. Наприклад, у машино- будівній промисловості спочатку складають калькуляції на деталі.

Коли складено нормативні калькуляції на деталі, переходять до складання нормативних калькуляцій на вузли. Для цього ви- користовують нормативні калькуляції на деталі та конструктор- ські специфікації. Після їх підготовки переходять до складання нормативної калькуляції виробу в цілому.

Існує і менш трудомісткий процес складання нормативної калькуляції — це складання відомості нормативного набору за- трат в розрізі цехів. Така відомість характеризує частку цеху у затратах на відповідну продукцію (продукт). При цьому така ві- домість складається лише з прямих затрат. Що ж до непрямих за- трат, то вони визначаються в цілому.

Нормативна калькуляція застосовується для обчислення оцін- ки вартості випущеної продукції, незавершеного виробництва, а також браку у виробництві.

Важливим елементом нормативного обліку є перерахунок залишків незавершеного виробництва на початок місяця, який необхідно проводити згідно зі змінами норм. Цей перераху- нок можна виконувати двома прийомами: перший — пря- мий подетальний перерахунок на підставі інвентаризації; дру- гий — коли перерахунок ведеться укрупнено за кальку- ляційними статтями. Другий прийом є менш точним, але про- стішим.

Незважаючи на те, що в поточному обліку затрати облікову- ються за нормами, змінами норм та відхиленнями від норм, при складанні калькуляції фактичної собівартості продукції постає потреба ввести до розрахунку такий показник, як «Невраховані відхилення». Вони виникають завдяки перерахункам та балансу- ванню різних видів відхилення за статтями затрат.

Загальну побудову нормативного обліку затрат на виробницт- во та калькулювання фактичної собівартості продукції ілюструє рис. 3.3.