Загальна характеристика методів групової творчості

Ідея групової творчості, як пише Я. О. Пономарьов (1981), багатьма сприймається насторожено: «Одні дослідники принципово відкидають саму можливість такої творчості, інші не знаходять переваг групової творчості в порівнянні з індивідуальною». Багатьма авторами в кінці 1960-х і в 1970-х рр. було експериментально показано, що індивідуальна робота може бути не менш ефективною, ніж групова.

В серії досліджень, виконаних під керівництвом Я.О. Пономарьова, вирішувались творчі завдання індивідуально і в групах з 2-4 осіб. При індивідуальному рішенні задачі досліджувані не могли укластися у відведені їм 30 хвилин.. При об'єднанні ж із іншими близько 70% груп знайшли рішення у відведений час.

Очевидно, однозначної відповіді на питання – ефективніше групове рішення завдання чи ні – бути не може у зв'язку з тим, що на рівень результатів впливають багато суб'єктивних чинників: специфіка вирішуваних завдань, суб'єктивність обраних критеріїв оцінки успішності вирішення, різні способи винагороди членів групи, її склад, тощо.

Можна вважати, що креативне середовище створює контекст, у якому методи активізації можуть виявитися ефективними.

Методи групової творчості діють в організаціях, де креативне середовище вже створене і вони стають частиною цього середовища. Їх роль не треба перебільшувати, частка методів активізації творчого мислення за оцінками фахівців не перебільшує 20%.

З деякою мірою умовності ці методи можна поділити на три групи:

– методи психологічної активізації мислення,

– методи систематизованого пошуку,

– методи спрямованого пошуку.

До методів психологічної активізації мислення можна віднести: мозковий штурм, зворотну мозкову атаку, корабельну раду, аналогії, синектику, конференцію ідей, метод шести шляп до Боно, інноваційну гру, інші.

До методів систематизованого пошуку відносяться: метод контрольних питань, оператор РВС, морфологічний аналіз, функціональний аналіз, функціональний метод проектування Метчетта, метод фокусних об'єктів, метод гірлянд асоціацій і метафор, метод багатократної послідовної класифікації, метод синтезу оптимальних форм.

До методів спрямованого пошуку відносяться: функціонально-вартісний аналіз (ФВА), функціонально-фізичний метод пошукового конструювання Р. Кольору, теорія і алгоритм вирішення винахідницьких завдань Г.С. Альтшуллера (ТРІЗ і АРІЗ).

Кожен з методів має на меті полегшити пошук вирішення творчих завдань в порівнянні з методом «проб і помилок», яким зазвичай користується людина. Доцільність застосування методу, що належить до тієї або іншої групи, залежить від типу і складності вирішуваного завдання, досвіду учасників, їх уподобань і преференцій.

Загальними рисами цих методів є:

– їх емпіричність,

– не пов'язаність ні між собою, ні із законами розвитку об'єкта творчої перебудови,

– універсальність – вони можуть застосовуватися і в науці, і в техніці, і в управлінні, бо принципи, на яких вони базуються, не пов'язані з внутрішньою сутністю об'єктів перетворення,

– загальною вадою методів активізації творчості є порівняно низька їхня ефективність. Навіть найкращі з них – морфологічний аналіз і мозковий штурм – зазвичай лише збільшують кількість ідей чи альтернативних рішень, але не підвищують якості – рівня і швидкості рішень. Вада в сучасних умовах досить суттєва, що підтверджує необхідність наполегливого розвитку методології творчості.

Більшість досліджень по креативності стосувалося методу мозкового штурму і пошуку відмінностей між номінальною групою (учасники працюють індивідуально, їх зусилля агрегуються) з реальними групами. Було показано, що номінальні групи перевершують реальні групи, що використовують мозковий штурм.