Грайливість у пошуку нових ідей

Платон: «Людина – іграшка Бога. Цьому і треба слідувати. Треба жити, граючи».

Під час гри до людей часто приходять нові ідеї. Гра – це пауза в роботі, яка дозволяє відволіктися від логічного перебору варіантів і передати розгляд ідеї в підсвідомість (запустити процес інкубації).

Гра допомагає:

– зняти бар’єри мислення,

– звільнитися від правил,

– знайти нову точку зору,

– подолати страх помилки,

– створити позитивний емоційний фон,

– отримати задоволення.

Весела, радісна робоча обстановка забезпечує більшу продуктивність праці, ніж нудна і рутинна.

Гра дозволяє експериментувати з різними підходами до нових ідей, не боячися помилок і ризиків.

Один конструктор комп’ютерів сказав: «Я заробляю собі на життя грою. Робота потрібна для систематизації результатів гри.»

Хоча гра дозволяє прибрати обмеження, іноді буває корисним навпаки, ввести обмеження. Обмеження є могутнім поштовхом для творчості. Складна проблема з невеликим бюджетом стимулює до творчості більше, ніж необмежені фінанси і час. Перешкоди примушують виходити за межі звичних рішень.

6) Вихід за межі професійної спеціалізації

Спеціалізація як стратегія важлива на етапі накопичення і обробки інформації. Людина не може приділяти однакову увагу всьому, що відбувається навколо (кожну секунду мозок бомбардують 100 тис біт інформації). Більшість її просто відсіюється як неважлива. Це забезпечує адаптацію людини в навколишньому середовищі. Щоб стати справжнім професіоналом, потрібно звузити сферу своїх професійних інтересів.

Однак, вузька спеціалізація – ворог креативності. Багато яскравих ідей (в тому числі в бізнесі) виникли тоді, коли люди порушували професійні межі.

Письменник Франклін Адамс відзначив: «Я дійшов висновку, що значна частина інформації, яку я маю, була отримана в результаті пошуку чогось іншого.»

Хімік Уільям Перкін в 1856 р. займався створенням синтетичного хініну для боротьби з малярією, а замість цього відкрив синтетичний барвник, який він назвав «мовелін». Це був перший синтетичний барвник, який стали виробляти в промисловості. Так відкрилася доба застосування синтетичних барвників.

Не уникати двозначності

Двозначність 1) збиває з толку 2) створює проблеми у спілкуванні, але водночас вона є джерелом креативності.

Двозначність часто породжує парадокси.

Парадокс – це твердження, що здається на перший погляд суперечливим, але при більш детальному розгляді містить приховану істину. Ознака парадоксу – суміщення протилежностей.

Парадокс – це могутній інструмент творчості. Н. Бор, зіткнувшись зі складною проблемою сказав: «Як здорово, що тут є парадокс. Тепер у нас є надія добитися якогось прогресу.» Вміння побачити парадокс у проблемі –це вже ознака творчого підходу!

8) Не боятися помилок

Більшість людей вважають невдачу і успіх протилежними поняттями, але вони часто наслідки одного і того ж процесу. Творча енергія, що генерує нові ідеї, породжує і помилки. Ми з дитинства засвоюємо, що помилятися небезпечно і шкідливо і не залишаємо за собою права на помилку. Це створює консервативну модель мислення, що базується на тому, щоб уникати невдач.

Джеймс Джойс сказав: «Помилка – це двері, що ведуть до відкриття». Піклуючись лише про те, щоб не зазнати поразки, люди неминуче опиняються в полоні стереотипів. З цих міркувань треба обережно ставитися до успіху.Успіх заганяє людину у певні межі. «Якщо все йде добре, то для чого щось змінювати?».

Колумб відкрив Америку, вважаючи, що знайшов короткий шлях до Індії. Едісон провів 1800 безрезультатних експериментів, доки не створив лампу накалювання.

Рутинна робота пов’язана з мінімумом помилок. В новій роботі помилки неминучі. За принципом негативного зворотного зв’язку ми приділяємо увагу якимось подіям тільки тоді, коли «щось іде не так». Негативний зворотний зв'язок примушує шукати нові рішення.

Наприклад, звільнення з роботи – травматична і болісна подія для багатьох, але іноді вона може стати самою щасливою подією у нашому житті. Вона примушує задуматися над тим, що ми з себе уявляємо, позбавитися ілюзій і розпочати боротьбу за себе і своє місце під сонцем.

9) Віра у свій творчий потенціал

Наші думки матеріалізуються. Є відомий вислів: «Якщо поводити себе як успішна людина, то врешті решт нею станеш».

Якщо вважати учнів обдарованими, то вони такими стануть (вчитель приділяє їм більше уваги, застосовує нові методи, поважає їхні думки).

Дослідження психологів показали, що різниця між творчими і нетворчими людьми полягає лише в одному: творчі люди вважають себе творчими, а не творчі вважають, що їм це не дано.