Види і класифікація змагань.

Лекція 2

Теорія спортивних змагань

 

Поняття «спортивне змагання».

Основні функції спортивних змагань.

Структура змагань.

Види і класифікація змагань.

 

Поняття «спортивне змагання». Змагання – основний елемент спортивної діяльності. Без них спорт повністю втрачає свій сенс і свою специфіку. Більш того, показано, що в розвитку людської культури різні види протиборства, змагань, ігор первинні; лише пізніше почали з'являтися і закріплюватися в практиці елементи, методи, форми підготовки до їх участі (В.А. Демін, 1974). Отже, генетично і субординаційний спортивні змагання «старше» спортивного тренування і інших форм підготовки спортсменів. Спортивне змагання виступає як причина, що породила тренування, а не навпаки.

У зв'язку з тим, що основою спорту є змагання, для забезпечення їх функціонування в процесі історичного розвитку суспільства формується і відповідна сфера спорту. Сфера спорту — це спеціалізована соціально-організована система, яка утворилася навколо змагання (С.В. Брянкин, 1983). Вона включає: ідеологічне, наукове і методичне управління; матеріально-технічне і фінансове забезпечення; підготовку кадрів; відбір і підготовку спортсменів і зв'язки з іншими сферами людської діяльності.

Основні функції спортивних змагань. Виділяютьпервинні і вторинні функції спортивних змагань. Головними особливостями спортивних змагань є:

1) строга регламентація діяльності учасників змагань, обслуговуючого персоналу і інших осіб;

2) поліфункціональність, півструктурна і поліпроцесуальність діяльності, що протікає в екстремальних умовах;

3) наявність в кожному змаганні процесу боротьби, протиборства, неантагоністичного суперництва, конкуренція, яка виявляється в прагненні отримати перемогу, досягти максимального результату;

4) висока суспільна і особиста значущість для кожного спортсмена і самого процесу боротьби і досягнутого спортивного результату;

5) високий емоційний фон діяльності, викликаний максимальною фізичною і психічною напругою (що нерідко перевершують можливості спортсмена) в умови безпосередньої боротьби за результат;

6) безпосередня або опосередкована взаємодія супротивників, що змагаються, при якій кожен прагне до досягнення переваги над суперниками і в той же час протидіяти їм;

7) рівність умов і порівнянність результатів кожного учасника змагань за допомогою певного стандарту з результатами інших спортсменів, знайомих з критеріями порівняння і що мають можливість оцінити результат виступу. Порівнянність результатів можлива, завдяки наявності ретельно розроблених правил і положень про змагання, інституту кваліфікованих суддів, технічних засобів і навиків фіксації спортивних досягнень. Рівні умови участі і справедливе визначення переможця створюють на змаганнях те социльно-нравственную мікросередовище, в якому повніше і вільніше розкривається спортивний потенціал, створюються передумови для прояву можливої довіри і безкорисливого обміну спортивно-технічними і духовними цінностями.

8) наявність певних форм і вимог, виконання яких дає право на присвоєння спортсменові звання «спортсмен-розрядник», «майстер спорту», «майстер спорту міжнародного класу» і «заслужений майстер спорту».

Структура змагань. У загальній структурі будь-якого спортивного змагання складовими його частинами є: 1) спортсмени-суперники; 2) предмет змагань, тобто сукупність дій суперників, виступаючих засобом ведення боротьби змагання у вибраному виді спорту; 3) суддівство (правила змагань, норми, критерії і технологія визначення місць що змагаються і ін.); 4) засоби і служби забезпечення діяльності змагання; 5) уболівальники і глядачі; 6) ієрархія місць учасників змагань, тобто розподіл кожного з них на основі показаних спортивних результатів в порядку від кращого до гіршого.

Спортсмени-суперники. У спортивних змаганнях можуть брати участь не менше двох спортсменів. Можна змагатися з самим собою — прагнути досягти якого-небудь результату. Але це не буде спортивним змаганням, оскільки виключається його зовнішня ознака — протиборство (А.А. Тер-Ованесян, 1978). Тому спортсмени-суперники і досягнуті ними спортивні результати — центральний елемент змагань.

Взаємодії спортсменів-суперників. Взаємодія спортсменів в процесі змагань виступає в двох основних аспектах: по відношенню до супротивника — у формі протиборства або суперництва; по відношенню до партнерів по команді — у формі взаємодії або співпраці. Протиборство суперників або команд, що змагаються, може бути безпосереднім (при жорсткому, нежорсткому, умовно-жорсткому контакті) і опосередкованим (за відсутності контакту). Співпраця між партнерами, загальний сенс якої полягає в об'єднанні зусиль або досягнення загальної мети — спортивної перемоги, також може мати різні форми прояву: спільно взаємозв'язані дії, спільно синергетичні дії, спільно послідовні і спільно індивідуальні дії спортсменів. Ці особливості взаємодії змагання багато в чому визначають вміст і структуру діяльності змагання спортсменів в тому або іншому виді спорту. Залежно від структури зв'язків між спортсменами-суперниками і партнерами можна виділити три форми ведення поєдинку змагання: індивідуальну, групову, командну і індивідуально-групову (командну). Ці форми взаємодії спортсменів, що змагаються, знаходять своє віддзеркалення в особистих, командних і особисто-командних змаганнях.

Суддівство змагань. Головним організатором і керівником спортивних змагань, відповідальним за їх проведення і певною мірою за досягнуті результати є спортивний суддя. Цілком очевидно, що від кваліфікованого і об'єктивного суддівства багато в чому залежить розподіл місць учасників змагань. Суддя відповідальний і за здоров'я учасників змагань. У всіх випадках, коли може бути завданий збитку здоров'ю спортсменів (несприятливі метеорологічні умови, поганий стан місць занять, несправність устаткування, невідповідність одягу і взуття і тому подібне), він зобов'язаний усунути недоліки, а при неможливості зробити це — відмінити змагання або перенести його на інший термін або в інше місце. Спортивний суддя повинен бути, перш за все, бездоганним знавцем правил змагань по даному виду спорту, чесною, об'єктивною, неупередженою, рішучою, ввічливою, спокійною людиною, яка і поза змаганнями має авторитет і пошану.

Об'єктивність і точність визначення спортивно-технічних результатів залежить від багатьох чинників:

1. Психофізіологічних можливостей спортивного судді, прямо або непряме результатів, що впливають на процес вимірювання.

2. Наявність об'єктивних засобів і способів реєстрації результатів в конкретних видах спорту. У видах спорту з метричним визначуваним результатом (легка атлетика, плавання, важка атлетика і ін.) ця проблема якоюсь мірою не є достатньо гострою. У видах же спорту, в яких результат визначається в умовних одиницях і кінцевим ефектом (гімнастика, фігурне катання, стрибки у воду і ін.), об'єктивність суддівства — одна з найважливіших проблем проведення будь-якого крупного змагання.

Різниці в класі і досягненнях спортсменів, що змагаються. У тих випадках, коли однаковий результат показують велике число спортсменів (при існуючій точності вимірювання результату в даному виді спорту і на даний момент часі), за всього бажання дуже важко створити об'єктивну картину розподілу місць серед учасників цього змагання.

4. Зовнішніх умов, в яких проводяться змагання (температура навколишнього середовища, сили і напряму вітру, вологості, поведінки уболівальників і ін.).

В даний час розробляються методи, що дозволяють підвищити об'єктивність дій суддів. До них відносяться: 1) атестація суддів на основі оцінки правильності їх дій спеціальним жюрі.

Глядачі і уболівальники. Виступ спортсмена на змаганнях практично ніколи не обходиться без реакції глядачів, аудиторії. Глядачі своєю поведінкою створюють позитивний або негативний емоційний фон проведення змагання. Тому присутність глядачів, що підтримують спортсмена або його суперників, їх відношення до того, що відбувається на змаганнях може зробити істотний вплив на результат виступу. Недосвідчений спортсмен може випробовувати сильне перезбуджування і виступити гірше, ніж зазвичай, тоді як досвідченіший учасник не так легко піддається діям середовища і в тій же ситуації змагання зберігає самовладання.

Залежно від відношення глядачів до спортсмена (співпереживання), їх явних реакцій, а також психологічної близькості, яка може бути між ними, пропонується наступна класифікація глядачів (Б.Дж. Кретті, 1978):

1) глядачі, що складаються із значущих для спортсмена людей, реагують позитивно;

2) глядачі реагують позитивно, але незнайомі спортсменові;

3) глядачі пасивно спостерігають за діяльністю спортсмена без яких-небудь реакцій в його адресу;

4) глядачі не виявляють вираженої цікавості до діяльності спортсмена;

5) глядачі реагують негативно на діяльність спортсмена.

Зокрема, встановлено, що на психологічне перебування спортсмена і успішність його виступу на змаганнях перш за все впливають:

а) кількість присутніх глядачів на змаганнях. Емоційне збудження спортсменів збільшується у міру збільшення кількості глядачів до оптимальної межі, вище за яке вже не відбувається істотних змін в рівні його активності або емоційного збудження;

6) розташування глядачів — близько або далеко вони знаходяться від спортсмена. Та або інша дистанція від спостерігача до учасника змагань може викликати різні зміни в психічних і нервово-м'язових реакціях спортсменів. При цьому важливо також, де саме знаходиться спостерігач: збоку, ззаду або безпосередньо перед учасником;

у) виступає спортсмен один або в команді;

г) величина шуму, що поступає від глядачів, схвалення і підтримка глядачами дій спортсмена або, навпаки, недоброзичливість, агресивність. В цьому випадку реакція спортсменів буває різною. Вона залежить від особливостей особи учасників змагань.

Є спортсмени, на яких шум натовпу діє найгірше, незалежно від того, чи була це підтримка уболівальників або недоброзичливі вигуки. Деякі з них швидко реагують на кожен вигук і образливі зауваження з трибун; інші ж не обертають на них ніякої уваги. Спортсмени, прагнучі до високих досягнень, як правило, позитивно реагують на схвалення і підтримку глядачів і показують в цих умовах кращі результати. І нарешті, у присутності ворожого числа глядачів, приїжджавши команда зазвичай поводиться агресивно (допускає більше порушень);

д) присутність глядачів протилежної статі: глядачі частіше позитивно впливають на чоловіків, чим на жінок;

е) вік, підготовленість, особливості особи, темперамент самого спортсмена.

Поведінка глядачів і можливі зміни в діяльності спортсменів, коли він починає виступати перед ними, повинні враховуватися при підготовці до змагань.

До умов, що впливають на результативність діяльності спортсменів-суперників, відносяться також місця проведення змагань (чинник «свого» і «чужого» поля), географічне положень місця проведення змагань (висота розташування місця змагань над рівнем морить, температура, вологість, атмосферний тиск, рівень сонячної радіації, часовий пояс і так далі) і устаткування місць їх проведення.