Філософія психоаналітика Фрейда.

Зигмунд Фрейд - австрійський невропатолог, психіатр і психолог, основоположник психоаналізу. Багато західних, та й російські дослідники стверджують, що психоаналітичне вчення Фрейда грунтується на фактах клінічного спостереження за істеричними хворими та розгляді засновником психоаналізу власних сновидінь. Витоки психоаналізу лежать, на їх переконання, у психіатричних, фізіологічних концепціях кінця XIX століття. Що стосується філософських ідей, то вони не справили жодного впливу на Фрейда, бо він не тільки з упередженням ставився до абстрактних роздумів філософів, а й практично ніколи не звертався до філософських трактатів. У філософії XVII - ХVIII століть на передній план осмислення висунулися питання, пов'язані з розумінням природи психіки, визначенням ролі і місця свідомості в людському житті. Одним з основних було питання про те, чи слід розглядати людську психіку як наділену виключно свідомістю, чи можна припустити наявність у ній чогось такого, що не володіє властивостями свідомості, або ж частина процесів, що відбуваються автоматично, несвідомо і спонтанно, слід винести за межі психічного життя людини.Таким чином, ще до Фрейда багато філософів зверталися до проблеми несвідомого і їхні ідеї, безсумнівно, вплинули на становлення психоаналітичного вчення Фрейда і, хоча Фрейда частіше розглядають як психіатр, його філософської спадщини не можна недооцінювати. Е. Фромм у своїй роботі "Психоаналіз і релігія" писав: "... Фрейд, останній великий представник раціоналізму Просвітництва і першим, хто показав його обмеженість. Він насмілився перервати пісні тріумфу, які виспівував чистий інтелект, Фрейд показав, що розум найцінніше і Людяність з якостей людини сам схильний спотворює, пристрастей ".Специфіка психоаналітичної філософії полягає в тому, що до уваги береться лише психологічне значення зовнішнього світу. Всі інші складові не є предметом осмислення, не входять до остов психоаналітичного вчення. Інша його особливість полягає в тому, що основним об'єктом дослідження у Фрейда стає специфічна форма реальності. Вивчається не просто внутрішній світ людини, а та сфера психічного, в рамках якої відбуваються істотні і значущі для людської життєдіяльності процеси і зміни, які надають вплив на організацію всього людського буття. Звертаючись до осмислення психічної реальності, Фрейд намагається переосмислити картезіанські подання про тотожність людської психіки зі свідомістю.Фрейд вважав, що кожна людина є противником культури. Розвиваючи це положення, деякі його послідовники спробували звести агресивність індивіда по відношенню до природи та культури загалом до ірраціональних нахилам людини, що виникають в глибинах людської психіки і стерпним на зовнішній світ. Для Фрейда бути свідомим - означає мати безпосереднє й надійне сприйняття. Говорячи ж про сприйняття в сфері несвідомого, він порівнює сприйняття свідомістю несвідомих процесів зі сприйняттям органами почуттів зовнішнього світу. Причому Фрейд виходить з тих уточнень, які були внесені Кантом у розуміння даної проблеми. Отже, психоаналітичні ідеї органічно вписуються в концептуальні побудови провідних представників франкфуртської школи. Кожен з них по- своєму намагається переосмислити психоаналітичні концепції.

4. Психоаналітична філософія Юнга

Аналітична психологія - одна зі шкіл глибинної психології, що базується на поняттях і відкриттях в області людської психіки, зроблених швейцарським психологом Карлом Густавом Юнгом (1875-1961). Серед теоретиків і практиків психоаналізу Карл Густав Юнг займає абсолютно особливе положення. Недарма він, щоб і термінологічно відмежуватися, називає своє вчення аналітичної психологією. Юнг запропонував досить велику і вражаючу систему поглядів на природу людської психіки. Його праці - двадцять томів неповного зібрання творів, випущеного на німецькій і англійській мовах - включають глибоко розроблену теорію структури і динаміки психічного - свідомого і несвідомого, - докладну теорію психологічних типів і детальний опис універсальних психічних образів, що беруть свій початок у глибинних шарах несвідомої психіки. Шостий том цього зібрання цілком присвячений психологічної типології. Юнг почав працювати над «Психологічними типами» після свого остаточного розриву з Фрейдом, коли він вийшов з психоаналітичної асоціації і залишив кафедру в Цюріхському університеті. Цей критичний період (з 1913 по 1918 р.) хворобливого самотності, який сам Юнг пізніше визначив як «час внутрішньої невпевненості», «криза середини життя», виявився інтенсивно насичений образами власного несвідомого, про що він згодом і написав в автобіографічній книзі «Спогади, сновидіння, роздуми». Там, серед іншого, є й таке свідоцтво. Концепція Юнга полягає в тому, що символ являє собою неусвідомлювані думки і почуття, здатні перетворити психічну енергію - лібідо - у позитивні, конструктивні цінності. Сновидіння, міфи, релігійні вірування - все це кошти впоратися з конфліктами за допомогою виконання бажань, як виявляє психоаналіз; крім того, в них міститься натяк на можливий дозвіл невротичної дилеми. Юнга не задовольняло тлумачення сновидінь як різних варіацій Едіпового комплексу - що, до речі, аж ніяк не є єдиним методом психоаналізу, - оскільки таке тлумачення не визнавало творчої перспективи сновидіння. Сам Юнг неодноразово під впливом своїх сновидінь зраджував напрямок свого життя так, як якщо б вони були віщими ознаками.

5. Психоаналітична філософія Фромма

Теорія особистості Фромма - це спроба подолати обмеженість психоаналітичної теорії з її биологизаторской детерминацией розвитку особистості і розглянути роль соціологічних, політичних, економічних, релігійних, культурних чинників її формування. Особистість, з точки зору Фромма, - це цілісність вроджених і набутих психічних властивостей, що характеризують індивіда і які його унікальним. Під набутими властивостями автор розумів передусім відмінності в характері, які мають проблему етики і свідчать про рівень, досягнутому індивідом у мистецтві жити. Обгрунтовуючи суспільно-історичну обумовленість характеру й особистості людини, Фромм вводить поняття " соціального характеру " як сполучної ланки між психікою індивіда і соціальною структурою суспільства. У роботі "Людина для себе " Фромм описує такі соціальні типи характеру:

Рецептивная орієнтація (що бере) - чол. представляє, що джерело всіх благ лежить зовні; він залежний і пасивний, довірливий і сентиментальний; прагне " бути коханим", а не любити; залежить не тільки від авторитетів, а й від людей, здатних надати будь-яку підтримку; завжди шукає помічника, а якщо допомагає іншим, то заради лише того, щоб домогтися їх розташування. Експлуататорська орієнтація (овладевающая) - чол. також вважає, що джерело благ зовні, але не сподіваючись отримати їх в дар, прагне взяти силою чи хитрістю; не здатний до творчості і тому домагається любові, володіння, ідей чи емоцій, запозичуючи їх у інших; така людина агресивний, гордовитий, самовпевнений, егоцентричний, впевнений у собі, імпульсивний. Стяжательская орієнтація (сберегающая) - на відміну від попередніх типів, людина не вірить, що може отримати щось із зовнішнього світу; його безпека грунтується на економії, а витрати сприймаються як загроза; його скупість поширюється як на речі та гроші, так і на думки і почуття; він тяжіє до минулого, його відлякує все нове; він маніакально охайний, ригиден, підозрілий, упертий, завбачливим, лояльний і стриманий.

Висновок

Отже, слід розуміти сукупність розрізнених філософських течій, що виникли в Західній Європі в XIX в. поза межами німецької класичної філософії. Починаючи з епохи Відродження та Нового часу і аж до середини XIX в. в Західній Європі складалася і міцнішала традиція раціональної філософії, що знайшла своє остаточне оформлення у філософських системах представників німецької класичної філософії, насамперед І. Канта і Г. Гегеля. Але, пізніше німецьку класичну філософію витіснила революція в природознавстві і промислова революція. Все це відбувалося на тлі інтенсивного застосування знань для модернізації виробництва і технічних новацій. Світ змінювався на очах.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт http://daviscountydaycare.com/zagalna-flosofya/293-flosofya-kanta-.html

2. Офіційний сайт http://kimo.univ.kiev.ua/Phil/18.htm

3. Офіційний сайт http://sophia.nau.edu.ua/2010-09-06-21-00-58/2010-09-06-20-58-10/179--3-