Права і свободи людини: поняття і види.

Становище людини в державі характеризуєть-

ся її правовим статусом, що передбачає певні

права, свободи й обов’язки.

Права людини — це можливості, що необхід-

ні людини для існування й розвитку. Людина є

біологічною істотою, тому їй потрібні їжа, житло,

одяг. Водночас людина є соціальною істотою,

тому їй необхідно мати змогу вчитися, працювати, спілкуватися з іншими

людьми. Людина є громадянином певної держави, тому їй необхідно забез-

печити можливість брати участь у житті держави та її справах.

Свободи людини — це також можливості людини, необхідні їй для іс-

нування й розвитку, такі як свобода думки, совісті та віросповідання, пере-

сування, вибору місця проживання та ін. Можливості людини мати певні ма-

теріальні, соціальні, культурні й духовні блага має гарантувати й забезпечити

держава, яка закріплює їх у законах та інших правових актах.

Права і свободи людини визнані міжнародним співтовариством і закріпле-

ні у документах, перш за все, у Загальній декларації прав людини (ЗДПЛ),

яка була ухвалена Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй

(ООН) 10 грудня 1948 року. Загальна декларація прав людини складається

з 30 статей, в яких визначено основні права і свободи людини — громадян-

ські, політичні, соціальні, економічні та культурні.

Громадянські (особисті) права — право на життя, свободу, особисту не-

доторканність, вибір місця проживання та ін.

Політичні права — право брати участь в управлінні державою, проводити

збори, мітинги, демонстрації, вільно висловлювати свої погляди й переко-

нання та ін.

Економічні права — право бути власником майна, право займатися пред-

приємницькою діяльністю та ін.

Соціальні права — право на працю, вільний вибір професії, на гідний рі-

вень життя та ін.

Культурні права — право на освіту, право брати участь у культурному житті

суспільства, користуватися культурними цінностями та ін.

Декларація проголошує невід’ємність прав людини. Більшість прав нале-

жить людині від народження й не може кимось відбиратися або скасовува-

тися — ні державою, ні самою людиною. Декларація виходить з того, що усі

люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності й правах, тому повинні

мати права і свободи незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії,

політичних або інших переконань, національного чи соціального походження,

майнового, станового чи будь-якого іншого статусу.

Міжнародне право захищає інтереси і права дітей, оскільки дити-

ні набагато складніше відстояти свої права. Права дитини — спеціальні

можливості, необхідні людині віком до 18 років, для існування і досягнення

зрілості. У 1989 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права

дитини, в якій проголошено необхідність створення всіх умов для її освіти,

виховання, розвитку.

Конвенція виходить з того, що діти є рівноправними учасниками суспіль-

ного життя, проте потребують спеціального захисту й піклування. Кожна

дитина, незалежно від раси, статі, мови, релігії, національності, майнового

стану, стану здоров’я, має рівні з усіма іншими дітьми права на життя, ім’я,

набуття громадянства, на піклування з боку її батьків.

Перелік прав, визнаних для дитини в Конвенції, охоплює громадянські,

соціальні, політичні й культурні права. У документі не зазначені економічні

права, бо визнано, що дитина повинна вчитись, а не працювати. У Конвенції

зазначені права для дітей-інвалідів, а також суспільно непристосованих.

В Україні захистом інтересів і прав дітей опікуються Міністерство у справах

сім’ї, молоді та спорту, Служба у справах дітей, органи опіки та піклування

при місцевих органах виконавчої влади.

Висновок. Становище людини в державі характеризується її правовим

статусом, що передбачає певні права, свободи і обов’язки. Права і свобо-

ди людини — це можливості людини, необхідні їй для існування й розвитку.

Загальна декларація прав людини, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН

у 1948 році, визначила громадянські, політичні, соціальні, економічні та куль-

турні права і свободи людини. Конвенція про права дитини, прийнята Гене-

ральною Асамблеєю ООН у 1989 р., визначила права дитини й проголосила

необхідність створення всіх умов для її освіти, виховання, розвитку.

Ключові слова й поняття: права і свободи людини, права дитини, За-гальна декларація прав людини, Конвенція ООН про права дитини.