Основні напрями антикризового управління на підприємстві

Для подолання кризової ситуації підприємством розробляється стратегія фінансового оздоровлення. Її завдання – визначити основні напрями антикризових заходів і загальну очікувану їх ефективність. На основі стратегії фінансового оздоровлення розробляються більш конкретні документи: плани маркетингу, виробничі плани, графіки робіт та ін.

Запобігання банкрутства підприємства залежить від вміння збільшувати обсяг виробництва за рахунок його ефективності (ресурсовіддачі). При розробці стратегії виживання підприємства необхідно забезпечити його розвиток.

Організаційно - економічний механізм антикризового управління включає розробку сукупності заходів економічного, правового йорганізаційного характеру, спрямованих, з одного боку, на створення максимально сприятливих умов для оздоровлення підприємства, а з іншого — у випадку абсолютної збитковості підприємства — на проведення цивілізованої ліквідаційної процедури

Цей організаційно - економічний механізм дозволяє вирішити проблему виживання, стабілізації i забезпечення умов для стійкого зростання підприємства i складається з двох фаз. Основною метою першої фази є запобігання поглибленню кризи підприємства. Заходи, що починаються на даному етапі, мають тактичний характер. Вони включають оголошення «надзвичайного стану» підприємства, проведення експрес-діагностики, зміцнення «бойового духу» колективу, створення команди однодумців, уживання заходів щодо фінансового оздоровлення, виявлення i швидке використання резервів, що „лежать на поверхні ”.

Друга фаза — стратегічні заходи стабілізації — передбачає оцінку виробничо-технічного та економіко-управлінського потенціалу підприємства, розробку й реалізацію адекватної стратегії розвитку підприємства залежно від виявлених тенденцій розвитку, специфіки галузі, характеру поведінки й цілей, переслідуваних підприємством. Проведення заходів цієї фази передбачає більш тривалий період (близько 5 - 6 кварталів). ЇЇ основною метою є стабілізація діяльності та створення умов для забезпечення стійкого зростання підприємства у перспективі.

Технологічно заходи першої i другої фази даного процесу можна виконувати паралельно. Але найпершим завданням є зупинка процесу дестабілізації i поглиблення кризи підприємства.

Практика показала, що головними причинами дестабілізації та кризи є незадовільна система управління i низький рівень інноваційного потенціалу підприємства. Це типова ситуація для більшості підприємств, які потрапляють у скрутне становище. Зусилля уcix підрозділів повинні бути сконцентровані службою стратегічного розвитку на вирішенні ключових питань, що дають головний внесок у досягнення кінцевих результатів.

Антикризові заходи щодо виходу з кризи поділяються на тактичні й стратегічні.

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з кризи можуть бути як захисними (скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, скорочення виробництва i збуту), так i наступальними (активні маркетингові дослідження, високі ціни на продукцію, використання внутрішніх резервів, модернізація, вдосконалення управління). Оперативні заходи щодо виходу з кризи складаються з усунення поточних збитків, виявлення внутрішніх резервів, залучення спеціалістів, кадрових змін, одержання кредитів, зміцнення дисципліни.

Стратегічні заходи полягають в аналізі та оцінці становища підприємства, вивченні виробничого потенціалу, розробці виробничих програм, політики доходів, інновацій, розробці загальної концепції фінансового оздоровлення підприємства.

При розробці напрямків антикризового управління виходу з кризи із урахуванням представлених варіантів стратегії підприємства ставиться питання про можливі проекти фінансового оздоровлення. Стратегія фінансового оздоровлення містить у coбi як план кардинальних змін у діяльності підприємства, тобто часткового або повного перепрофілювання, так i вирішення проблеми накопичених боргових зобов'язань за допомогою мораторію на виплату боргів.

Для досягнення ycпixy в сучасних умовах підприємству необхідна переорієнтація системи управління на вирішення таких питань, що гарантують міцність його становища i виживання у будь-яких ситуаціях на ринку.

У межах стратегічного планування повинно відбуватися формулювання завдань i цілей підприємства; аналіз стану ринку, конкурентоспроможності i потенціалу підприємства в кожному окремому сегменті ринку; стратегії розвитку господарського портфеля, внесення змін у них в процесі реалізації; прогнозування передбачуваних фінансових результатів.

Значення антикризової стратегії для кожного підприємства зумовлюється багатьма факторами. Насамперед, воно дає змогу виявити і розвинути ринкові переваги, що є ключовими в конку­рентній боротьбі і налагодженні правильних взаємовідносин з конкурентами. Стратегічне управління також розкриває зміст пе­рспективних напрямів діяльності, завдяки чому члени організації знають, як і куди слід спрямовувати свої зусилля. Без стратегіч­ного плану управління організацією спрямовуватиметься на що­денну діяльність, в той час як конкурент, маневруючи ресурсами, забезпечуватиме свою перевагу на тривалий період у стратегіч­ному напрямі.

Найважливіші цілі бізнесу формулюються на основі місії i конкретних цінностей, на які орієнтується вище керівництво підприємства. При розробці антикризової стратегії управління на підприємстві найважливішою короткостроковою метою підприємства повинно бути забезпечення обслуговування кредиторської заборгованості в заданий термін при найбільш вигідному графіку погашення боргів. Таким чином, застосування напрямів антикризового управління повинно забезпечувати комплексний підхід до формулювання цілей, завдань i принципів функціонування підприємства. Серед короткострокових цілей найважливіше місце повинно займати фінансове оздоровлення, що є необхідною умовою досягнення в майбутньому перспективних цілей i задач, обумовлених місією підприємства.