Продукт інформаційної діяльності вищих біологічних організмів і людини.

Інформаційна продукція може виступати у формі заготовок (наприклад, зібраних і проаналізованих фактів), напівфабрикатів (ідей), готових виробів (інформаційних послуг, наприклад, консультацій) або «інформаційних вузлів» (художніх зразків) і складних систем (технологічних рішень). Інформаційні ресурси і інформаційні продукти можуть розглядатися як самостійні функції інформаційного начала. У деяких джерелах ці дві інформаційні сутності розділяються термінологічно: перша називається інформацією, друга – знаннями.

8. Комунікаційний засіб та інструмент інтеграції і дезінтеграцї об'єктів існуючого світу. Об'єкти і суб'єкти підтримують один з одним інформаційний зв'язок. Інформація поєднує, але ж вона за певних обставин може і роз’єднувати, створюючи нездоланні бар'єри страху, відчуженості, неприйняття.

9. Засіб мотиваційного (енергетичного) впливу. За силою впливу, що проникає через тисячі кілометрів і сотні років, слово може бути порівняне з потужним енергетичним імпульсом.

Слово (одна лише звісточка!) надихає, воскрешає, але воно ж здатне і «отруїти», розчавити, скалічити. Любов, почуття обов’язку, гордість, страх здатні немічну істоту перетворити на казкового богатиря, а «атланта» – на тендітну билинку. Відомі випадки, коли в стані інформаційного збудження люди здійснювали вчинки (піднімали величезну вагу, робили рекордні стрибки, забіги, ін.), що, здавалося б, порушували фізичні закони матеріального світу.

10. Формування організаційного потенціалу упорядкованості суспільних структур. Дана функція співзвучна з програмною функцією. Однак на відміну від неї вона не передає імпульс розвитку, а лише створює для нього необхідний інформаційний ґрунт (умови).

Можливими елементами формування організаційного потенціалу впорядкованості можуть бути: етичні норми, устої, традиції, вірування, звичаї, звички, смаки, заборони, стандарти, закони – усе те, що, зрештою, формує стереотип поведінки даної соціальної групи, або її культурний (соціальний) інформаційний код.

 

Питання 4 (додатково). Інформаційні революції

 

Інформаційна революція – це якісні зміни у сфері обробки інформації, після яких настають трансформації технологічних систем і перетворення суспільних відносин.

Складові інформаційної революції:

- соціальна революція (зміна соціально-політичного устрою);

- науково-технічна революція (сукупність якісних змін у виробничій сфері);

- культурна революція (зміна культурного устрою).

Перша – це винахід писемності 5-6 тис. років тому (IV-ІІІ тисячоліття до н.е.) в Месопотамії, потім – незалежно, через декілька тис. років – у Китаї.

Друга – винахід рукописної книги в Китаї близько 1300 р. до н.е. Потім, через 800 років, – у Греції, коли афінський тиран Песистрат розпорядився записати в книгу поеми Гомера, які до цього передавалися лише усно.

Про перші дві революції немає практично жодних документів, хоча відомо, що ефект рукописної книги в Греції і Римі був величезним. Фактично – рукописна книга сприяла створенню основи китайської цивілізації. На початку своєї історії книги були надзвичайно дорогі і їх могли придбати лише дуже заможні люди, тому масового впливу на цьому етапі книги звичайно не мали. Книги переписувалися ченцями (монахами) – це була їх повсякденна обов’язкова праця, церковна слухняність. Перед появою друкарського верстата в Європі працювало близько 10 000 ченців – переписувачів, кожен з яких за рік міг написати близько 1200-1300 сторінок. У світі не існувало ніякої суспільної або приватної організації, яка була б зацікавлена і могла бути платоспроможною для фінансування створення світських книг як загальноосвітніх джерел знань.

Третя – винахід Іоганном Гутенбергом друкарського преса, а також винахід гравіювання близько 1450-1455 рр.

Перші друкарські книги, що з'явилися у середині XV століття, були схожі на рукописні і мали винятково релігійний характер. Біблії Гутенберга видавалися на латині, друкувалися також релігійні і філософські трактати, античні тексти, що збереглися. Пізніше, приблизно через 20 років, з’явилися книги сучасних авторів, але усе ще на латині. Потім книги стали друкувати грецькою, староєврейською, пізніше – англійською мовами. Через 50 років після початку книгодрукування число ченців-переписувачів стало дуже малим, а кількість сторінок, надрукованих одним працівником за рік, зросла до 2 500 000 порівняно з приблизно 1200-1300 сторінками, переписаними одним ченцем сторіччям раніше. Книги стали дешевими і доступними. Поява друкарських книг докорінно змінила систему освіти. З’явилися перші університети, в яких велося викладання світських дисциплін – права, медицини, математики, натурфілософії. Нові університети стали з’являтися далеко від визнаних політичних і культурних центрів, сприяючи освіті і розвитку освіти.

Книгодрукування зробило можливим протестантську реформацію. Ранні реформатори не могли передати своє революційне слово достатньо далеко від місця проповіді. У жовтні 1517 р. Мартін Лютер надрукував свої 95 тез у маленькому німецькому містечку – як основу для традиційного в церкві богословського диспуту. Вони розійшлися по всій Європі і «розпалили багаття» релігійних суперечок, не загасаючих і дотепер.

Гравіювання і друкування зображень відкрило нову еру географічних відкриттів. Були опубліковані відомості про всі подорожі мореплавців уздовж західного узбережжя Африки у пошуках морського шляху до Індії. Друк надав Колумбу перші (і неправильні) карти казкових земель, що лежать за західним горизонтом Китаю і Японії. Друкарські карти частіше оновлювалися і виправлялися і таким чином сприяли новим відкриттям.

Цікавий урок третьої інформаційної революції – в долі її технологів. Цікавий він повинен бути для сучасних революційних технологів інформації. Революція ХV століття у пресі швидко сформувала новий клас фахівців з інформаційних технологій – першодрукарів. До 1455 р. їх не існувало зовсім, але вже до 1480 р. вони процвітали в Європі. З ремісників друкарі перетворилися на аристократів. Їх знала вся Європа, вони відвідували прийоми королів.

Друк набув промислових контурів. Індустрію друкарської справи створив Алдус Манутіус (1449-1515) з Венеції. Він першим зрозумів, що може за допомогою преса зробити велику кількість відбитків з одного кліше і видавати дешеві книги, йому вдалося видати книги 21 000 назв.

Останнім з великих технологів друку став Крістоф Плантек (1520-1589) з Антверпена. Скомбінувавши друк і гравіювання, він створив ілюстровану книгу і розбагатів настільки, що зміг побудувати собі палац (у якому зараз знаходиться музей друкарської справи). Проте Плантек і його друкарський будинок прийшли в занепад і втратили всяке значення ще до його смерті.

Приблизно з 1580 р. друкарі з їх концентрацією на технології стали звичними ремісниками, поважними професіоналами, але вже не членами вищого світу. Їх місце зайняли ті, кого сьогодні ми називаємо видавцями – люди і фірми, чиєю головною задачею в інформаційних технологіях була не технологія, а інформація.

У такому розвитку подій можна побачити символічну паралель із сучасними технологами інформаційної революції: могутня армія програмістів Майкрософту, Оракла, Хьюлет-Паккарду та інших компаній цілком може повторити долю середньовічних друкарів. Поступово прогресуючи, програмування перетвориться на рутину, на перший план висуватимуться задачі розвитку програм, що приносять значні доходи і які зможуть вирішувати самі користувачі.

Цікаво, що перша поява друкарських матеріалів негайно привела до їх використовування не лише в релігійній, але і в політичній боротьбі. У 1455 році компаньйон Гутенберга – мешканець Майнца Іоганн Фуст – основний інвестор в друкарську справу подав до суду за несплату відсотків на видану ним раніше Гутенбергу позику і виграв справу, одержавши у своє розпорядження всю друкарню. Гутенбергу довелося все починати із самого початку. Проте у 1562 році у Майнці спалахнула війна між улюбленцем Папи Римського – графом Адольфом Нассауськім – і опальним графом Дітером фон Ізенбургом. Гутенберг став на бік папського улюбленця, а Фуст підтримував його супротивника. Обидва старалися щосили, друкуючи розгромні матеріали в надії сформувати потрібну громадську думку. Так з’явилися перші «паростки» політичного піару. Адольф переміг, а Гутенберг одержав назад свою друкарню.

Четверта – винахід електрики наприкінці ХІХ ст., що сприяло виникненню телеграфу, телефону, радіо, що дозволили оперативно передавати та накопичувати інформацію в будь-якому обсязі.

П’ята – в 70-х роках ХХ сторіччя винахід мікропроцесорної технології та персонального комп’ютера, розроблення інформаційних комунікаційних систем (систем передачі даних та комп’ютерних мереж).

Для цього періоду характерні три основні інновації:

1) перехід від механічних та електричних засобів перетворення інформації до електронних засобів;

2) мініатюризація всіх вузлів, пристроїв, приладів, машин;

3) створення програмно-керованих пристроїв та процесів.

Запитання для самоперевірки

1. Розкрийте первісний зміст поняття «інформація».

2. Яким чином інформація про будь-яку подію пов’язується з імовірністю події. Чим вимірюється одиниця інформації?

3. Коротко охарактеризуйте існуючі підходи до визначення змісту поняття «інформація».

4. Назвіть принципові властивості інформації, дайте її визначення.

5. Яким чином пов'язані матеріальна та інформаційна сутності?

6. Назвіть рівні інформаційної реальності.

7. Охарактеризуйте еволюцію інформаційних сутностей у природі.

8. Які основні функції інформації?

9. Роль програмної функції інформації в розвитку природи, суспільства, економіки.

10. Які види інформаційних продуктів можна виділити?