ІІІ з'їзд КП(б)У і ІІІ Всеукраїнський з'їзд рад. Прийняття першої Конституції УСРР

Важливе значення в утвердженні радянської влади в Україні в 1919 р. мали ІІІ з'їзд КП(б)У і ІІІ Всеукраїнський з'їзд рад. ІІІ з'їзд КП(б)У працював з 1 по 6 березня 1919 р. у Харкові. ІІІ з'їзд КП(б)У обрав новий склад ЦК, до якого ввійшли К.Ворошилов, А.Бубнов, В.Затонський, Я.Гамарник, С.Косіор, Е.Квірінг, М.Мещеряков та ін. Рішення з'їзду КП(б)У лягли в основу роботи третього Всеукраїнського з'їзду рад, який працював 6-10 березня 1919 р. у Харкові. Оскільки під час виборів на з'їзд більшість була забезпечена більшовикам, то, незважаючи на те, що проти їхньої політики виступали представники українських лівих есерів та інших партій, з'їзд з усіх розглянутих питань схвалив більшовицькі рішення. Заслухавши і обговоривши доповідь Тимчасового робітничо-селянського уряду України, з'їзд висловив йому повне довір'я, цілком схвалив його внутрішню та зовнішню політику і постановив: “Радянський уряд України перестає бути тимчасовим і іменується надалі Робітничо-Селянським урядом Української Соціалістичної Радянської Республіки.” У військовому питанні з'їзд поставив завдання створити регулярну, добре дисципліновану, озброєну і споряджену Червону Армію, прийняв текст урочистої обіцянки (присяги), яку давав кожний червоноармієць і командир. Підкресливши, що радянська Україна буде боротися із своїми ворогами разом з Радянською Росією, з'їзд оголосив Україну озброєним табором, підпорядкувавши все державне і господарське життя республіки вимогам, які викликалися війною, ліквідуючи поділ її на фронт і тил. Схваливши діяльність Наркомпроду, з'їзд постановив запровадити у продовольчому питанні основні принципи політики, які проводилися в Росії, - державна монополія на хліб та найважливіші продукти, продрозкладку та ін. З'їзд у цілому схвалив "Положення про соціалістичне землевпорядження і про заходи переходу до соціалістичного землеробства". 10 березня з'їзд затвердив першу Конституцію УСРР, розроблену на основі Конституції РСФРР, схваленій на V Всеросійському з'їзді рад у липні 1918 р. Як і Конституція РСФРР, Конституція УСРР закріпляла диктатуру пролетаріату, проголошувала скасування приватної власності на землю та засоби виробництва, установлювала право участі в здійсненні державної влади виключно для трудящих мас, усуваючи від цього так звані експлуататорські класи. Влада трудящих мас в УСРР мала здійснюватися радами робітничих, селянських і червоноармійських депутатів та іншими органами влади за вибором рад. У Конституції висловлювалося сподівання на світову революцію. Очевидно, озираючись на це сподівання, у ній було записано: “Українська Соціалістична Радянська Республіка заявляє про свою тверду рішучість увійти до складу Єдиної Міжнародної Соціалістичної Республіки, як тільки створяться умови для її виникнення". У той же час про взаємовідносини з уже існуючими радянськими республіками говорилося лише в загальному плані, без визначення конкретних форм цих взаємовідносин. Отже, Конституція не визначала, якою є і має бути українська державність: УСРР – чи це самостійна держава, чи частина якоїсь федерації або унітарної держави. Органи влади, які створювалися в Україні за Конституцією УСРР, були такими, як і в РСФРР: у центрі - Всеукраїнський з'їзд рад як найвищий орган влади і обраний ним Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет Рад (ВУЦВК), Рада Народних Комісарів; на місцях - ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (міські і сільські) і обирані ними виконавчі комітети рад (губернські, повітові і волосні). Таким чином, формально проголошувалась влада трудящих в особі рад, але на практиці всі ці ради були лише прикриттям справжньої влади більшовицької партії та її місцевих парткомів. Як і в Конституції РСФРР, у Конституції УСРР була вміщена "Декларація прав і обов'язків трудящого і експлуатованого народу України", яка надавала "трудящим масам усю повноту прав і можливостей в галузі громадського і політичного життя", позбавляючи цих прав так звані експлуататорські класи. У Конституції були затверджені державні символи УСРР: герб - зображення на червоному фоні у променях сонця золотих серпа і молота, прапор – червоний. Наприкінці своєї роботи Ш Всеукраїнський з'їзд рад відповідно до прийнятої Конституції обрав Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК), до складу якого ввійшли 89 комуністів і 10 українських лівих есерів-боротьбистів. Членами ВУЦВК були обрані більшовики Артем (Ф.Сергеєв), А.Бубнов, К.Ворошилов, С.Гопнер, Ю.Коцюбинський, С.Косіор, М.Скрипник та ін. Від партії українських лівих есерів-боротьбистів до ВУЦВК були обрані Г.Михайличенко, П.Любченко, О.Шумський та ін. Головою Президії ВУЦВКу було обрано Г.Петровського. Григорій Іванович Петровський (1878 - 1958) народився в Харкові в сім'ї робітника-кравця, з 11 років працював слюсарем, а потім токарем, брав участь у роботі Катеринославського комітету РСДРП. У 1912 р. був обраний від робітників Катеринославської губернії депутатом ІV Державної думи, працював у більшовицькій фракції. У 1915 р. був засланий до Туруханського краю, улітку 1917 р. повернувся до Петрограда. У листопаді 1917 - березні І9І9 р. - нарком внутрішніх справ РСФРР. У березні 1919 р. ЦК РКП(б) направив Петровського в Україну, де він був обраний головою ВУЦВКу. З цього часу й до літа 1938 р. він і залишався на цьому посту. 14 березня ВУЦВК рад України обрав свою президію і сформував новий уряд - Раднарком на чолі з Х. Раковським, до якого включив лише комуністів, відхиливши кандидатури боротьбистів.