Третій Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки

В умовах, коли Тимчасового уряду не стало, а Раднарком Центральна Рада за уряд усієї Росії не визнала, перед нею постало питання: а як бути далі? Після тривалих дискусій увечері 6 листопада почалося засідання Малої Ради, яке відкрив М.Грушевський. “У грізний момент, який настав, - заявив він, - треба рятувати Україну від анархії та громадянської війни. Після довгих міркувань Генеральний Секретаріат Центральної Ради визнав, що єдиний фундамент, який можна підвести під крайову владу, щоб вона стала дійсною, фактичною владою, це – проголошення Української Народної Республіки, яка буде повноправним членом у могутній спілці вільних народів Росії”. Після цього Грушевський зачитав текст Третього Універсалу. “Віднині, - проголошувалося в Універсалі, - Україна стає Українською Народною Республікою. Не віддаляючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими допомогти всій Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів. До Установчих зборів України вся влада творити лад на землях наших, давати закони і правити належить нам, Українській Центральній Раді, і нашому правительству – Генеральному Секретаріатові України. Маючи силу і владу на рідній землі, ми тою силою і владою станемо на охороні прав і революції не тільки нашої землі, але і всієї Росії”. До території Української Народної Республіки (УНР) Центральна Рада включала землі, заселені переважно українцями: Київщину, Поділля, Волинь, Чернігівщину, Полтавщину, Харківщину, Катеринославщину, Херсонщину, Таврію (без Криму). Остаточне визначення кордонів УНР, щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Воронежчини та суміжних губерній і областей, де більшість населення українське, мало бути встановлено за згодою організованої волі народів. В Універсалі Центральна Рада визначала основні пункти політичних і соціально-економічних перетворень. Проголошувалось скасування права приватної власності на землі поміщицькі й інші землі нетрудових господарств сільськогосподарського призначення, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні. Ці землі визнавалися власністю всього трудового народу та мали перейти до нього без викупу. Ними до Українських Установчих зборів повинні були порядкувати земельні комітети, обрані народом. Для робітників на всіх підприємствах установлювався восьмигодинний робочий день. Над виробництвом мав бути запроваджений державний контроль. Центральна Рада обіцяла вжити рішучих заходів, щоб негайно розпочати мирні переговори з Німеччиною та її союзниками. В Універсалі вказувалось, що в Українській Народній Республіці забезпечуються всі свободи, здобуті Всеросійською революцією: свобода слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканості особи, житла. За всіма народами, в Україні сущими, визнавалося право на національно-персональну автономію. Проголошувалася ліквідація смертної кари, заведення справедливого суду, поширення та закріплення місцевого самоврядування. Вибори до Українських Установчих зборів призначалися на 27 грудня 1917 р., а день їх скликання – 9 січня 1918 р. Наприкінці в Універсалі Центральна Рада зверталася до народу: “Громадяне! Іменем Народної Української Республіки у федеративній Росії ми, Українська Центральна Рада, закликаємо всіх до рішучої боротьби зі всяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і непереможній республіці Росії здоров’я, силу і нову долю. Вироблення тих форм має бути проведено на Українських Установчих зборах”. Унаслідок поіменного голосування Універсал був прийнятий 42 голосами членів Малої Ради, утримались 5 чол.: два меншовики, два російські есери й один представник польського демократичного центру. Це було вже 7 листопада.