Система законодавства щодо використання та охорони надр 4 страница

• вносити пропозиції до відповідних державних органів про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що порушує вимоги законодавства про природно-заповідний фонд, давати обов'язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Працівники служби державної охорони природно-заповідного фонду України під час виконання службових обов'язків мають право на носіння форми встановленого зразка, табельної зброї та інших спе­ціальних засобів відповідно до законодавства України.

Законодавством України забезпечується правовий і соціальний захист працівників служби державної охорони та інших служб, що здійснюють охорону територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 61). І

і

Курорти та лікувально-оздоровчі зони

Курортними і лікувально-оздоровчими зонами визнаються тери- • торії, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей (ст. 63 Про охорону).

Курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, ви­користовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілак­тики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

Лікувально-оздоровча місцевість — природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань (відрізняється від курортів недостатньо розвинутою інфраструктурою).

Регулюється Законом України «Про курорти» від 10.05.2000 р.

Землі курортів відносяться до земель оздоровчого призначення, і їх використання регулюється гл.8 ЗКУ.

За характером природних лікувальних ресурсів курорти України поділяються на курорти державного та місцевого значення.

Рішення про оголошення природних територій курортними тери­торіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Рішення про оголошення природних територій курортними тери­торіями місцевого значення приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних ад­міністрацій.

Рекреаційні зони

Рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, при- шачені для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Регулюється ЗКУ гл. 9, ЖУ, ВКУ, Законами України «Про іуризм» 2003 р., «Про фізичну Культуру і спорт» 1993 р.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки '.елених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, іііівчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, юмельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пан­сіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кем­пінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у держав­ній, комунальній та приватній власності.

Червона та Зелена книги

Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебу­вають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.

Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зник­нення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.

Об'єкти, занесені до Червоної книги, можуть перебувати в дер­жавній, комунальній та приватній власності.

Ведення Червоної книги України здійснюється Мінприроди.

Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

• зниклі - види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах:

• зниклі в природі - види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;

• зникаючі - види, які перебувають під загрозою зникнення у при­родних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

• вразливі - види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

• рідкісні - види, популяції яких невеликі і на даний час не нале­жать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;

• неоцінені - види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;

• недостатньо відомі - види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації (ст. 13).

Спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України здійснюється у виняткових випадках лише у наукових і селекцішшх цілях, у тому числі для розмноження, розселення І розведення у штучно створених умовах, а також для відтворення популяцій за дозволом, порядок видачі якого встановлюється Мінприроди. Зелена книга

Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання підлягають охороні на всій території України і заносяться до Зеленої книги України.

Порядок ведення Зеленої книги України визначається КМУ.

Положення про Зелену книгу України затверджено ПКМУ від 29 серпня 2002 р. № 1286.

Охорона природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги (далі—рослинні угруповання), забезпечується шляхом:

• установлення їх особливого правового статусу, врахування вимог щодо охорони цих угруповань під час розроблення нормативно- правових актів;

«створення на місцевостях, де існують угруповання, біосферних заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі транскордонних;

• врахування спеціальних вимог щодо їх збереження під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земель­них ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальнсї документації, проведення екологічної експертизи тощо;

проведення постійного спостереження (моніторингу) за їх ста­ном та необхідних наукових досліджень;

• запровадження особливих видів режиму збереження;

• проведення відповідної еколого-просвітиицької роботи та ін­формування громадськості про їх стан;

• установлення адміністративної, цивільної та кримінальної від­повідальності за знищення чи пошкодження угруповань та їх місць зростання;

• приєднання України до відповідних природоохоронних кон­венцій, укладення міжнародних угод у цій сфері.

Ведення Зеленої книги покладається на Мінприроди і фінан­сується за рахунок державного бюджету, Мінприроди забезпечує офіційне видання Зеленої книги не рідше ніж один раз на 10 років та розповсюдження її примірників.

Тема № 10

Правове регулювання використання та охорони рослинного світу

Питання:

1. Рослинний світ як об'єкт екологічних відносин.

2. Система законодавства щодо використання та охорони рослинного світу.

3. Загальне використання природних рослинних ресурсів.

4. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів.

5. Ліміти та збір за використання рослинних ресурсів.

6. Використання природних рослинних ресурсів з господарською метою.

7. Використання природних рослинних ресурсів з іншою (не гос­подарською) метою.

8. Охорона рослинного світу.

9. Інтродукція, акліматизація та селекція рослин; ботанічні колекції.

Рослинний світ як об'єкт екологічних відносин

Рослинний світ - сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території.

Об'єкти рослинного світу - дикорослі та інші несільськогосподар- ського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишай­ники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання.

Рослинний світ можна поділити на:

• лісові ресурси;

• природну рослинність, що не відноситься до лісових ресурсів;

• рослинність сільськогосподарського призначення.

Природні рослинні ресурси поділяються на ресурси загальнодер­жавного та місцевого значення.

До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать'.

а) об'єкти рослинного світу у межах:

• внутрішніх морських вод і територіального моря, континен­тального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

• поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх притоків усіх порядків;

• природних та біосферних заповідників, національних при­родних парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово- паркового мистецтва загальнодержавного значення;

б) лісові ресурси державного значення;

в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;

г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

До природних рослинних ресурсів місцевого значенім відносяться дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не відне­сені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

Система законодавства щодо використання та охорони рослинного світу

Конституція України, Закон України «Про рослинний світ», Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Конвенції «Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення», «Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу» (затверджено постановою Кабі­нету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 195), Інструкція «Про порядок установлення нормативів спеціального використання природ­них рослинних ресурсів» (затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 12 лютого 2002 р. № 61).

Загальне використання природних рослинних ресурсів

У порядку загального використання природних рослинних ресур­сів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоров­чих, культурно-освітніх та виховних цілях.

Загальне використання природних рослинних ресурсів здійсню­ється громадянами з додержанням правил, що затверджуються Мін­природи без надання їм відповідних дозволів.

Збирання у порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин. їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо забороняється.

Торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх части­нами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їх виснаження, різкого зменшення популяції може бути обмежене відпо­відними органами державної влади та органами місцевого самовря­дування в межах їх повноважень.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійсню­ється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволен­ня їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів:

• збирання лікарських рослин;

• заготівля деревини під час рубок головного користування;

• заготівля живиці;

• заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо;

• збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо;

• заготівля сіна;

• випасання худоби.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спе­ціального використання природних рослинних ресурсів.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загально­державного значення здійснюється за дозволом, що видається в поряд­ку та за формою, яка визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місце­вого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фон­ду здійснюються в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Реалізація лікарської та технічної сировини дикорослих рослин юридичними або фізичними особами, які не мають дозволу на спе­ціальне використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів:

• власники земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослин­ного світу, крім тих, що занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України;

• користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, які їм нада­но для цільового призначення (ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, колективного садів­ництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби), за винятком використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водо­ростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної кни­ги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України.