Система законодавства щодо використання та охорони надр 2 страница

вести роботи способами, які забезпечують збереження оз­доровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під чирозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі;

своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;

не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та оіюв'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах короткострокового користування

Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового корис­тування мають право:

1) здійснювати використання лісових ресурсів з додержанням вимог спеціального дозволу;

2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористу- вачами у встановленому порядку споруджувати тимчасові будівлі та споруди, необхідні для зберігання і первинної обробки заготовленої продукції;

3) власності на заготовлену ними в результаті використання лісових ресурсів продукцію та доходи від її реалізації;

4) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законо­давством.

Тимчасові лісокористувачі на умовах короткострокового користування зобов'язані:

1) здійснювати використання лісових ресурсів за встановленими правилами і нормами;

2) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоров­чих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту та відтворення лісів, охорони типових та унікаль­них природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу;

3) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;

4) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тим­часових лісокористувачів на умовах короткострокового користування.

Лісові сервітути

Лісовий сервітут — право на обмежене платне або безоплатне ко­ристування чужою земельною лісовою ділянкою.

Громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності, якщо інше не передбачено законом.

Права власників лісів або лісокористувачів можуть бути обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону, договорів, заповіту або за рішенням суду.

Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а користувача - володіння, користування.

Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо якої він установлений.

Положення Цивільного та Земельного кодексів України застосо- иуються до лісових сервітутів у частині, що не суперечить вимогам цього Кодексу (ст. 23 ЖУ).

Використання лісових ресурсів

Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку за­пільного і спеціального використання. Загальне використання лісових ресурсів

Громадяни мають право в лісах державної та комунальної власно­сті, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для класного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, і риби тощо, крім випадків, передбачених цим ЖУ та іншими законо­давчими актами України.

Спеціальне використання лісових ресурсів

У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів:

1) заготівля деревини в порядку рубок головного користування;

2) заготівля другорядних лісових матеріалів;

3) побічні лісові користування;

4) використання корисних властивостей лісів для культурно- пчдоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-вихов- пих цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково- дослідних робіт.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спе­ціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісо- ішх ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок.

Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток, ор­дер, лісовий квиток).

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісо­вих ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористу- вачами.

На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Здійснення заходів з охорони лісів

Організація охорони і захист}' лісів передбачає здійснення ком­плексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, не­законних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого вшіиву, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо скла­дання планів цих заходів визначаються центральним органом виконав­чої влади з питань лісового господарства, органами місцевого самовря­дування відповідно до їх повноважень.

Захист лісів від шкідників і хвороб забезпечується шляхом сис­тематичного спостереження за станом лісів, своєчасного виявлення осередків шкідників і хвороб л су, здійснення профілактики вини­кнення таких осередків, їх локалізації і ліквідації.

Охорона і захист лісів може здійснюватись із застосуванням авіації. Зона авіаційної охорони і захисту лісів визначається централь­ним органом виконавчої влади з питань лісового господарства з урахуванням замовлень власників лісів і постійних лісокористувачів.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів від­повідно до ЛКУ.

Тема № 8

Правове регулювання використання і охорони тваринного світу

Питання:

1. Тваринний світ як об'єкт екологічних відносин.

2. Система законодавства щодо використання та охорони тварин­ного світу.

3. Право власності на об'єкти тваринного світу.

4. Використання об'єктів тваринного світу та його види.

5. Мисливство.

6. Рибальство.

7. Використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно- освітніх, виховних та естетичних цілях.

8. Використання корисних властивостей життєдіяльності тварин та отримання продуктів їх життєдіяльності.

9. Добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і роз­ведення у напіввільних умовах чи в неволі.

10. Охорона тваринного світу.

Тваринний світ як об'єкт екологічних відносин

Об'єктаїли тваринного світу є:

• дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;

• частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

• продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо);

• житло і споруди тварин, території, що є середовищем їх існу­вання та шляхами міграції (нори, хатки, лігва, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції).

До об'єктів тваринного світу не відносяться сільськогосподарські, свійські тварини, а також діяльність, пов'язана з охороною і вико­ристанням залишків викопних тварин.

Система законодавства щодо використання та охорони тваринного світу

Відносини регулюються: Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про тваринний світ» від 03.03.1993 р., Законом України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р., Законом України «Про виключну (морську) економічну зону України» від, 16.05.1995 р., Законом України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 15 (11.04.2003), ст. 107);

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства» від 18 липня 1998 р. № 1126 (Офіційний вісник України, 1998, № 29 (06.08.98), ст. 1099);

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу» від 15 листопада 1994 р. № 772 (Зібрання постанов Уряду України, 1995, № 1, ст. 27);

Наказом Міністерства аграрної політики України «Про затвер­дження Інструкції про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів» від 8 червня 2004 року № 215 (Офіційний вісник України, 2004, № 38 (08.10,2004), ст. 2528);

Наказом Державного комітету лісового господарства України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі ліцензій на добу­вання мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин» від 27 грудня 2000 року № 153 (Офіційний вісник України, 2001, № 11 (30.03.2001), ст. 479);

Наказом Міністерства лісового господарства України, Міністер­ства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпе­ки України «Про затвердження такс нарахування розміру стягнення за збитки, заподіяні незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної книги України), їх жител, біотехпічиих споруд» від 12 березня 1996 року № 24/32.

Право власності на об'єкти тваринного світу

Право власності на об'єкти тваринного світу - це право володіти, користуватися і розпоряджатися ними, на підставі, в межах повнова­жень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права влас­ності Українського народу.

Від імені українського народу права власника об'єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійс­нюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Кожний громадянин має право користуватися об'єктами тварин­ного світу - об'єктами права власності українського народу відповідно до Закону та інших законів України.

Об'єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати у дер­жавній, комунальній та приватній власності.

Об'єкти тваринного світу в Україні знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.

Право державної і комунальної власності на об'єкти тваринного світу

Об'єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) під­приємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є об'єктом права відповідно державної або кому­нальної власності.

Право приватної власності на об'єкти тваринного світу

Об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність нилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які ішдаються в установленому законодавством порядку.

Використання об'єктів тваринного світу та його види

За підставами виникнення використання об'єктів тваринного світу можна поділити на загальне та спеціальне.

Загальне використання об'єктів тваринного світу

Громадянам гарантується право безоплатного загального ви­користання об'єктів тваринного світу для задоволення життєво необ­хідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо).

Загальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється без вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища (за винятком любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах! загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову).

У порядку загального використання об'єктів тваринного світу здій­снюється використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо, а також використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурноосвітніх, виховних, естетичних та інших цілях, не заборонених законом.

Під час здійснення загального використання об'єктів тваринного світу забороняється знищення тварин, руйнування їхнього житла та інших споруд (нір, хаток, лігв, гнізд, мурашників, бобрових загат тощо), порушення середовища існування тварин і погіршення умов їх розмноження.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу

До спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством вчпадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у годних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із при­родного середовища.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ве­дення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об'єктами.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянка­ми, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу.

В залежності від цілей виділяють наступні види використання об'єктів тваринного світу:

• мисливство;

• рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;

• використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно- освітніх, виховних та естетичних цілях;

• використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо;

® використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;

• добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі.

Законами можуть бути передбачені й інші види використання об'єктів тваринного світу.

Мисливство

Мисливством вважається вид спеціального використання тварин­ного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в на­піввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об'єктами полювання.

Для організації та ведення мисливського господарства надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя.

Користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли і8-річного віку і одер­жали відповідні документи, що засвідчують право на полювання.

Документами на право полювання є:

• посвідчення мисливця;

• щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита;

• дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо);

• відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мис­ливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю);

® паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полювання.

Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час здійс­нення полювання, транспортування або перенесення продукції полю­вання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання.

Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку до­бутої дичини і порушень правил полювання видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Організація і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про мисливське господарство та полювання», іншими нормативно-нравовими актами.

Рибальство

Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.

На території України відповідно до законодавства може здійс­нюватися:

• промислове;

• любительське;

• спортивне рибальство. Промислове рибальство

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних без­хребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єк­тів та континентальному шельфі України.

До рибогосподарських водних об'єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.

Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України.

Любительське і спортивне рибальство

Здійснюється у порядку загального використання об'єктів тварин­ного світу.

Громадянам у випадках, передбачених законодавством, дозволя­ється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особис­того споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об'єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійс­нюються на праві спеціального використання об'єктів тваринного сві­ту в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.

Використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітнїх, виховних та естетичних цілях

Використання об'єктів тваринного світу, які перебувають у стані природної волі, в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетич­них цілях здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами безоплатно і без відповідних дозволів чи інших доку­ментів, якщо при цьому об'єкти тваринного світу не вилучаються (втому числі тимчасово) із природного середовища, тваринам та се­редовищу їх існування не завдається шкоди, не порушуються права нласників та користувачів природних ресурсів.

Використання об'єктів тваринного світу, які перебувають у напів- нільних умовах чи в неволі, для вказаних цілей може здійснюватися за плату без вилучення тварин із середовища їх існування.

Вилучення об'єктів тваринного світу в цих цілях із природного середовища допускається тільки за відповідними дозволами.

У разі необхідності спеціальні державні органи можуть встанов­лювати обмеження, а також постійну чи тимчасову заборону викорис­тання об'єктів тваринного світу або вилучення об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях.

Суб'єкти, які в зазначених цілях вилучають об'єкти тваринного світу з природного середовища, зобов'язані забезпечувати комплексне використання їх і збереження для подальших наукових досліджень добутого зоологічного матеріалу.

Використання корисних властивостей життєдіяльності тварин та отримання продуктів їх життєдіяльності

Використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо допуска­ється тільки без їх вилучення та знищення, погіршення середовища їх існування і без заподіяння тваринам іншої шкоди.

Використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності допускається тільки без вилучення та знищення тва­рин і без погіршення середовища їх існування відповідно до правил, кстановлених Мінприроди.

Добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам дозволя­ється добування (придбання) диких тварин з метою утримання і роз­ведення у напіввільних умовах чи в неволі для використання цих тварин та отриманих продуктів їх життєдіяльності.

Тварини, вилучені з природного середовища за відповідним доз­волом чи іншим документом та за визначену у встановленому законо­давством порядку плату, є власністю підприємств, установ, організа­цій та громадян, якім цей дозвіл чи інший документ було видано.

Дикі тварини, що утримуються підприємствами, установами, ор­ганізаціями та громадянами у напіввільних умовах чи в неволі без відповідного дозволу чи інших документів на право вилучення їх з природного середовища, що засвідчують законність їх набуття, вважаються незаконно набутими.

Правила добування диких тварин, а також їх утримання і розве­дення у напіввільних умовах чи в неволі, встановлюються Мінприроди.

Охорона тваринного світу

Охорона тваринного світу включає систему заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу.

Охорона тваринного світу забезпечується шляхом:

• встановлення правил та науково обгрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу;

• встановлення заборони та обмежень при використанні об'єктів тваринного світу;

• охорони від самовільного використання та інших порушень встановленого законодавством порядку використання об'єктів тваринного світу;

• охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів мі­грації тварин;

• запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих про­цесів;

• формування екологічної мережі, створення державних запо­відників, заказників і визначення інших природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні;

• встановлення особливого режиму охорони видів тварин, зане­сених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

«розроблення і впровадження програм (планів дій) щодо збере­ження та відтворення видів диких тварин, які перебувають під іагрозою зникнення;

• розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під іагрозою зникнення, видів тварин, створення центрів та «банків» для вберігання генетичного матеріалу;

• встановлення науково обгрунтованих нормативів і лімітів ви­користання об'єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування;

• регулювання вилучення тварин із природного середовища для юологічних колекцій;

• надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх за­гибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій;

• організації наукових досліджень, спрямованих на обґрунтування заходів щодо охорони тваринного світу;

• виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин;

® пропаганди важливості охорони тваринного світу;

• здійснення контролю у галузі охорони, використання і від­творення тваринного світу;

® проведення заходів екологічної безпеки;

«запобігання проникненню в природне середовище України чу­жорідних видів диких тварин та здійснення заходів щодо не­допущення негативних наслідків у разі їх випадкового проникнення;

» створення системи державного обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу;

• урахування питань охорони тваринного світу під час встанов- иєння екологічних нормативів та здійснення господарської діяльності;

• регулювання вивезення за митний кордон України об'єктів тва­ринного світу;

• стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринного світу;

• проведення відповідно до законодавства інших заходів і вста­новлення інших вимог щодо охорони об'єктів тваринного світу.

Тема № 9

Екологічна мережа України

Питання:

1. Поняття та складові елементи екологічної мережі.

2. Законодавство про екологічну мережу.

3. Право власності на об'єкти екомережі.

4. Засоби забезпечення формування, збереження та використання екологічної мережі.

5. Проектування екомережі.

6. Схеми формування екомережі.

7. Поняття природно-заповідного фонду, його склад та режим.

8. Форми власності на території, об'єкти природно-заповідного фонду та види їх використання.

9. Режим природних заповідників.

10. Режим біосферних заповідників.

11. Режим національних природних парків.

12. Режим регіональних ландшафтних парків.

13. Режим пам'яток природи та заповідних урочищ.

14. Режим ботанічних садів та дендрологічних парків.

15. Режим зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

16. Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

17. Курорти та лікувально-оздоровчі зони.

18. Рекреаційні зони.

19. Червона та Зелена книги.

Поняття та складові елементи екологічної мережі

Екомгрежа - єдина територіальна система, яка утворюється з ме­тою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підви­щення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів мігра­ції тварин через поєднання територій та об'єктів природнозаповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до зако­нів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.

До структурних елементів екомережі відносяться ключові, спо­лучні, буферні та відновлювані території.

Ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного регіону компонентів ландшафтного та біо­різноманіття (території та об'єкти природно-заповідного фонду, вод- ио-болотні угіддя міжнародного значення, інші території, у межах яких чбереглися найбільш цінні природні комплекси).

Сполучні території (екокоридори) поєднують між собою ключові території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного мате­ріалу. Буферні території забезпечують захист ключових та сполучних територій від зовнішніх впливів, в т. ч. негативного впливу гос­подарської діяльності на суміжних територіях.

Відновлювані території забезі іечують формування просторової цілісності екомережі, для яких мають бути виконані першочергові: ах оди щодо відтворення первинного природного стану (порушені чемлі, деградовані і малопродуктивні землі та землі, що зазнали впливу негативних процесів та стихійних явищ).

До складових структурних елементів екомережі включаються:

а) території та об'єкти природно-заповідного фонду;

б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;

в) землі лісового фонду;

г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не від­несені до земель лісового фонду;

г) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами;

д) землі рекреаційного призначення, які використовуються для ор­ганізації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;

е) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослин­ності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність);

є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угру­повання, занесені до Зеленої книги України;

ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тварин­ного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України;