Банківське кредитування зовнішньоекономічної діяльності

Основними різновидами кредитів, що надаються банками суб’єктам зовнішньоекономічних відносин, є: •експортний кредит;• кредит покупцю;• акцептний кредит;• акцептно-рамбурсний кредит;• лізинг;• факторинг;• форфейтинг.

Експортний кредит – це кредит, що видається банком країни експортера банку країни імпортера для кредитування поставок машин, обладнання тощо. Такого типу кредити видаються у грошовій формі і мають цільовий характер,

Кредит покупцю – це кредит, що надається банком експортера безпосередньо іноземному покупцю

Акцептний кредит надається банком у формі акцепту тратти, тобто згоди банку імпортера на оплату тратти, виставленої експортером. При цьому акцепт може бути обмеженим частиною вексельної суми (частковий акцепт). Банк-акцептант виступає головним боржником, тобто відповідає за оплату векселя у встановлений строк. Векселі, акцептовані банками, слугують інструментом при наданні міжбанківських кредитів, що розширює можливості кредитування зовнішньої торгівлі. Існує ринок банківських акцептів, а акцептовані першокласним банком тратти можуть бути легко реалізовані на ринку позичкових капіталів. Шляхом поновлення акцептів кредити часто перетворюються з короткострокових на довгострокові.

Акцептно-рамбурсний кредит – поєднання акцепту тратти експортера банком третьої країни і переведення суми векселя імпортером банку-акцептанту. При цьому експортер домовляється з імпортером, що платіж за товар буде здійснений через банк шляхом акцепту останнім тратти, виставленої експортером, якщо він не впевнений у платоспроможності імпортера або зацікавлений у швидкому отриманні вирученої за продані товари валюти до настання строку векселя. При досягненні домовленості імпортер дає доручення своєму банку укласти угоду про акцепт. Банк-акцептант вимагає гарантії своєчасної оплати векселя і виставляє на банк експортера безвідкличний акцептний акредитив, що передбачає акцепт тратти. Отримавши про це повідомлення, експортер відвантажує товар, виписує тратту та комерційні документи, направляє їх у свій банк, який звичайно враховує вексель. Банк експортера пересилає тратту і документи банку- акцептанту, який акцептує тратту та направляє її банку експортера, а товарні документи – банку імпортера.

Банк імпортера передає імпортеру товарні документи, а банк експортера перевраховує акцептовану тратту. Після цього вона обертається на світовому ринку позичкових капіталів, який виступає в такій операції як сукупний кредитор. До настання строку тратти імпортер рамбурсує валюту своєму банку. Банк імпортера переводить банку- акцептанту суму тратти за декілька днів до строку її оплати. При настанні строку останній тримач тратти пред’являє її до оплати у банк-акцептант, який перевіряє достовірність векселя і послідовність індосаменту, щоб переконатись, що останній тримач законний.

Умови акцептно-рамбурсного кредиту – ліміт, строк кредиту, процентна ставка, порядок оформлення, використання, погашення – визначаються на основі попередньої міжбанківської домовленості.

Факторинг – міжнародний кредит у формі купівлі банком грошових вимог експортера до імпортера та їхньої інкасації. До факторингового обслуговування банками клієнтів, звичайно, входить:

– облік дебіторської заборгованості покупців;

– контролювання строків оплати поставок та повідомлення дебіторам про настання таких строків;

– інкасація (збір) платежів від дебіторів;

– перевірка ділової репутації діючих і нових покупців;

– юридичний аудит документообігу з дебіторами.

Авансуючи експортеру кошти до настання строку вимог, банк його кредитує. Розмір кредиту коливається від 70% до 90% суми рахунка- фактури залежно від кредитоспроможності клієнта. Решта 10–30% після вирахування процента за кредит та комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок клієнта.

Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що при роботі з експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. Водночас він виконує роботу, пов’язану з дорученнями іноземного банку. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного, або двофакторного.

Форфейтинг — це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі.

Форфейтинговими інструментами можуть бути: вексель; інші цінні папери.

Форфейтинг застосовується у фінансових операціях для швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань, в експортних операціях — для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцю. Форфейтингу властиві такі характерні ознаки:

· взаємозв’язок із зовнішньоторговельними операціями;

· договори форфейтингу укладаються переважно у вільноконвертованих валютах;

· основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій, є векселі — прості та переказні;

· кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі;

· кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п’яти років.

· Головними відмінностями форфейтингу від факторингових операцій є обслуговування зобов’язань на більш тривалий строк і матеріалізація у вигляді векселів, а також ширша сфера покриття ризиків (неплатежу, непереказу, валютного ризику) в зв’язку з відсутністю права

· регресу вимог на експортера.